Справа № 503/2712/24

Провадження № 2-о/503/33/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці - адвоката Базилюка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Подільський відділ ГУ ДМС України в Одеській області та Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її сином. В заяві зазначила, що її син ОСОБА_2 08.04.2024 року був призваний на військову службу по мобілізації. 29.06.2024 року заявниця отримала сповіщення з ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання. ОСОБА_1 звернулась до командування військової частини із заявою про виплату їй грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено в зв`язку з відсутності доказів родинних відносин, зокрема через розбіжність в написанні прізвища в документах, а саме « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 ». Тож встановлення даного факту родинних відносин заявниці необхідно для можливості скористатися гарантіями, передбаченими ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Базилюк К.В., який приймав участь в режимі відеоконференції, посилаючись на обставини викладені в заяві, підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, надавши до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що в межах розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця військовою частиною прийнято законне та обґрунтоване рішення. Разом з тим, враховуючи надані заявницею докази до суду, військова частина просить надати їм процесуальну оцінку в сукупності та прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням. Також військва частина просить суд провести розгляд справи за відсутності її представника.

Представники заінтересованих осіб Подільського відділу ГУ ДМС України в Одеській області та Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

За зареєстрованим місцем проживання заявниці ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло сповіщення сім`ї №797 про те, що її син старший солдат ОСОБА_2 , військовослужбовець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 24.06.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Судом встановлено, що 24.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату їй грошового забезпечення її сина - військовослужбовця ОСОБА_2 .

Однак, листом командира ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 відмовлено заявниці ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення. В листі зазначено, що у наданих заявницею документах виявлена розбіжність в написанні прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », що унеможливлює встановлення родинних відносин між нею та ОСОБА_2 . Відмова мотивована тим, що заява про виплату грошового забезпечення подана особою, що не зазначена в п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, згідно з яким виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У зв`язку з викладеним заявниця була змушена звернутися до суду з даною заявою.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.7 вказаної вище постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ленінград. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.1970 року, його прізвище російською мовою зазначено ОСОБА_3 , а батьками є ОСОБА_6 (російською) та ОСОБА_7 (російською).

Із копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 16.07.1996 року Кодимським РВ УМВС України в Одеській області, тобто, основного документу який посвідчує особу, встановлено наступні анкетні дані: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » (аркуш 1) та російською мовою - « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » (аркуш 2). Ці дані російською мовою співпадають із даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.1970 року, військового квитка НОМЕР_4 , записи в яких виконано російською мовою.

При цьому в паспорті заявниці серії НОМЕР_5 , виданому 24.12.1997 року Кодимським РВ УМВС України в Одеській області, її анкетні дані українською мовою зазначено « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » (аркуш 1) та російською мовою - « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 » (аркуш 2). Ці дані російською мовою також співпадають із даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.1970 року, де вона вказана в графі «мать».

Допитані в судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожен окремо пояснили, що сім`ю заявниці знають давно, так як проживають в одному будинку. Зазначили, що заявниця має двоє дітей: сина ОСОБА_12 та дочку ОСОБА_13 . Знають, що син заявниці був мобілізований та зник безвісти під час виконання військового обов`язку. Стверджують, що ОСОБА_2 є сином заявниці ОСОБА_1 .

Факт того, що заявниця є матір`ю ОСОБА_2 підтверджується й тим, що їй саме як члену сім`ї (матері) військовослужбовця, було направлено сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.06.2024 року № 797 за фактом зникнення її сина ОСОБА_2 , де вона вказана як ОСОБА_3 . Зазначене сповіщення було надіслано за адресою АДРЕСА_1 , яка є зареєстрованою адресою проживання як заявниці ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд враховує, що в Україні є поширеною проблема із суперечностями у написанні прізвищ та імен в офіційних документах, виданих (заповнених) російською мовою, як правило, в період існування СРСР, та в офіційних документах, виданих (заповнених) українською мовою після 1991 року. Зокрема, поширеними є помилки, коли при перекладі таких прізвищ та імен російська буква «и» замінюється на українську «і» замість правильного «и» або навпаки.

На переконання суду, саме така помилка допущена в документах, виданих заявниці, коли її прізвище, яке російською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », при видачі паспорта громадянина України в 1997 році було перекладено українською як « ОСОБА_4 », тоді як фонетично правильним був би переклад як « ОСОБА_3 ».

Вказані розбіжності не можуть бути перешкодою для реалізації заявницею прав, що належать їй за законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану.

Враховуючи викладене та оцінюючи докази у справі, суд дійшов висновку, що факт, який просить встановити заявниця, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Подільський відділ ГУ ДМС України в Одеській області та Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Повне рішення суду складено 24 січня 2025 року.

Суддя Б.С. Сердюк