Справа № 22ц-879\2011р. головуючий у 1-ій інстанції Сараєв І.А.
Категорія 24 суддя - доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.І.,
при секретарі – Ушаковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
28 серпня 2009 року Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі КМ «МВУ ВКГ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому неодноразово змінював, залучив другим відповідачем ОСОБА_3, та в остаточній редакції позову просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість з водопостачання і водовідведення, що утворилась за період з 01.11.2007 року по 01.04.2009 року в розмірі 378,63грн., а також стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість з водопостачання і водовідведення, що утворилась за період з 01.01.2009 року по 01.04.2009 року, в розмірі 171,51грн.
Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31 березня 2010 року позов КП «МВУ ВКГ» задоволено та стягнуто на користь позивача з ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 464,50грн., з ОСОБА_3 в розмірі 85,80грн. Також з обох відповідачів у рівних частках стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 просить рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості з водопостачання та водовідведення скасувати, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, апеляційну скаргу просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що доводи апеляційної скарги не визнає, рішення вважає законним і просить залишити без зміни.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову стосовно ОСОБА_4 відмовити. Представник КП «МВУ ВКГ» - Яровой А.В. проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив її відхилити, рішення залишити без зміни. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Як вбачається зі справи, відповідач ОСОБА_4 оскаржує рішення в частині стягнення з нього на користь позивача заборгованості з водопостачання та водовідведення. Рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 ніким не оскаржуєтьчся. Тому відповідно до вимог ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4, а підстави для перевірки рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 відсутні, у зв’язку з чим в цій частині рішення суду не перевіряється.
Відповідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Задовольняючи позов, та стягуючи з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість з водопостачання в розмірі 464,50грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свої обов’язки по оплаті послуг з водопостачання. Та водовідведення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Статтями 20.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних спожитих послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї при відповідному документальному оформлені, а також за період відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року з наступними змінами, п.п.18,20,21,30 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (далі Правил надання послуг) споживач зобов’язаний проводити оплату житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з водопостачання та водовідведення, згідно установлених тарифів споживання до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.29 Правил надання послуг в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на: 1) зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); 3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Згідно п.32 Правил надання послуг в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавець зобов'язаний: 3) зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.08. 2005 року ОСОБА_4 є власником 1\2 частини квартириАДРЕСА_1. Інша 1\2 частина вказаної квартири належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 17.10.2005 року, а на підставі договору дарування від 27.08.2008 року, зареєстрованому в БТІ м.Маріуполя 29.12.2008 року, належить ОСОБА_3 (а.с.53-56).
Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 не укладався.
Згідно копії особистого рахунку ОСОБА_4 зареєстрований в квартирі з 20.12.2005 року (а.с.45). Однак в квартирі не проживав. Був вселений в квартиру на підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 12.10.2007 року згідно акта державного виконавця Приморського ВДВС 26.11.2008 року (а.с.10, 112). Факт його не проживання в квартирі до 26.11.2008 року, тобто до вселення також підтверджується актами ЖКП №3 Приморського району від 06.03.2006 року та від 08.04.2008 року, висновком дільничого інспектора Приморського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області від 05.04.2006 року, ухвалами Приморського районного суду м.Маріуполя від 22.07.2008 року та від 07.10.2008 року (а.с.13,14,15,16,84).
Відповідно до акту ЖКП №3 від 14.05.2009 року з 30.01.2009 року в квартирі АДРЕСА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_4 не проживає (а.с.63). А згідно довідки Комітету самоорганізації населення селища «Азовкольцо» від 09.09.2010 року ОСОБА_4 постійно проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 з ОСОБА_8 (а.с.64).
Таким чином, за період з 01.11.2007 року по 26.11.2008 року та в період з 30.01.2009 року по 01.04.2009 року обов’язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у ОСОБА_4 не виникло, оскільки він в квартирі не проживав та послугами не користувався. Відповідач зобов’язаний погасити заборгованість за період з 26.11.2008 року по 30.01.2009 року, яка згідно розрахунку позивача (а.с.5) складає 27,98грн. (25,6:30х4+30,5+22,05):2), оскільки ні він, ні його представник не надали суду належних та допустимих доказів про не проживання в квартирі в цей період, тому він вважається таким, що фактично споживав послуги. З урахуванням наведеного вказана сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача.
Однак суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, наданим відповідачем та його представником доказам належної оцінки не дав та помилково стягнув заборгованість, нараховану за весь період з 01.11.2007 року по 01.04.2009 року. У зв’язку з чим рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Посилання представника позивача на те, що відповідач не надавав заяв та довідок відповідно до затверджених рішеннями виконавчого комітету Маріупольської міської ради №134 від 16.04.2008 року та №30 від 20.01.2009 року Заходів щодо дотримання підприємствами, організаціями, установами та населенням міста встановленого ліміту, економії, обліку водопостачання, цілості водопровідно-каналізаційних мереж» про перерахунок заборгованості у зв’язку з його тимчасовим не проживанням, тому заборгованість перерахунку і зменшенню не підлягає, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідач надав суду належні та достовірні докази про його не проживання в квартирі в період з 01.11.2007 року по 26.11.2008 року та з 30.01.2009 року по 01.04.2009 року.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів залишає без уваги, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, норм матеріального та процесуального права, ніякими належними, допустимими доказами не підтверджені.
Отже, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості з водопостачання і водовідведення з ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині. В решті частини рішення суду підлягає залишенню без зміни у зв’язку з відсутністю апеляційних підстав. Тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2011 року в частині стягнення заборгованості з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_4 скасувати.
Позов Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» заборгованість з водопостачання та водовідведення за період з 26 листопада 2008 року по 30 січня 2009 року у розмірі 27 (двадцять сім) гривень 98 копійок.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22ц-879\2011р. головуючий у 1-ій інстанції Сараєв І.А.
Категорія 24 суддя - доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
03 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі – Ушаковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2011 року, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2011 року в частині стягнення заборгованості з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_4 скасувати.
Позов Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» заборгованість з водопостачання та водовідведення за період з 26 листопада 2008 року по 30 січня 2009 року у розмірі 27 (двадцять сім) гривень 98 копійок.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :