Справа № 22ц-31\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Чмель О.Л.
Категорія 30 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Песоцької Л.І.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Дерюгіній В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовквадро», третя особа – ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Заочним рішенням Жовтневого районного суду від 24 листопада 2010 року у задоволені позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовквадро» (далі ТОВ «Азовквадро») про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивачки ОСОБА_5, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити, заперечення представника ТОВ «Азовквадро» - ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без зміни з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.10.1996 року належить на праві власності ОСОБА_4, який 15.09.1998 року з квартири вибув та проживає за іншою адресою. В даній квартирі з 26.09.1997 року зареєстрована його племінниця ОСОБА_3 з сином ОСОБА_7, яка проживала в квартирі, а в 2003 році виїхала до Італії, де перебуває по теперішній час.
10.03.2006 року з вини відповідача відбувся пожар, в результаті чого спірна квартира була пошкоджена. Згідно висновку експерта вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 8099грн. та вартість виправлень крівлі становить 7753грн. або 7511грн.
За таких обставин, виходячи з того, що позивачці спірна квартира на праві власності не належить, і їй внаслідок пошкодження квартири майнова шкода не заподіяна, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вона є неналежним позивачем, тому в позові про відшкодування матеріальної шкоди відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з обставин справи та недоведеності цих вимог позивачки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою, що позивачка зареєстрована в квартирі, проживала в ній та має намір проживати, що ОСОБА_4 в квартирі не проживає, квартиру заповідав позивачці і та є володільцем квартири, тому неправильно дійшов до висновку, що діями відповідача позивачці завдана матеріальна і моральна шкода, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, в своєму рішенні даним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, свої висновки достатньо обґрунтувано мотивував.
За змістом ст.22, ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується особі, майно якої пошкоджено або знищено.
Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що квартира належить на праві власності ОСОБА_4, який в суді першої інстанції заявив, що він як власник має право на відшкодування матеріальної шкоди у зв’язку з пошкодженням квартири, однак ніяких претензій до відповідача не бажає заявляти.
Представник відповідача ОСОБА_6 в апеляційному суді пояснив, що внаслідок пожежі 10.03.2006 року в будинку, де розташована спірна квартира, була пошкоджена крівля, а квартира ОСОБА_4 від пожежі не постраждала, через кілька днів повторно відбулася пожежа безпосередньо в квартирі не з вини ТОВ «Азовквадро», що підприємство після пожежі відремонтувало крівлю в будинку та що в квартирі близько 10 років ніхто не проживає. Представник позивачки ОСОБА_5 в апеляційному суді дані обставини не оспорювала та пояснила, що дійсно через кілька днів повторно була пожежа в квартирі не з вини відповідача, що відповідач проводив ремонтні роботи, та що ОСОБА_3 задовго до пожежі вибула в Італію.
В своїй позовній заяві ОСОБА_3 та її представник в суді ніяких обставин про пошкодження чи знищення належного позивачці майна, про те, які конкретно пошкодження були завдані внаслідок першої пожежі та внаслідок другої пожежі, не навели та доказів не надали.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу в межах позовних вимог, з урахуванням того, що кожна сторона відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_3 і в задоволенні позову відмовив.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків і рішення суду, оскільки не випливають з обставин справи, вимог закону та ніякими доказами не підтверджені.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не вбачається.
Таким чином, колегія суддів апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
У зв’язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням рішення суду без зміни судовий збір у розмірі 78,05грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн., оплати яких при подачі апеляційної скарги була відстрочена, підлягає стягненню на користь держави з позивачки.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2010 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір судовий збір у розмірі 78 гривень 05 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :