ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/4587/20 Номер провадження 22-ц/814/317/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

секретаря Чемерис А.К.,

за участі адвоката Залеської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Залеської Анастасії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 із вказаним позовом. Вказував, що 10 травня 2017 року в м. Харкові по вул. Героїв Праці в районі будинку №11-Б сталася дорожньо-транспортна пригода: наїзд автомобіля «Фольксваген-Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та був госпіталізований до лікувального закладу. За таких обставин ОСОБА_1 було заподіяної значної матеріальної та моральної шкоди з вини ОСОБА_2 . Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 51623 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 150000 грн. - на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7620 грн. на відшкодування судових витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, ухваливши нове, яким позов задовольнити. Вважає, що ним доведено спричинення йому матеріальної та моральної шкоди відповідачем, яка підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом встановлено, що 10 травня 2017 року близько 14 год. 00 хв. в м. Харкові по вул. Героїв Праці в районі будинку №11-Б сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбувся наїзд автомобіля «Фольксваген-Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В провадженні Київського районного суду м.Харкова перебувало кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2017 за №12017220000000631 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 10 травня 2017 року близько 14 години 00 хвилин він керував технічно справним особистим автомобілем марки «Фольксваген Гольф», номерний знак НОМЕР_2 та рухався по вул. Героїв Праці в м. Харкові зі сторони вул. Академіка Барабашова в напрямку вул. Академіка Павлова зі швидкістю 70 км./год., чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

П.12.4 -«У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.».

Також обвинувачувався в тому, що під час руху по вул. Героїв Праці, напроти будинку №11 Б, ОСОБА_2 , діючи необережно, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

П.12.3 -«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», та приблизно посередині проїжджої частини вул. Героїв Праці, на якій була відсутня дорожня розмітка щодо кількості смуг на проїжджій частині, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який в порушення вимог п. 4.7 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних та надземних, а у разі відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів та узбіч», перетинав проїжджу частину вул. Героїв Праці справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, перебуваючи лівою стороною відносно тіла до транспортного засобу.

У обвинувальному акті визначено, що порушення вимог п.4.7 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 не перебувають у причинному зв`язку з подією та її наслідками.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_1 , згідно з висновком повторної судово-медичної експертизи №676-Ая/18 від 22.03.2018 року спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я у вигляді закритої черепно -мозкової травми у формі забою головного мозку з розвитком окорухових порушень у вигляді паралітичної косоокості, що сходиться, парезу відвідного нерву лівого ока, закритого перелому кісток тазу у вигляді перелому лівої лобкової та лівої сідничної кісток, закритих багато уламкових переломів великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки.

У обвинувальному акті визначено, що порушення ОСОБА_2 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з подією та її наслідками.

Зазначені дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказані вище обставини підтверджуються постановою Київського районного суду м.Харкова від 17 серпня 2020 року у справі №953/223/20, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220000000631 від 11.05.2017 р., за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Згідно до розписки ОСОБА_1 від 31 травня 2017 року, останній у відношенні водія ОСОБА_2 ніяких претензій матеріального та морального характеру не має, оскільки матеріальну та моральну шкоду йому відшкодовано.

У заяві від 24 червня 2017 року на адресу слідчого СУ ГУНП в Харківській області Черемісін О.С. також зазначив, що він не заперечує проти складення клопотання щодо закриття кримінального провадження за примиренням сторін у суді.

З клопотанням прокурора відділу прокуратури Харківської області Бухана В.Г. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням підозрюваного з потерпілим ОСОБА_1 також був ознайомлений, та на ньому зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами в добровільному порядку було вирішено питання відшкодування завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що 31 травня 2017 року ОСОБА_1 складено розписку, в якій зазначено, що у відношенні ОСОБА_2 ніяких претензій матеріального та морального характеру не має, оскільки матеріальну та моральну шкоду йому відшкодовано. Крім того, у змісті розписки міститься зобов`язання ОСОБА_1 , що у подальшому ні він, ні його родичі не будуть мати претензій до ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визнання позивачем факту повного відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди позбавляє позивача права на отримання додаткового відшкодування у судовому порядку.

Твердження апеляційної скарги, що між сторонами не було досягнуто кінцевих домовленостей щодо укладення мирової угоди, що, на думку, позивача, свідчить про невирішеність питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди - є безпідставними.

Так, встановлено, що закриття кримінального провадження за примиренням сторін не було реалізоване у зв`язку із закриттям провадження у справі за закінченням строків притягнення до відповідальності, а не через заперечення факту досягнення домовленостей щодо порядку і розміру відшкодування шкоди.

При цьому слід зауважити, що твердження скаржника, що розписка від 31 травня 2017 року була складена ОСОБА_1 як намір на укладення угоди пор примирення у межах кримінального провадження - не знайшли свого підтвердження, оскільки зміст документу свідчить про фактичне визнання особою відсутності будь-яких претензій на дату його складення та гарантії відсутності їх у майбутньому. Вказаний документ доводить факт відшкодування ОСОБА_1 як матеріальної, так і моральної шкоди, та подвійного тлумачення не допускає.

Також не спростовують правильності висновків суду доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду, оскільки судом надано належну оцінку заяві відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, та стягнуто відповідні витрати у межах реально наданих послуг з урахуванням принципу їх реальності та пропорційності.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідають вимогам закону і підстав для їх скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуадвоката Залеської Анастасії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

О. В. Чумак