А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Лупінової Л.М., Бєдєлєва С.І.
за участю прокурора Борового О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні 8 лютого 2011 року в місті Маріуполі справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 17 січня 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
Заявник ОСОБА_1 14 липня 2010 року звернувся до Іллічівського районного суду міста Маріуполя зі скаргою на постанову Іллічівського районного відділу внутрішніх справ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області від 31 травня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном співробітниками ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” та незаконних дій працівників служби безпеки, зазначеного ВАТ .
Подавши до суду скаргу, заявник зазначив, що, на його думку, перевірка його заяви була проведена формально, однобічно, без урахування доказів по справі.
Заявник ОСОБА_1 також послався у скарзі на те, що органом досудового слідства не був врахований факт продажу зазначеним комбінатом феромолібдену за зниженими цінами, що вже було приводом проведення дій, передбачених статтею 182 КК України, що і робив ОСОБА_2 за наказом ОСОБА_3
На його думку, висновки у постанові про відсутність складу злочину з боку керівників служби безпеки ВАТ «ММК імені Ілліча» є не необґрунтованими, оскільки, за відкриту критику його переслідують.
Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 17 січня 2011 року у задоволенні скарги заявника ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції послався на те, що заявник ОСОБА_1 не набув процесуального статусу учасника кримінального процесу, який надавав би йому право оскаржувати постанову органу досудового слідства, оскільки він не є власником майна, яке за його заявою розкрадається і продається за зниженими цінами.
Заявник ОСОБА_1, не погоджуючись з судовим рішенням, подав на нього апеляцію, в якій ставить питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Справа №10-18м/2011 Головуючий у суді 1 інстанції Харитонова Г.Л.
Категорія 236-1 КПК України Доповідач Меленчук В.С.
2.
Обґрунтовуючи свою апеляцію, заявник посилається на те, що суд першої інстанції однобічно і поверхово розглянув його скаргу, що призвело до неправильного розгляду скарги по суті, він є потерпілим по справі, оскільки саме він подав заяву про вчинений злочин, тому безпідставно визнано про те, що він не набув процесуального статусу потерпілого.
Більш того, його переслідують робітники правоохоронних органів, розповсюджуючи про нього неправдиві відомості.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, ознайомившись з матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, перевіривши матеріали судової справи і, обговоривши доводи апеляції заявника ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статей 2361 та 236 2 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується або її представником. Скарга розглядається суддею, для чого він витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено у порушенні справи, ознайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу про час її розгляду.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтовано висновку про те, що заявник ОСОБА_1, хоча і подав заяву до органу внутрішніх справ про вчинені, на його думку, злочини, але відповідно до чинного кримінально-процесуального закону він не наьув процесуального статуту, а саме учасника кримінального процесу, який надавав би йому право оскаржувати рішення органу чи посадової особи, уповноваженої його приймати по заяві про вчинений злочин.
Правильним є і висновок суду першої інстанції і про те, що, з обставин справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 не є власником майна, яким, як він повідомляв, заволоділи і продавали за нижчою ціною, а лише перебував у трудових правовідносинах з металургійним комбінатом Ілліча, тому не набув процесуального статуту потерпілого, який надавав йому право на оскарження.
Відповідає законові і рішення суду першої інстанції що заяви заявника ОСОБА_1 про застосування до нього психологічного тиску та розповсюдження щодо нього неправдивих відомостей, то ці питання не стосуються обставин справи стосовно металургійного комбінату імені Ілліча і вирішуються в іншому порядку, передбаченого законом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 17 січня 2011 року про залишення скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи оперуповноваженого СДБЕЗ Іллічівського РВ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області від 31 травня 2010 року без задоволення залишити без зміни.
С У Д Д І :
Л.М. Лупінова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв