Справа № 22ц-891\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Шатілова Л.Г.
Категорія 37 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Песоцької Л.І.,
суддів - Сороки Г.П., Ігнатоля Т.Г.,
при секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на частину квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано заповіт від імені ОСОБА_5 від 27.03.1998 року на користь ОСОБА_6 частково недійсним в частині заповідання 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.12.2004 року на ім’я ОСОБА_6 Визнано за позивачкою право власності на 1\2 частину квартири та визнано за нею право власності в порядку спадкування на 1\8 частину цієї ж квартири після смерті ОСОБА_6
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_4 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись в апеляційній скарзі на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що суд не взяв до уваги те, що власником квартири був чоловік позивачки, що позивачка 23.11.2003 року оформляла заповіт на ім’я свого сина ОСОБА_6, який 24.12.2004 року отримав свідоцтво про право власності по закону, позивачка власноручно писала в нотаріальній конторі заяву про згоду на видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом і відмовилась отримувати свідоцтво на 1\2 частину квартири. Без уваги суд залишив те, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини після смерті чоловіка, звернулась до суду в 2010 році, хоча знала, що квартира оформлена на її сина.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, заперечення представника позивачки ОСОБА_7, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без зміни з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст.22 КпШС України (в редакції 1969 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносини), майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною власністю, кожен з подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження.
Відповідно до ст.28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 02.02.1945 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 по день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1.
За період шлюбу ними було спільно придбано кооперативну квартиру АДРЕСА_1.
Згідно довідки ЖБК «ВІЛ-100» позивачка з 24.04.1999 року замість померлого чоловіка є членом кооперативу по теперішній час, вселилась в спірну квартиру 24.10.1974 року по обміну квартир. Перший внесок був сплачений в сумі 1794крб попередньому власнику квартири, пайовий внесок в сумі 4485крб. був повністю виплачений ОСОБА_5 як членом кооперативу в 1985 році. Свідоцтво №532 про право власності на квартиру було видано 27.10.1997 року на ім’я ОСОБА_5
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина на 1\2 частині квартири.
За життя ОСОБА_5 зробив заповіт на користь свого сина ОСОБА_6, який був посвідчений Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 07.03.1998 року за реєстром №8-1571. Згідно заповіту ОСОБА_5 заповідав своєму синові ОСОБА_6 все належне йому майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не полягало, в отому числі квартиру АДРЕСА_1.
На підставі даного заповіту ОСОБА_6 24.12.2004 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого в склад спадкового майна включена спірна квартира.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачка подала в нотаріальну контору заяву про те, що їй роз’яснено вимоги ст.60 СК України, проте отримувати свідоцтво про право власності на 1\2 частину спадкового майна не бажає (а.с.31).
За таких обставин, виходячи з того, що спірна квартира була придбана подружжям за спільні кошти під час шлюбу і є їх спільним сумісним майном, в якому частки кожного з подружжя є рівними, тому позивачці належить 1\2 частина квартири, та враховуючи те, що позивачка після смерті чоловіка була прийнята в члени ЖБК «ВІЛ-100» замість померлого чоловіка, постійно проживає в квартирі, користується нею, сплачує житлово-комунальні послуги і особистий рахунок відкритий на її ім’я, зареєстрована в даній квартирі, іншого житла не має, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка має право на 1\2 частину квартири. Тому включенням всієї квартири в склад спадкового майна ОСОБА_5 було порушено її право власності на 1\2 частину квартири, у зв’язку з чим свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_6 підлягає визнанню частково недійсним в частині 1\2 частини належної позивачці.
При цьому заяву позивачки в нотаріальну контору про відмову від отримання свідоцтва про право власності на 1\2 частину квартири до уваги не прийняв, оскільки позивачка не відмовлялася від свого права власності на 1\2 частину квартири, так як така відмова могла бути виражена лише передбаченими законом способами, тобто шляхом здійснення цивільно-правових угод.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції також дійшов до висновку про обґрунтованість позову про визнання частково недійсним заповіту, оскільки заповідач відповідно до вимог ст.534 ЦК України (в редакції 1963 року, чинній на момент складання заповіту) мав право на заповідання належного йому майна, а у праві на спірну квартиру 1\2 частина належить позивачці, якою заповідач не мав права розпоряджатися.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_4, діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, мати ОСОБА_3
Згідно ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на момент відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом 6-ти місячного терміну, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1273 ЦК України спадкоємець може відмовитися від спадщини протягом, встановленого ст.1270 цього Кодексу, подавши заяву в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.
Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися від спадщини після смерті батька ОСОБА_6 на користь своєї матері ОСОБА_4, подавши в нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини.
Позивачка 06.08.2009 року подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, а відповідачка таку заяву подала 08.01.2011 року.
За таких обставин, виходячи з того, що спадкове майно ОСОБА_6 складається з 1\2 частини спірної квартири, з урахуванням наявності чотирьох спадкоємців першої черги і того, що частка ОСОБА_8 та ОСОБА_9, від якої вони відмовились, переходить на користь відповідачки, суд першої інстанції дійшов до висновку, що частка позивачки у спадщині після смерті ОСОБА_6 складає 1\ 4 частині спадкової частки квартири, а частка відповідачки складає 3\4 спадкової частки, тому визнав, що позивачка в порядку спадкування після смерті сина має право на 1\8 частину квартири.
Виходячи з того, що позивачка про порушення права власності на 1\2 частину спірної квартири дізналася в 2009 році після смерті свого сина, суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк для звернення до суду за захистом свого права вона не пропустила, позов пред’явила в межах встановленого законом строку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд залишив без уваги те, що в 2004 році позивачка власноручно писала в нотаріальній конторі заяву про те, що вона не заперечує проти видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за законом, що їй нотаріусом було роз’яснено право на 1\2 частину квартири, але вона відмовилась отримувати свідоцтво, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заява про відмову від отримання свідоцтва про право власності на 1\2 частину квартири не є відчуженням права власності і не може позбавити позивачку права власності на 1\2 частину спірної квартири. Як вбачається з вказаної заяви від 09.11.2004 року (а.с.31) позивачка відмовилась від права на обов’язкову частку на спадщину після смерті свого чоловіка та від отримання свідоцтва про право власності на 1\2 частину квартири, а не від свого права власності на цю частину. Окрім того, позивачка з дня вселення в спірну квартиру постійно проживає і зареєстрована в ній, після смерті чоловіка замість нього вступила в члени кооперативу, користується квартирою, несе витрати на її утримання, що свідчить про те, що вона тривалий час продовжує відкрито володіти своїм майном.
Та обставина, що спірна квартира згідно свідоцтва про право власності від 27.10.1997 року була оформлена на ім’я ОСОБА_5 та що після його смерті на ім’я ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, не позбавляє позивачку права власності на 1\2 частину спірної квартири, оскільки спірна квартира були придбана подружжям за спільні кошти під час зареєстрованого шлюбу, тому позивачка має право на 1\2 частину квартири і належну їй частку квартири не відчужувала у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на строк прийняття спадщини, який позивачка пропустила, з позовом звернулась лише в 2010 році, що позивачка знала, що квартира оформлена на її сина, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачка не претендує на спадщину після смерті чоловік. Згідно довідки ЖБК «ВІЛ-100» позивачка після смерті чоловіка була прийнята в члени кооперативу і не виключена з членства кооперативу, на неї оформлено особовий рахунок, вона зареєстрована та постійно проживає в спірній квартирі з 1974 року. За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позивачка про порушення свого права власності дізналася лише в 2009 році після смерті сина. Заперечуючи проти позову, відповідачка не надала суду ніяких належних, допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка дізналася про порушення свого права власності в 2004 році.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильно вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, наявних в ній доказів та не спростовують правильності висновків та рішення суду.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв’язку з сим апеляційна скарга відповідачки підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв’язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням рішення суду першої інстанції без зміни, недонесена відповідачкою при подачі апеляційної скарги сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60грн. підлягає стягненню з неї на користь держави.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 60 (шістдесят) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22ц-891\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Шатілова Л.Г.
Категорія 37 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
08 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Песоцької Л.І.,
суддів - Сороки Г.П., Ігнатоля Т.Г.,
при секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 60 (шістдесят) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :