Справа № 22ц-108\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Помогайбо В.О.
Категорія 46 Суддя - доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Дерюгіній В.Ю .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
29.07.2010 року позивачка звернулась до суду з даним позовом та зазначила, що в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем було придбано автомобіль вартістю 85000грн., а також два телевізори вартістю по 1500грн. кожен, кухонний гарнітур вартістю 4500грн., витяжку кухонну вартістю 1200грн., вбудовану пічку і духовку вартістю 2250 грн. (1500+750), мікрохвильову піч вартістю 500грн., холодильник «Самсунг» вартістю 2900грн., спальний гарнітур (шафу, комод, трюмо) вартістю 1000грн., двоспальне ліжко вартістю 2500грн., ДВД вартістю 300грн., прихожу (шафа, комод) вартістю 1500грн., м’який куток вартістю 3500грн., відеокамеру «Соні» вартістю 2500грн., цифровий фотоапарат вартістю 1500грн., стіл гостинний вартістю 600грн., диван-малютка вартістю 800грн., комп’ютер вартістю 5000грн., принтер кольоровий стрійний вартістю 450грн., принтер лазерний вартістю 400грн., дитячі меблі (шафа, комп’ютерний стіл, полки) вартістю 1000грн., комп’ютерний стіл вартістю 600грн., кондиціонер вартістю 3500грн., бойлер 100л. вартістю 1000грн., пральна машинка автомат вартістю 1000грн. Оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, то частки кожного є рівними, тому просила визнати автомобіль «Нива Шевролет», придбаний на ім’я відповідача під час шлюбу, об’єктом спільної сумісної власності її з чоловіком, визначити частку кожного подружжя по 1\2 частині за кожним на даний автомобіль та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1\2 частини спільно придбаного майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 03 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Визнано автомобіль ВАЗ-21230, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 67349,30грн., меблі, побутову техніку, посуд та інше майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 20150грн. сумісною власністю сторін.
Виділено ОСОБА_3 та визнано за ним право власності на вказаний автомобіль і стягнуто з нього на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля в розмірі 30174,65грн.
Виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на майно вартістю 6900грн., а саме: автоматична пральна машинка вартістю 1000грн., принтер лазерний (чорно-білий) вартістю 400грн., телевізор вартістю 1500грн., мікрохвильова піч вартістю 1000грн., м’який куток вартістю 3500грн.
Виділено ОСОБА_3 . та визнано за ним право власності на майно вартістю 11750грн., а саме: набір корпусних меблів для спальні вартістю 1000грн., холодильник «Самсунг» вартістю 2900грн., ліжко двоспальне вартістю 2500грн., ДВД вартістю 300грн., відеокамера «Соні» вартістю 2500грн., цифровий фотоапарат вартістю 1500грн., телевізор вартістю 1500грн., принтер кольоровий стрійний вартістю 450грн.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3, посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення змінити, стягнути з нього на користь позивачки компенсацію вартості автомобіля в розмірі 22674,65грн. замість 30174,65грн.; виділити йому в натурі автоматичну пральну машинку, мікрохвильову піч, м’який куток, а позивачці виділити набір корпусних меблів для спальні, ліжко двоспальне, ДВД та телевізор. При цьому посилається на те, що квартира, яка належить на праві спільної власності йому, позивачці та сину, складається з двох кімнат. Оскільки вони з позивачкою не можуть проживати в одній кімнаті, а він проживає з сином, то просить виділити йому в натурі м’який куток, який знаходиться в одній кімнаті з дитячими меблями, а набір корпусних меблів для спальні і ліжко виділити позивачці. Також просить виділити йому пральну машинку і мікрохвильову піч, які необхідні для забезпечення догляду за дитиною. Також вважає, що суд неправильно при визначені компенсації за частку позивачки у власності на автомобіль не врахував боргові зобов’язання в сумі 22000грн., які виникли в період шлюбу в інтересах сім’ї та не погашені.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду змінити, стягнути з нього на користь позивачки компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля в розмірі 22674,65грн., виділити йому в натурі м’який куток, а позивачці виділити набір корпусних меблів для спальні, ліжко двоспальне, а в решті вимог щодо перерозподілу майна, наведених в апеляційній скарзі, вирішити на розсуд суду, пояснення представника відповідача – адвоката ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду змінити, стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля в розмірі 22674,65грн., виділити йому в натурі автоматичну пральну машинку, мікрохвильову піч, м’який куток, а позивачці виділити набір корпусних меблів для спальні, ліжко двоспальне, ДВД, телевізор, заперечення позивачки ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 щодо поділу меблів та побутової техніки загальною вартістю 40500грн., яке є сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не виникло спору з приводу визначеної позивачкою вартості спірного майна та, що вони дійшли згоди про виключення з переліку майна вбудованого кухонного гарнітуру вартістю 4500грн., кухонної витяжки вартістю 1200грн, вбудованої духовки і пічки вартістю 2250грн., прихожої вартістю 1500грн., дивана-малютки вартістю 800грн., комп’ютера вартістю 5000грн., дитячих меблів вартістю 1000грн., комп’ютерного столу вартістю 600грн., кондиціонера вартістю 3500грн., бойлера вартістю 1000грн., якими користується дитина та які вбудовані у житлові та підсобні приміщення і демонтаж яких призведе до непридатності їх використання в інших жилих приміщеннях, всього загальною вартістю на 21350грн., тому поділив майно на загальну суму 20150грн., частка кожного із сторін в якому складає 10075грн. Враховуючи те, що з відповідачем залишається проживати неповнолітня дитина, для забезпечення нормальної життєдіяльності якої необхідні певні речі, суд першої інстанції дійшов до висновку про збільшення частки відповідача, та, враховуючи інтереси сторін, виділив позивачці майно на загальну суму 6900грн., а відповідачу майно на загальну суму 11750грн.
Приймаючи рішення щодо поділу спірного автомобіля, виходячи з того, що згідно висновку автотоварознавчої експертизи №841 від 16 жовтня 2010 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21230 «Шевролет Нива», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС №НОМЕР_2 складає 67349грн. 30коп., з урахуванням досягнутої сторонами згоди про те, що автомобіль залишається у користуванні відповідача зі сплатою на користь позивачки вартості 1\2 частини належної їй частки, суд першої інстанції виділив автомобіль в натурі відповідачу. Визначаючи розмір компенсації 1\2 частини вартості автомобіля, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль придбаний в кредит, який погашений, а також того, що позивачка визнала залишок боргу в сумі 7000грн., тому стягнув з відповідача на користь позивачки вартість 1\2 частини автомобіля за вирахуванням даної суми боргу, у розмірі 30174грн. 65коп.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки до них суд дійшов на неповно з’ясованих обставинах справи та не у відповідності нормами матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син. Дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно частин 1,2,4 ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання (п.23) При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно с частинами 2,3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу. Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток (п.30).
Зі справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 жовтня 1998 року. В березні 2010 року шлюбні відносини сторони припинили та перестали вести спільне господарство, а 11 червня 2010 року шлюб розірвали за рішенням суду. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з батьком в квартирі АДРЕСА_1 яка належить сторонам та дитині на праві спільної власності, а позивачка після припинення шлюбних відносин в квартирі не проживає. Дані обставини визнані сторонами, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
В період шлюбу подружжя за спільні кошти придбало два телевізори вартістю по 1500грн. кожен, кухонний гарнітур вартістю 4500грн., витяжку кухонну вартістю 1200грн., вбудовану пічку і духовку вартістю 2250 грн. (1500+750), мікрохвильову піч вартістю 500грн., холодильник «Самсунг» вартістю 2900грн., спальний гарнітур – корпусні меблі (шафа, комод, трюмо) вартістю 1000грн., двоспальне ліжко вартістю 2500грн., ДВД плейєр вартістю 300грн., прихожу (шафа, комод) вартістю 1500грн., м’який куток вартістю 3500грн., відеокамеру «Соні» вартістю 2500грн., цифровий фотоапарат вартістю 1500грн., стіл гостинний вартістю 600грн., диван-малютка вартістю 800грн., комп’ютер вартістю 5000грн., принтер кольоровий стрійний вартістю 450грн., принтер лазерний вартістю 400грн., дитячі меблі (шафа, комп’ютерний стіл, полки) вартістю 1000грн., комп’ютерний стіл вартістю 600грн., кондиціонер вартістю 3500грн., бойлер 100л. вартістю 1000грн., пральну машинку автомат вартістю 1000грн., а всього на загальну суму 41500грн. Також в період шлюбу 22 липня 2008 року сторони придбали автомобіль ВАЗ-21230 «Шевролет Нива», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за 80 450грн. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС №НОМЕР_2 виданого 24.07.2008 року МРВ №5 м.Маріуполя, автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 Ринкова вартість автомобіля згідно висновку автотоварознавчої експертизи №841 від 16 жовтня 2010 року складає 67349грн. 30коп. А всього сторони за час шлюбу придбали майно на загальну суму 108849грн. 30коп. Дані обставини сторони також визнали, спору щодо визначення вартості майна між сторонами не виникло.
В ході розгляду справи сторони дійшли згоди про виключення з переліку майна, що підлягає поділу, вбудованого кухонного гарнітуру вартістю 4500грн., кухонної витяжки вартістю 1200грн, вбудованої духовки і пічки вартістю 2250грн., прихожої вартістю 1500грн., дивана-малютки вартістю 800грн., комп’ютера вартістю 5000грн., дитячих меблів вартістю 1000грн., комп’ютерного столу вартістю 600грн., кондиціонера вартістю 3500грн., бойлера вартістю 1000грн., якими користується дитина та які вбудовані у житлові та підсобні приміщення і демонтаж яких призведе до непридатності їх використання в інших жилих приміщеннях, всього загальною вартістю на 21350грн.
В апеляційному суді сторони підтвердили дану домовленість і позивачка проти цього не заперечувала, тому вказане майно підлягає виключенню з поділу.
Виходячи з зазначених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що перелічене в позовній заяві ОСОБА_2 майно є спільною власністю подружжя, оскільки було придбано в період зареєстрованого шлюбу за сумісні кошти, та про виключення з розділу майна на загальну суму 21350грн. в інтересах дитини та сторін за згодою останніх, залишивши для поділу майно (меблі та побутову техніку) на загальну суму 20150грн. і автомобіль вартістю 67349грн. 30коп.
Таким чином, поділу підлягає майно на загальну суму 87499грн. 30коп. (20150+67349,30), кожному з подружжя належить право на 1\2 частину, що становить 43749грн. 65коп.
Разом з тим, приймаючи рішення про поділ в натурі меблів та побутової техніки, незважаючи на те, що уже враховано інтереси дитини та виключено з поділу предмети, якими користується дитина, суд першої інстанції, залишивши без уваги вимоги ст.70 СК України, і без встановлення передбачених ч.ч.2,3 вказаної статті обставин повторно врахував інтереси дитини, відступив від рівності часток подружжя у спільному майні на користь відповідача, з яким проживає дитина, що є недопустимим. При цьому на обґрунтування такого висновку ніяких мотивів не навів. Окрім цього, в своєму рішенні суд першої інстанції не навів перелік майна на суму 20150грн., яке поділив між сторонами, не всі предмети меблів при поділі майна врахував, неправильно визначив загальну суму майна, що виділяється відповідачу. Тому рішення суду підлягає скасуванню із-за неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності рішення вимогам ст.213 ЦПК України.
В апеляційному суді сторони пояснили, що квартира, в якій проживає відповідач з малолітньою дитиною, належить їм та дитині на праві власності, складається з двох кімнат. В кімнаті, в якій проживає дитина та знаходяться дитячі меблі, також знаходиться м’який куток, а корпусні меблі (спальний гарнітур) та двоспальне ліжко знаходяться в іншій кімнаті. Позивачка в квартирі не проживає, але має намір користуватися квартирою. Дані обставини визнані сторонами, тому доказуванню не підлягають.
Заперечуючи проти позову, відповідач просить виділити йому м’який куток вартістю 3500грн, а позивачці передати корпусні меблі вартістю 1000грн. та двоспальне ліжко вартістю 2500грн., посилаючись на те, що дитина проживає з ним, тому позивачка при вселені буде займати спальню, а він залишиться в одній кімнаті з дитиною.
За таких обставин, виходячи з того, що син сторін досяг десятирічного віку і проживає з батьком, та, враховуючи те, що позивачка в позовній заяві просила стягнути на її користь компенсацію вартості належної їй Ѕ частики майна, з рішенням суду про виділення їй в натурі меблів та побутової техніки на загальну суму 6900грн. погодилась і в апеляційному суді не виявила бажання отримати інше майно в натурі, колегія суддів вважає необхідним виділити позивачці корпусні меблі і двоспальне ліжко, а м’який куток виділити відповідачу. Підстав для виділенні відповідачу в натурі мікрохвильової печі та пральної машинки, колегія суддів не вбачає, в судовому засіданні відповідач не наполягав на виділені йому цього майна.
Таким чином, з урахуванням того, що за згодою сторін з поділу виключено меблі та побутова техніка на загальну суму 21350грн., та передбачених законом підстав для відступлення від рівності часток подружжя у спільному майні у справі не вбачається, поділу підлягають меблі та побутова техніка на загальну суму 20150грн., 1\2 частка кожного з подружжя в цьому майні становить 10075грн. Тому колегія суддів вважає необхідним виділити в натурі позивачці корпусні меблі (шафу, комод, трюмо) вартістю 1000 гривень, ліжко двоспальне вартістю 2500 гривень, автоматичну пральну машинку вартістю 1000 гривень, принтер лазерний вартістю 400 гривень, телевізор вартістю 1500 гривень, мікрохвильову піч вартістю 500 гривень, а всього на суму 6900 гривень. Відповідачу виділити в натурі м’який куток вартістю 3500 гривень, холодильник «Самсунг» вартістю 2900 гривень, ДВД плейєр вартістю 300 гривень, відеокамеру вартістю 2500 гривень, фотоапарат вартістю 1500 гривень, телевізор вартістю 1500 гривень, принтер стрійний кольоровий вартістю 450 гривень, стіл гостинний вартістю 600 гривень, а всього на загальну суму 13250 гривень. У зрівняння часток у спільній власності підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 3175 грн. (10075-6900).
Також колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині визначення розміру компенсації за 1\2 частини спірного автомобіля в розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ВАЗ-21230 «Шевролет Нива», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, був придбаний сторонами 22 липня 2008 року за 80 450грн. Ринкова вартість автомобіля згідно висновку автотоварознавчої експертизи №841 від 16 жовтня 2010 року складає 67349грн. 30коп.
Згідно кредитного договору №152/2008 від 21 липня 2008 року ВАТ «ВТБ Банк» був виданий ОСОБА_3 кредит в сумі 25 000грн. на споживчі цілі зі сплатою 30% річних за користування кредитними коштами строком на три роки до 20 липня 2011 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 21 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Позивачка визнала, що кредитні кошти були отримані та використані в інтересах сім’ї, в тому числі і на придбання автомобіля.
Згідно довідки ВАТ «ВТБ Банк» від 04 січня 2011 року даний кредит був повністю погашений 21 жовтня 2009 року, тобто до припинення шлюбних відносин.
Заперечуючи проти позову про стягнення компенсації вартості 1\2 частини автомобіля згідно експертної оцінки, відповідач посилався на те, що для погашення заборгованості по кредиту, діючи в інтересах сім’ї, з метою запобіганню зайвих витрат на погашення кредиту з урахуванням економічної кризи, 15 вересня 2009 року він позичив у ОСОБА_6 гроші в сумі 25000грн., за рахунок яких погасив повністю кредит, сплативши двома платежами приблизно 18000грн. а решту коштів витратив на потреби сім’ї. В період шлюбу погасив борг за борговою розпискою в сумі 3000грн., а час припинення сімейних відносин залишились не виконі боргові зобов’язання на суму 22000грн., які просив врахувати при поділі майна. На підтвердження своїх доводів надав суду першої інстанції боргову розписку.
Дані доводи відповідача суд першої інстанції не перевірив, боргову розписку залишив без уваги, відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не прийняв заходів по сприянню у всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, що призвело до помилкового рішення про визнання боргу лише на 7000грн. згідно пояснень позивачки.
Як вбачається з боргової розписки відповідач 15 вересня 2009 року позичив у ОСОБА_6 25000грн. На погашення даного боргу в період шлюбу 20 лютого 2010 року повернув 3000грн.
Згідно квитанції №8488 від 21 вересня 2009 року на погашення заборгованості за кредитним договором відповідач сплатив 8000грн., а згідно квитанції №17430 від 20 жовтня 2009 року – 10083,53грн.
Згідно роздруківки особистого рахунку відповідача у ВАТ «ВТБ Банк» повністю кредит в сумі 25000грн. повернуто 21 жовтня 2009 року і сплачено проценти за користування кредитом в сумі 8309,44грн.
Як вбачається з графіка погашення заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2008 року відповідач, погашаючи заборгованість щомісячними платежами, повинен був сплатити проценти за користування кредитом в сумі 13291,75грн.
З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що зобов’язання за борговою розпискою виникли в період шлюбу в інтересах сім’ї, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зазначеними письмовими доказами.
Позивачка в апеляційного суду ніяких заперечень проти боргу в сумі 22000грн. за борговою розпискою від 15 вересня 2009 року не навела та будь-яких доказів на спростування цього боргу не надала, пояснивши, що вона не знала про ці зобов’язання та про те, що кредит погашений, тому в суді першої інстанції визнала борг в сумі 7000грн., оскільки допускала, що кредит не погашений.
Згідно ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовується в інтересах сім’ї.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що борг за борговою розпискою від 15 вересня 2009 року в сумі 22000грн. є спільним боргом сторін, оскільки виник в період шлюбу в інтересах сім’ї, тому зобов’язання по його погашенню повинні нести сторони в рівних частках, тобто по 11000 кожний.
Оскільки позивачка просить автомобіль залишити у власності відповідача, і між сторонами з цього питання спір відсутній, то даний автомобіль підлягає виділу в натурі ОСОБА_3, а з нього на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості 1\2 частини автомобіля. При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості 1\2 частини спірного автомобіля підлягає вирахуванню її частка боргових зобов’язань і сумі 11000грн. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи вартість автомобіля становить 67349грн. 30коп, вартість 1\2 частка складає 33674грн. 65коп. Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості 1\2 частки автомобіля в сумі 22674грн. 65коп. (33674,65-11000).
З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, у зв’язку з частковим задоволенням позову ОСОБА_2 та частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, поділом майна в натурі, недоплачена сума судового збору при подачі позову до суду в розмірі 386грн. 49коп. (437,49-51) підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету, а з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь місцевого бюджету недонесена сума судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 156грн. 24коп. (218,74-62,50).
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ-21230 «Шевролет Нива», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 67 349 гривень 30 копійок, набір корпусних меблів для спальні (шафа, комод, трюмо) вартістю 1000 гривень, ліжко двоспальне вартістю 2500 гривень, м’який куток вартістю 3500 гривень, автоматичну пральну машинку вартістю 1000 гривень, принтер лазерний вартістю 400 гривень, два телевізори вартістю по 1500 гривень кожен, мікрохвильову піч вартістю 500грн., холодильник «Самсунг» вартістю 2900грн., ДВД плейєр вартістю 300грн., відеокамеру «Соні» вартістю 2500грн., цифровий фотоапарат вартістю 1500грн., принтер стрійний кольоровий вартістю 450 гривень, стіл гостинний вартістю 600 гривень, всього на загальну суму 87499 гривень 30 копійок, визнавши за кожним з них право власності на 1\2 частину вказаного майна, що становить 43749 гривень 65 копійок.
Розділити зазначене майно, виділити в натурі ОСОБА_2 корпусні меблі (шафу, комод, трюмо) вартістю 1000 гривень, ліжко двоспальне вартістю 2500 гривень, автоматичну пральну машинку вартістю 1000 гривень, принтер лазерний вартістю 400 гривень, телевізор вартістю 1500 гривень, мікрохвильову піч вартістю 500 гривень, а всього на суму 6900 гривень.
ОСОБА_3 виділити в натурі м’який куток вартістю 3500 гривень, холодильник «Самсунг» вартістю 2900 гривень, ДВД плейєр вартістю 300 гривень, відеокамеру вартістю 2500 гривень, фотоапарат вартістю 1500 гривень, телевізор вартістю 1500 гривень, принтер стрійний кольоровий вартістю 450 гривень, стіл гостинний вартістю 600 гривень, а всього на суму 13250 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у зрівняння часток у спільній власності 3175 гривень.
Автомобіль ВАЗ-21230 «Шевролет Нива», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 67 349 гривень 30 копійок виділити в натурі ОСОБА_3, визнавши за ним право власності на нього та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля в сумі 22674 гривні 65 копійок.
В решті позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути на користь місцевого бюджету з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 386 гривень 49 копійок та з ОСОБА_3 156 гривень 24 копійки.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :