Справа №22-5994/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Андрєєв П.Ф.
Категорія - 41 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Баклановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства (далі ДП) „Добропіллявугілля" на рішення Добропільського міськрайсуду від 19 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „Добропіллявугілля" відокремлений підрозділ (далі ВП) шахта „Білицька" про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 16 серпня 2004 р. по 20 серпня 2005 р. він знаходився у трудових відносинах з ВП шахта „Білицька" ДП „Добропіллявугілля", після чого був звільнений за станом здоров'я за п. 2 ст. 40 КЗПП України. На день звільнення в нього утворилася заборгованість по заробітній платі за листопад 2004 р. у розмірі 43 грн. 78 коп., яку у порушення вимог ст. 116 КЗПП України, йому було виплачено лише у січні 2006 р. У зв'язку з тим, що при звільненні з ним не були проведені повні розрахунки, просив стягнути на його користь середній заробіток за період з 20 серпня 2005 р. по 5 січня 2006 р. включно у розмірі 5334 грн. 52 коп.
Рішенням Добропільського міськрайсуду від 19 квітня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі: на його користь з відповідача було стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 5334 грн. 50 коп. Крім того, з відповідача було стягнуто судовий збір в доход держави у розмірі 60 грн. 50 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „Добропіллявугілля", принесло апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства отримав розрахункові, за виключенням суми 43 грн. 78 коп. за листопад 2004 p., про що йому було відомо і проти чого він не заперечував. Таким чином вважали, що позивачем пропущено строк, передбачений ст. 233 КЗПП України для захисту порушеного права.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 16 серпня 2004 р. по 20 серпня 2005 р. знаходився у трудових відносинах з ВП шахта „Білицька" ДП „Добропіллявугілля", після чого був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗПП України. На день звільнення в нього мала місце заборгованість по заробітній платі за листопад 2004 p., яку в день звільнення при розрахунку йому сплачено не було. Вказану суму йому було перераховано на особистий рахунок у січні 2006 р.
Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1. і стягуючи на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 5334 грн.50 коп., суд виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги ст. 116 КЗПП України і при звільненні з позивачем повний розрахунок проведено не було. Оскільки з вини підприємства ОСОБА_1 у встановлені строки не були проведені всі виплати, то відповідно до вимог ст. 117 КЗПП України, на його користь було стягнуто середній заробіток за період з 20 серпня 2005 р. по 5 січня 2006 р.
Між тим такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено 20 серпня 2005 p., на день звільнення з ним були проведені розрахунки, крім заборгованості за листопад 2004 р. у розмірі 43 грн. 78 коп. Про вказану заборгованість позивачу було відомо і на день звільнення позивачу були виплачені розрахункові, з приводу яких спору між сторонами не виникало.
Відповідно до вимог ст. 117 КЗПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум - спір вирішується органом, який визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
З такими питаннями позивач у відповідні органи не звертався.
Крім того, згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначення розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком працівника та інших обставин справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Таким чином, при вирішення позову, судом була дана неправильна оцінка доказам і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п.З ч.І ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Добропіллявугілля" задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайсуду від 19 квітня 2006 р. скасувати.
ОСОБА_1 у задоволені позову до державного підприємства „Добропіллявугілля" відокремлений підрозділ шахта „Білецька" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.