Судове рішення 22ц-829\2011 від 10.11.2011

Судове рішення #18454979

Справа № 22ц-829\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Вайновський А.М.

Категорія 53 Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого – Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі - Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Шляхводбуд» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Шляхводбуд» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2011 року , -

В С Т А Н О В И Л А :

17 січня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шляхводбуд» (далі ВАТ «Шляхводбуд») та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7657,37грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та моральну шкоду у розмірі 1000грн.

На обґрунтування вимог вказала, що з 29.05.2007 року працювала у відповідача дорожньою робочою, 16.04.2010 року була переведена на посаду охоронця у відділ охорони, 11.05.2010 року охоронцем на дільницю «ДВС-3», а наказом 129\к від 24.11.2010 року звільнена з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України. При звільнені з роботи відповідач повний розрахунок з нею не провів, не виплатив заробітну плату, заборгованість з якої утворилась за період з березня 2010 року по день звільнення. Тому вважає, що відповідач повинен окрім заборгованості по заробітній платі сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Діями по невиплаті заробітної плати, порушенні її прав, чим відповідач завдав їй моральну шкоду, яка виражається в тому, що вона не має можливості належним чином забезпечити своїх неповнолітніх двох дітей, що завдає їй моральних страждань і призвело до зміни способу життя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Шляхводбуд» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6951,37грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 3701,90грн., моральну шкоду 500грн., а всього 11153,27грн.

В задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір 115,08грн., витрати на ІТЗ в розмірі 120грн.

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ «Шляхводбуд» просить рішення суду в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і моральної шкоди відмовити.

При цьому посилається на порушення норм матеріального права. Зокрема вказує, що при задоволені позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і стягнення моральної шкоди суд не врахував фінансовий стан підприємства, те, що вина підприємства відсутня, заробітна плата не виплачувалась та не погашена заборгованість з об’єктивних причин. Стосовно ВАТ «Шляхводбуд» господарським судом було порушено справу про банкрутство, підприємство було позбавлене можливості розпорядитись майном підприємства та розподілити кошти. Однак, суд дані обставини не врахував. З урахуванням фінансового стану підприємства, наявності заборони господарського суду на розпорядження майном та розподіл грошових коштів вважає, що рішення про стягнення моральної шкоди прийнято без врахування засад виваженості і справедливості.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ВАТ «Шляхводбуд» - Балашова Ю.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільнені і моральної шкоди скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі ніким не оскаржується. Тому в даній частині апеляційний суд рішення не перевіряє, а перевіряє законність рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу №70 від 29.05.2002 року позивачка з 03.06.2002 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом №129\к від 24.11.2010 року звільнена з підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Станом на день звільнення підприємство заборгувало позивачці заробітну плату в розмірі 7657,37грн. В день звільнення повний розрахунок з позивачкою проведений не був, 22.02.2011 року частково погашена заборгованість в розмірі 706грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 39,54грн.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст.ст.116,117 КЗпП України, ч.1 ст.1167 ЦК України, виходячи з того, що у зв’язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позову та стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку і моральну шкоду, оскільки права позивачки були порушені, що призвело до порушення її звичного способу життя через нестаток грошових коштів, потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.

При цьому заперечення представника відповідача про те, що розрахунок не проведений із-за порушення стосовно підприємства справи про банкрутство не прийняв, посилаючись на те, що ця обставина не звільняє його від відповідальності за своєчасність виплати заробітної плати та компенсації в разі порушення прав працівників.

Однак колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі – наступного для після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. При частковому задоволені позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на те, що в квітні 2010 року стосовно ВАТ «Шляхводбуд» було порушено справу про банкрутство, введено заборону на розпорядження майном підприємства, тому адміністрація підприємства не мала можливості своєчасно розрахуватись з позивачкою по заробітній платі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 08.04.2010 року було порушено справу про банкрутство ВАТ «Шляхводбуд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2010 року розпорядником майна ВАТ «Шляхводбуд» введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гартенка В.Ф.

Ухвалою цього ж суду від 22.06.2010 року затверджений реєстр кредиторів, а ухвалою суду від 17.08.2010 року введена процедура санації

Відповідно до ст.ст.12,13,18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, санації не нараховуються неустойка (штраф, пеня, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, звільненим працівникам боржника в період санації виплати проводяться за рахунок реалізації майна боржника. При цьому органи управління підприємства не мають права на розпорядження майном органи управління боржника не мають права розпоряджатися майном, іншими активами підприємства.

З огляду на наведене, виходячи з того, що позивачка була звільнена з роботи за скороченням штату працівників в період дії санації щодо банкрутства ВАТ «Шляхводбуд», та враховуючи те, що в цей період господарська діяльність підприємством не проводилась, колегія суддів вважає, що вина відповідача у не проведенні розрахунку при звільненні позивачки відсутня, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільнені не вбачається.

Однак, суд першої інстанції на дані обставини та вимоги закону належної уваги не звернув і помилково дійшов до висновку про те, що розрахунок при звільнення не був проведений з вини ВАТ «Шляхводбуд».

Тому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в даному позові.

Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наявності вини відповідача у не проведенні розрахунку при звільнені позивачки та керувався вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачка мотивувала вимогами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, тобто договірних відносинах, то вимоги ст.1167 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані, так як ця норма права регулює не договірні відносини, а у даній справі спір виник із трудових відносин.

За таких обставин, з урахуванням того, що вини відповідача у не проведені з позивачкою розрахунку при звільнені колегія суддів не встановила, то і підстав для відшкодування моральної шкоди не вбачається. Тому рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені даного позову.

Також колегія суддів вважає необхідним виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення вказівку суду першої інстанції про загальну суму стягнень «11153 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят три) гривень 27 копійок».

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6951,37грн. сторонами не оскаржується, тому підстав для апеляційного перегляду рішення в даній частині не має.

У зв’язку із зміною рішення відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягає перегляду і рішення в частині стягнення судового збору. Пропорційно задоволеним вимогам з ВАТ «Шляхводбуд» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 69,51грн. (1% від суми стягнутої заборгованості по заробітній платі).

В решті частини рішення суду підлягає залишенню без зміни.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхводбуд» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2011 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди скасувати і в задоволені позову в цій частині відмовити.

Виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення вказівку про загальну суму стягнень «11153 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят три) гривень 27 копійок».

Це ж рішення в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхводбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 69 (шістдесят дев’ять) гривень 51 копійка.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :