Справа № 22Ц-2599/2006 p.           Головуючий в 1 інстанції Кравченко М.В.

Категорія 31                                                            Доповідач Корзаченко І.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня   2006 року   колегія судової палати   в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Хопта С.Ф.,

суддів     Корзаченко І.Ф., Даценко Л.М.,

при секретарі    Зозулі Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року, яким їй відмовлено в позові до ОСОБА_2 про відновлення межі та відшкодування моральної шкоди. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що при будівництві цегляної огорожі відповідачка не порушила меж земельної ділянки, переданої ій у власність згідно з Державним актом на право власності на землю від 22 листопада 2004 року та актом перенесення в натуру меж та передачі під охорону та збереження межевих знаків земельної ділянки від 14 вересня 2005 року. Позивачка не довела факту заподіяння їй моральної шкоди діями відповідачки.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка користується земельною ділянкою розміром 0,250 га, розташованою в АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3. Відповідачка ОСОБА_2 є власницею суміжної земельної ділянки розміром 0,300 га по АДРЕСА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 22 листопада 2004 року. Згідно з вказаним Державним актом межа між ділянками ОСОБА_3 та відповідачки являє собою пряму лінію. З абриса, наявного в акті перенесення в натуру ( на місцевість) меж на передачі під охорону ОСОБА_2 та збереження межевих знаків земельної ділянки від 14 вересня 2005 року вбачається, що перенесена в натуру земельна ділянка згідно з Державним актом і спірна межа являє собою пряму лінію. Стара огорожа на ділянці відповідачки була викривлена вглиб ділянки відповідачки. Відповідачка збудувала нову огорожу по межі, встановленій Державним  актом та актом перенесення в  натуру меж.     Встановлене підтверджується актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 від 16 травня 2006 року та протоколом узгоджувальної комісії Великосолтанівської сільської ради від 5 травня 2006 року.

Позивачка не надала доказів того, що земельна ділянка ОСОБА_3 зменшилася внаслідок дій відповідачки.

З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачка не порушувала меж земельних ділянок.

Позивачка не надала доказів того, що відповідачка заподіяла їй побої та що вона ганьбить її честь і гідність.

З урахуванням наведеного суд обгрунтовано відмовив в позові.

Доводи апелянта про те, що суд повинен був врахувати протоколи ' узгоджувальної комісії Великосолтанівської сільської ради від 17 серпня 2005 року і від 26 жовтня 2005 року є необгрунтованими, оскільки ці протоколи спростовуються актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 від 16 травня 2006 року та протоколом узгоджувальної комісії Великосолтанівської сільської ради від 5 травня 2006 року.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Васильківського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.