Судове рішення 22ц-849\2011 від 10.11.2011

Судове рішення #18455027

Справа № 22ц-849\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Доценко С.І.

Категорія 24 Суддя - доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого – Баркової Л.Л.,

суддів - Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Кузнецові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та суми договірної санкції за договором про надання послуг за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 24 березня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

13 січня 2011 року Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок» (далі ЗАТ «Український мобільний зв'язок») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по абонентській платі за період з 30.09.2008 року по 01.01.2009 року за договором про надання послуг стільникового радіотелефонного зв’язку від 15.11.2007 року в сумі 132,12грн. та суму договірної санкції в розмірі 571,59грн. відповідно до додаткової угоди до договору у зв’язку з невиконанням абонентом своїх зобов’язань у розмірі 2,19грн. за кожний день, що залишився до закінчення терміну дії договору, тобто за 261 день.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 24 березня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» заборгованість по оплаті наданих послуг мобільного зв’язку в сумі 132,12грн., судовий збір 9,59грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22,56грн., а всього 164,27грн.

В задоволені решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволені позову про стягнення суми договірної санкції, Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі ПАТ «МТС «Україна» - зміна найменування із ЗАТ «Український мобільний зв'язок») просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути основну заборгованість в сумі 132,12грн., суму договірної санкції в розмірі 571,59грн. та відшкодувати судові витрати по справі.

При цьому посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказує, що суд не звернув уваги на те, що основний договір не передбачає відповідальності за дострокове припинення договору. Укладання додаткової угоди не є обов’язковим і додаткова угода була підписана добровільно, стала невід’ємною частиною договору, її умови є обов’язковими для сторін. При підписані додаткової угоди відповідач на свій рахунок отримав 99грн., які в подальшому ним були використані в його інтересах. Суд залишив поза увагою положення закону про презумпцію правомірності правочину та неправильно послався на вимоги ст.549 ЦК, оскільки договірна санкція не є неустойкою (штрафом, пенею), а є засобом забезпечення виконання абонентом зобов’язань.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення справи не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку. Тому колегія суддів розглянула справу у його відсутності.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ПАТ «МТС Україна» - Буторкіної А.М., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 15 листопада 2007 року було укладено договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв’язку. Строк дії договору відповідно до п.1.1 додаткової угоди до договору складає 548 календарних днів. За умовами договору позивач зобов’язався надавати відповідачу (абоненту) послуги мобільного зв’язку в межах України, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати рахунки за надані послуги та абонентську плату за утримання номера в мережі мобільного зв’язку, яка підлягає оплаті і у випадку припинення надання послуг за несплату попередніх рахунків.

Згідно умов додаткової угоди до договору в разі дострокового закінчення договору з ініціативи абонента або невиконання абонентом своїх зобов’язань, останній зобов’язаний сплатити договірну санкцію у розмірі 2,19грн. за кожен день, що залишився до закінчення дії договору.

Позивач свої зобов’язання виконав. Відповідач в порушення умов договору сплачував рахунки не в повному обсязі, заборгованість за послуги станом на 01.01.2009 року склала 132,12грн.

Згідно інтерфейсу перегляду ДУ і розрахунку суми штрафу контракт між сторонами припинений з ініціативи позивача у зв’язку із заборгованістю за послуги з 26.01.2009 року. Зв'язок був активний з 17.11.2007 року. Термін дії договору 434 дні, період користування зв’язком 287 днів, період тимчасового обмеження 147 днів. Сума договірної санкції складає 571,59грн.

За таких обставин, виходячи з того, що відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, непогашена заборгованість за послуги склала 132,12коп., суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача суму боргу за надані у вказано розмірі. В позові про стягнення суми договірної санкції відмовив, посилаючись на те, що договірна санкція суперечить ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, що вимогами ст.ст.546,549 ЦК України не передбачено санкції за припинення договору і що передбачена п.1.3 додаткової угоди договірна санкція не може бути видом забезпечення зобов’язання, передбаченого вказаними нормами права.

З висновками суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по абонентній платі колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони випливають з матеріалів справи, зокрема, з договору про надання послуг від 15.11.2007 року, укладеного між сторонами, додаткової угоди до цього договору, та відповідають вимогам ст.ст.1,33,68 Закону України «Про телекомунікації», згідно яких відповідач повинен своєчасно оплачувати абонентську плату незалежно від факту отримання послуг.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови в стягнення суми договірної санкції, оскільки в цій частині рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно з умовами договору або закону.

