Справа № 22ц-6273\2010р. Головуючий у 1-ій інстанції Ковтуненко О.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 листопада 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності задоволено.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1\4 частку квартири АДРЕСА_1 та визнано право власності на вказану частку квартири за ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації належної їй 1\4 частки квартири в сумі 41944грн., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації, внесені ОСОБА_4
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення у квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату експертизи 2000грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн., а всього судові витрати в сумі 2120грн. Витрати щодо сплати ОСОБА_3 судового збору віднесено на рахунок держави. У відшкодуванні витрат понесених ОСОБА_4 на правову допомогу 1500грн., комісії банку 209,72грн., вартості послуг БТІ в сумі 86,84грн. за рахунок ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, та, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_5, діючи за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити, заперечення ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння та користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім’ї.
За змістом ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно роз’яснень абзаців 3,4 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсній вартості будинку. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за якої він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення призначається експертиза.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1998 року належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, а на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою 10 січня 2009 року, їй належить ј частина вказаної квартири. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою державною нотаріальною конторою 06 березня 2009 року, належить ј частка цієї ж квартири.
У спірній квартирі зареєстрована та постійно проживає з 12 листопада 1974 року ОСОБА_4
ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_2, що підтверджується актом спеціалістів Безименської сільської ради Новоазовського району. За даними БТІ Новоазовського району ОСОБА_3 не має у власності житла на території Новоазовського району, АДРЕСА_2 зареєстрований за покійним її чоловіком ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 1990 року.
Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається з двох жилих кімнат площею 10,3 кв.м. та 17,1кв.м., коридору площею 5,0кв.м., кухні площею 7,4кв.м., вбиральні площею 0,7кв.м., ванної площею 2,1кв.м., шафи площею 0,2кв.м., а всього 42,8кв.м., з яких 27,4кв.м. є жилою площею. На належну ОСОБА_3 ј частку квартири припадає 6,85кв.м. жилої площі. Спірна квартира не містить кімнати саме такої жилої площі, найменша жила кімната має площу 10,3кв.м., що на 3,45кв.м. більше ніж ј частка і цей відступ від ј частки є значним, що буде порушувати права іншого співвласника ОСОБА_4
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що виділити в натурі ј частку та ѕ частки квартири з утворенням окремих квартир, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм, неможливо, тому спірна квартира є неподільною в натурі.
Судом також встановлено, що між сторонами склалися стосунки, за яких їх спільне користування квартирою є неможливим: неприязні відносини, незадовільний стан здоров’я обох сторін та таке інше.
З огляду на наведене, враховуючи, що квартира є неподільною, ј частка належна ОСОБА_3 є незначною, а спільне володіння та користування ними квартирою є неможливим, суд першої інстанції дійшов до висновку про припинення права власності ОСОБА_3 на належну їй ј частку з присудженням їй грошової компенсації та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_4 і позов останньої задовольнив.
При цьому, той факт, що за даними БТІ Новоазовського району за ОСОБА_3 не зареєстровано право власності на інше нерухоме майно, до уваги не прийняв, посилаючись на те, що спірна квартира не є та ніколи не була постійним місцем проживання ОСОБА_3
Визначаючи розмір грошової компенсації за належну ОСОБА_3 частку квартири, суд першої інстанції виходив з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 вересня 2010 року про те, що дійсна ринкова вартість квартири складає 167 776грн., а ј частки відповідно – 41 944грн., які ОСОБА_4 внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА в Донецькій області, тому дані грошові кошти звернув на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості належної їй частки спірної квартири.
Заперечення проти такої оцінки представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 про те, що ј частка квартири коштує 70 000грн., суд першої інстанції не прийняв, посилаючись на те, що суду не надано будь-яких доказів на їх підтвердження.
З урахуванням того, що право власності ОСОБА_3 на ј частку квартири припинено з присудженням їй грошової компенсації вартості цієї частки, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність обставинам справи висновку суду про те, що при виділі ОСОБА_3 в користування кімнати площею 10,3 кв.м. буде значним відступленням від ідеальної 1\4 частки та порушить право іншого власника, що квартира є неподільною, оскільки позов про визначення порядку користування квартирою не заявлявся, квартира є двокімнатною, кімнати ізольовані і при вселені частки кожного залишаться незмінними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 належить незначна частка квартири (1\4) і в квартирі відсутня жила кімната, яка б за розмірами відповідала цій частці. Спірна квартира не була та не є її місцем проживання, що не оспорювалось сторонами. Між сторонами склалися неприязні відносини і це вбачається з їх поведінки в судовому засіданні, що свідчить про неможливість їх спільного проживання. Крім того, з журналу та технічного запису судового засідання вбачається, що фактично ОСОБА_5, діючи за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, не заперечувала проти припинення права власності довірителя на частку у спільній частковій власності на квартиру, однак не була згода із запропонованою ОСОБА_4 сумою грошової компенсації і наполягала на компенсації в розмірі 70000грн.
З огляду на наведене, виходячи з того, що за змістом ст.365 ЦК України для припинення права співвласника на частку у спільній частковій власності достатньо будь-якої однієї з чотирьох передбачених цією нормою права підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійв до висновку про припинення права власності ОСОБА_3 на 1\4 частку спірної квартири з присудженням їй відповідної грошової компенсації.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи, учасником ВВВ, вдовою інваліда ВВВ і у зв’язку з віком (88 років) потребує облаштованого житла, на праві власності іншого житла не має, колегія суддів також вважає безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що при ухваленні рішення суд першої інстанції врахував стан здоров’я ОСОБА_3, про що навів відповідне обгрунтування в мотивувальній частині рішення. Згідно висновку МСЕК від 25.11.2008 року ОСОБА_3 визнана інвалідом першої групи по зору та потребує постійного стороннього догляду. В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що вона здійснює за позивачкою, яка є її матір’ю, сторонній догляд і мати на теперішній час проживає разом з нею. Дані обставини в апеляційному суді підтвердила позивачка. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вказані обставини не спростовують, а підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про неможливість проживання позивачки з відповідачкою разом в одній квартирі, тим більше, що позивачці належить ј частка квартири, а відповідачка ОСОБА_4 згідно пенсійного посвідчення є інвалідом другої групи.
Долучену до апеляційної скарги довідку виконкому Безименної сільської ради 16.11.2010 року №1643 про відсутність в сільській раді реєстрації за чоловіком позивачки - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на АДРЕСА_2 колегія суддів не може прийняти доказом, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було обумовлено поважними причинами, а обставин, які б свідчили про поважність причин ненадання такої довідки суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник не навели. Окрім цього, дана довідка не спростовує правильність відомостей БТІ Новоазовського району, тобто органу реєстрації прав власності на нерухоме майна, про наявність відомостей щодо належності вказаного домоволодіння ОСОБА_7
Посилання в апеляційній скарзі про незгоду з висновками судової будівельно-технічної експертизи щодо ціни спірної квартири та належної позивачці 1\4 частини квартири не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки позивачка та її представник ніяких доказів на спростування даної оцінки не надали, клопотання про проведення додаткової чи повторної судової будівельно-технічної експертизи не заявляли та ніяких обставин, які відповідно до вимог ст.150 ЦПК України давали б підстави для проведення повторної чи додаткової судової будівельно-технічної експертизи не навели.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів залишає без уваги, оскільки вони не випливають з матеріалів справи та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :