Справа № 22ц-224\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Преснякова А.А.
Категорія 45 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі – Ушаковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Новоазовської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_6 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 23 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
07.08.2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на господарські будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона їх придбала за біржовим контрактом при купівлі квартири №1, розташованої в даному будинку.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено та визнано за нею право власності прибудову літ.а, веранду літ.а-1, навіси літ.б, в, сарай літ.е, душ літ.ж, вбиральну літ.з, ворота №1, огорожу №2,№3, ганок №4,№5, вигрібну яму №6, мощення І, розташовані по АДРЕСА_1.
За апеляційною скаргою ОСОБА_4 ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2009 року вказане рішення було скасоване і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
При повторному розгляді справи ОСОБА_3 подала до суду позов в новій редакції до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і просила визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою біля будинку АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_3 Донецької області пропорційно часткам у праві власності в будівлі літ.А-1 за даною адресою
Вказала, що їй належить квартира АДРЕСА_1 на підставі біржового контракту від 13.12.2002 року, який рішенням Новоазовського районного суду від 18.01.2005 року визнаний дійсним. ОСОБА_4 належить квартира №2 в цьому ж будинку і квартира АДРЕСА_3, а ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_4.
Обидва будинки розташовані на одній земельній ділянці загальною площею 909кв.м. на підставі рішення Новоазовської міської ради про надання земельної ділянки під будівництво, а також даних про межі земельної ділянки. Між нею та ОСОБА_4 постійно виникають конфлікти із-за порядку користування земельною ділянкою, тому просила визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток у праві спільної власності на домоволодіння.
Рішенням Новоазовського районного суду від 23 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 958кв.м. для обслуговування двоквартирного жилого будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та двоквартирного жилого будинку АДРЕСА_3 між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ідеальних часток власності співвласників домоволодінь.
Виділено в користування ОСОБА_3, якій належить квартира АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 354,5кв.м, у тому числі під жилим будинком 73,5кв.м., а в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено земельну ділянку площею 603,5кв.м., в тому числі під жилими будинками ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 – 65,4кв.м., по АДРЕСА_3 площею 37,8кв.м., під жилим будинком ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 – 37,4кв.м.
Не погоджуючись з рішенням суд, представник відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_6, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Позивачка ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_9 та представник Новоазовської міської ради в судове засідання не з’явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_4, яка апеляційну скаргу свого представника підтримала та просила задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартир у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, розташованих на земельній ділянці площею 0,0909га, яка знаходиться у спільному їх користуванні. Оскільки між власниками квартир виникає спір з приводу користування земельної ділянки, то виходячи з висновку будівельно-технічної експертизи про можливість визначення порядку користування земельної ділянки відповідно до ідеальних часток у праві спільної власності на нерухоме майно, а також того, що фактично у їх користуванні знаходиться земельна ділянка площею 958кв.м., суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позову та визначив між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порядок користування земельною ділянкою площею 958кв.м.
Колегія суддів з таким рішенням погодитись не може, оскільки висновки суду не випливають з обставин справи та не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також будівлі і споруди, що відносяться до них, та прибудинкові території державної чи комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
В разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безплатно у власність або в користування об’єднанню власників.
Порядок користування земельними ділянками, на яких розташовані жилі будинки та будівлі, споруди і прибудинкові території, що відносяться до них, визначається співвласниками.
Розміри і конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розділу території кварталу, мікрорайону і відповідної землевпорядної документації.
Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, відбувається у порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їм у користування.
Згідно вимог ст.ст.81,125 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі біржового контракту від 13.12.2002 року, який рішенням Новоазовського районного суду від 18.01.2005 року визнаний дійсним, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_4 згідно договорів купівлі-продажу від 01.11.2005 року та від 20.03.2005 року належить квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3. З письмової заяви ОСОБА_5 та пояснень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_4. Однак в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи про належність на праві власності вказаної квартири ОСОБА_5
Згідно технічного паспорту обидва будинки розташовані в одному дворі на земельній ділянці загальною площею 909кв.м. На вказаній земельній ділянці також розташовані господарські будівлі і споруди, в тому числі самочинно збудовані. Сторонами суду не надано ніяких документів про належність їм вказаних будинків, господарських будівель і споруд, що відносяться до жилих будинків.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що фактично ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються земельною ділянкою загальною площею 958кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 належав Новоазовському ККП. Будь-яких документів про передачу вказаного жилого будинку у власність наймачам після приватизації (викупу) квартир або ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду не надано. Відсутні у справі також відповідні документи про власника будинку АДРЕСА_3 та про передачу цього будинку після приватизації квартир власникам цих квартир.
Не надано позивачкою суду належних, допустимих доказів на підтвердження права користування земельною ділянкою. В матеріалах справи відсутні рішення органу влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки позивачці та відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5, або попереднім власникам квартир у користування, акт відводу земельної ділянки, акт встановлення меж на місцевості, проекти розділу території кварталу, мікрорайону та відповідна землевпорядна документація.
З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, та, враховуючи те, що позивачка не надано відповідних землевпорядних документів на підтвердження права на користування земельною ділянкою, про визначення розміру земельної ділянки та її меж, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову та визначення порядку користування спірною земельною ділянкою між власниками квартир відсутні, оскільки позивачка не довела порушення діями відповідачів її прав. Тому позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на дані обставини та наведені вимоги закону уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про задоволення позову. З урахуванням наведеного рішення суду, як таке, що не випливає з обставин справи та не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 23 грудня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Новоазовської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :