Заводський районний суд м. Запоріжжя

                                                                Справа № 332/5696/24

                                                        Провадження №: 2/332/411/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 р.                                                                                м. Запоріжжя

Заводський         районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (надалі – позивач/ТОВ «Юніт капітал») звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач 30.06.2021 уклали договір № 865735104 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 100,00 грн на свою банківську картку на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір № 865735104 був підписаний відповідачем 30.06.2021 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV724АХ о 23:39:41 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відразу після вчинених дій відповідача, 30.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 13 100,00 грн.

У подальшому між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, за яким останній набув прав вимоги до ОСОБА_1 .. Також за договором факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01, укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс». ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 20 серпня 2024 року уклали договір факторингу № 200824, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104.

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 у розмірі 53 463,05 грн, яка складається із заборгованість по кредиту у розмірі 13 099,03 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 40 364,02 грн.

Згідно з умовами кредитного договору від 30.06.2021 № 865735104 позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки.

Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачем перед позивачем не сплачена.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість у розмірі 53 463,05 грн, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 6 000,00 грн.

 Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У позовній заяві позивач просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судові засідання 06.11.2024 та 14.01.2025 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася  у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке. 

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач 30.06.2021 уклали договір № 865735104 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 100,00 грн на свою банківську картку на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір від 30.06.2021 № 865735104 був підписаний відповідачем 30 червня 2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV724АХ о 23:39:41  год.. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором, перерахувавши відразу після вчинених дій відповідача, 30.06.2021, грошові кошти в сумі 13 100,00 грн на його банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» від 08.08.2024 № 3980/47.1-БТ та копією платіжного доручення від 30.06.2021.

Згідно з умовами кредитного договору від 30.06.2021 № 865735104 позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 30.06.2021 № 865735104.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору від 30.06.2021 № 865735104. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі – клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі – фактор) укладений договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019.

Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2).

28 листопада 2019 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2020.

31 грудня 2020 TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою сторони виклали текст договору у новій редакції, у якій визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; строк дії договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2021.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.

Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Тобто предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з наступними змінами є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги № 162 від 30.11.2021 до Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01145, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 у розмірі 36 591,37 грн., яка складається із заборгованість по кредиту у розмірі 13 099,03 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 23 492,34 грн.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 30.06.2021 по 30.11.2021 за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 у позичальника наявна заборгованість у розмірі 36 591,37 грн., яка складається із заборгованість по кредиту у розмірі 13 099,03 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 23 492,34 грн.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.

Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто право вимоги за кредитним договором від 30.06.2021 № № 865735104 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 30.11.2021, з дати підписання сторонами реєстру прав вимоги № 162.

Пунктом 5.3.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у редакції додаткової угоди від 31.12.2020 № 26 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 05 серпня 2020 року уклади Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2022 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному Додатку (п. 4.1.).

Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», укладено Додаткову угоду №2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду № 3 до договору факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно.

Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01 фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.

Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 на загальну суму 53 463,05 грн.

Відповідно до складеного ТОВ «Таліон плюс» розрахунку заборгованості за період з 30.11.2021 по 31.07.2023 за кредитним договором від 30.06.2021 № № 865735104 у позичальника наявна заборгованість у розмірі 53 463,05 грн.

ТОВ «Юніт капітал» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (Клієнт) 20 серпня 2024 року уклали Договір факторингу № 20082024, відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику) пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

За приписами п. 1.2. встановлено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплених їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

До договору наданий Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 20.08.2024 та витяг з реєстру боржників від 20.08.2024, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 у загальному розмірі 53 463,05 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 13099,03 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 40 364,02 грн.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 865735104 за період з 20.08.2024 по 10.09.2024 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 53 463,05 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 13099,03 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 40 364,02 грн.

Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у редакції додаткової угоди № 26 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у редакції додаткової угоди № 26 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс".

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт капітал» за договором факторингу від 20.08.2024 № 200824.

Отже, ТОВ « Юніт капітал» належним чином у встановленому законом та договорами способом набуло законне право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором від 30.06.2021 № 865735104, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 53 463,05 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач в судове засідання з`явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, а тому суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов договору від 30.06.2021 № 865735104.

Отже, у суду наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 у розмірі 53 463,05 грн.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, доходить переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання правової допомоги від 26.08.2024 № 26/08/24-02, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал», копію додаткової угоди від 26.08.2024 № 6 до договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 № 26/08/24-02, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2024, згідно з яким Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало клієнту ТОВ «Юніт капітал» такі послуги: складання позовної заяви до ОСОБА_1 вартістю 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи вартістю 500,00 грн, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви до боржника вартістю 500,00 грн, всього на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 30.06.2021 № 865735104 станом на 10.09.2024 у розмірі 53 463,05 (п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят три) гривні 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП:  НОМЕР_2 .

Суддя                                                        У. В. Блажко