Відповідно п.5 ч.1 ст.33 Закону України «Про телекомунікації», п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи згідно п.1.1 додаткової угоди до договору від 15.11.2007 року відповідач зобов’язався не відмовлятись від основного договору та/або додаткової угоди до цього договору. Пунктом п.1.3 Додаткової угоди №3537515 до договору про надання послуг мобільного зв’язку від 15.11.2007 року сторони передбачили забезпечення виконання зобов’язання, згідно якого відповідач несе відповідальність перед позивачем у разі відмови від договору та/або додаткової угоди до нього, в разі припинення дії договору у зв’язку з несплатою ним наданих йому послуг у виді уплати на користь позивача договірної санкції у розмірі 2,19грн. за кожний день, що залишився до закінчення строку дії договору, починаючи з дня відмови або припинення дії договору. Цим же пунктом сторони передбачили загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції у три роки.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язань.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється у договорі, розмір неустойки, встановлений у договорі може бути збільшений у договорі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони відповідно до наведених норм цивільного законодавства у договорі мали право передбачити відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором у виді договірної санкції, у тому числі і в період припинення дії договору про надання послуг мобільного зв’язку у зв’язку з несплатою відповідачем наданих послуг. Тому висновок суду про суперечність умов додаткової угоди до договору про надання послуг від 15.11.2007 року суперечить вимогам ст.ст.546,549 ЦК України є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до вимог ст.204 ЦК України правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про надання послуг та додаткова угода до нього між сторонами укладені добровільно, оформлені у письмовій формі та за змістом відповідають вимогам цивільного законодавства. Відповідач вказані договір та додаткову угоду до нього у встановленому законом порядку не оспорював та доказів щодо недійсності договору суду не надав. Тому, розглядаючи справу відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог, у суду першої інстанції не було підстав для висновку щодо їх недійсності.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, умов договору та додаткової угоди до нього, укладених між сторонами, вимоги позивача про стягнення договірної санкції є обґрунтованими. Тому рішення суду першої інстанції частині відмови в задоволені позову про стягнення суми договірної санкції підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інтерфейсу перегляду ДУ і розрахунку суми штрафу контракт між сторонами припинений з ініціативи позивача у зв’язку із заборгованістю за послуги з 26.01.2009 року. Зв'язок був активний з 17.11.2007 року. Термін дії договору 434 дні, період користування зв’язком 287 днів, період тимчасового обмеження 147 днів. Договір укладався на строк 548 календарних днів. Відповідно до п.1.3 додаткової угоди до договору сума договірної санкції складає 571,59грн. (2,19х (548-434+147).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за надані послуги складає 132,12грн. Нарахована сума договірної санкції значно перевищує суму збитків. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним зменшити нараховану суму договірної санкції до розміру суми матеріальних збитків та стягнути з відповідача на користь позивача суму договореної санкції у розмірі 132грн. У зв’язку з чим позов про стягнення договірної санкції колегія суддів задовольняє частково.

Також колегія суддів вважає необхідним виключити з резолютивної частини рішення вказівку суду про загальну суму стягнень 164,27грн.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів залишає без уваги, оскільки вони не вливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв’язку із зміною рішення суду підлягає перегляду і рішення в частині відшкодування судових витрат.

Позов заявлено на загальну суму 703,71грн., задоволено на 264,12грн., що становить 37,53% від заявленої суми. Понесені позивачем судові витрати при подачі позову до суду на оплату судового збору у розмірі 51грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування судового збору 19,14грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 45,04грн.

У зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, зміною рішення суду та стягнення з відповідача на користь позивача суми договірної санкції у розмірі 132грн. (заявлено вимоги на 571,59грн.), понесені позивачем при подачі апеляційної судові витрати у розмірі 145,50грн. (судовий збір 25грн. 50коп. + витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн.), підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 23,09%. Тому з відповідача на користь ПАТ «МТС Україна» у відшкодування судових витрат за апеляційне провадження підлягає стягненню 33,59грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині відмови в задоволені позову про стягнення суми договірної санкції скасувати і цей позов задовольнити частково, виключити з резолютивної частини вказівку про загальну суму стягнень, а також змінити рішення суду в частині судових витрат, а в решті частини рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 24 березня 2011 року в частині відмови в задоволені позову про стягнення суми договірної санкції скасувати і цей позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» суму договірної санкції у розмірі 132 (сто тридцять дві) гривень.

Виключити з резолютивної частини рішення вказівку суду про загальну суму стягнень 164 (сто шістдесят чотири) гривні 27 копійок.

Це ж рішення в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» у відшкодування судового збору 19 (дев’ятнадцять) гривень 14 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 45 (сорок п’ять) гривень 04 копійки.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» у відшкодування судових витрат за апеляційне провадження у справі в розмірі 33 (тридцять три) гривні 59 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :