Справа № 202/151/25

Провадження № 1-кс/202/447/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року                                                                м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1    

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12024040000000761, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 07.05.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000000761 від 07.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.189 КК України.

       Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Інший володілець майна, особа у фактичному користуванні якої перебував автомобіль, у судове засідання не з`явився, що відповідно ч.1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, дослідивши долучені до нього матеріали приходить до наступного.

 Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

З клопотання вбачається, що 07.05.2024 слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024040000000761, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України за письмовою заявою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в період часу з 15.02.2024 року по теперішній час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою з групою осіб в умовах воєнного стану вимагають у заявника грошові кошти у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, під приводом неіснуючого боргу, що було поєднано з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, що виразилось у побитті заявника групою осіб у присутності ОСОБА_5 , яке мало місце 23.04.2024 року близько 13:00 години за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красна Балка, вул. Матросова, біля буд. 102.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб на території України введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та діє й наразі.

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розробила план щодо протиправного заволодіння грошовими коштами у колишнього чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого залучила свого батька ОСОБА_5 , таким чином вступила з останнім в злочинну змову.

Відповідно до попередньої змови, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , передбачили наступне:

-        підшукання потенційних виконавців злочину, з числі осіб з фізичною підготовкою;

-        створення штучного конфлікту з вказаною особою, під надуманим приводом;

-        висловлювання погроз застосування насильства до потерпілого;

-        висловлювання погроз застосування насильства до потерпілого та вимагання від потерпілого передачі грошових коштів, за вирішення «конфлікту» та за сплату неіснуючого боргу;

-        в разі відмови потерпілого, нанесення йому побоїв;

-        розподіл грошових коштів, отриманих в результаті вчинення злочину, між його співучасниками.

Для реалізації свого злочинного плану, використовуючи свої яскраво виражені лідерські якості, ОСОБА_7 , для вчинення злочину проти власності, вступивши в злочинну змову зі своїм батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залучили до складу групи в якості виконавців осіб із числа жителів м. Кривого Рогу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, враховувавши особисті якості та фізичну підготовку останніх.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_7 взяла на себе роль організатора, а ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи виступили виконавцями вчинення злочину, прагнучи тісно поєднати свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату, спрямованого на виконання відомого всім єдиного плану.

Діючи, як організатор злочину ОСОБА_7 планувала вчинення злочину та доводила розроблений план до відома інших співучасників, організовувала вчинення злочину, здійснювала розподіл функцій між співучасниками, надавала вказівки по вчиненню злочину, визначала час та місце його вчинення.

Відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_5 спілкувався з особою потерпілим – ОСОБА_4 та висував йому вимогу у передачі грошових коштів, а також здійснював безпосередній психологічний тиск на потерпілого, шляхом погроз на його адресу.

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи як виконавці, відповідно до розподілених ролей, відслідковували місце перебування потерпілого ОСОБА_4 , спонукали його виконати незаконну вимогу, а саме сплатити грошові кошти, безпосередньо чинили психологічний та фізичний тиск змушуючи таким чином ОСОБА_4 безпідставно передати грошові кошти від поставленої вимоги.

Так, наприкінці січня 2024 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з

ОСОБА_7 , маючи на меті під надуманим приводом висунути незаконну вимогу, щодо сплати неіснуючого боргу приїхав до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві спільної власності належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , де зустрівся з потерпілим ОСОБА_4 , та передав заздалегідь складений договір про умови продажу своєї частки (в якому зазначив суму продажу 175 000 доларів США, з умовою розстрочки на 7 років, а також суму орендної плати в розмірі 10 000 доларів за кожен рік), з необґрунтовано обтяжливими договірними умовами для ОСОБА_4 , з якими останній, очікувано, не погодився, на що отримав відповідь, що у разі відмови від підписання вказаного договору, він має сплатити 50 000 доларів США в якості боргу.

При цьому в середині квітня 2024 року ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_4 та кожного разу під надуманим приводом неіснуючої заборгованості вимагав у потерпілого сплатити йому гроші в сумі 50 000 доларів США, при цьому погрожував фізичною розправою.

Так, 23.04.2024 приблизно о 13:00 годині за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 на власному автомобілі марки «TOYOTA HIGHLANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ще двоє невстановлених в ході досудового розслідування осіб чоловічої статі на автомобілі марки «BMW X5», д.н.з.  НОМЕР_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, приїхали до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де перебував потерпілий ОСОБА_4 та під надуманим приводом неіснуючої заборгованості висунули вимогу потерпілому, сплатити грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що останній, відповів, що жодних боргових зобов`язань перед вказаними особами він не має, і не розуміє про що йде мова.

В цей же момент, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ще двоє невстановлених в ході досудового розслідування осіб чоловічої статі, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вимагання передачі чужого майна, достовірно знаючи, що на території України Указом Президента введено та діє по теперішній час воєнний стан, стали наносити удари руками зжатими в кулак та ногами в область обличчя та тулуба ОСОБА_4 , та вказали на необхідність повернення боргу в розмірі 50 000 доларів США.

Однак, в цей час до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 підійшла ОСОБА_10 , яка втрутилася у конфлікт, а саме намагалася зупинити побиття ОСОБА_11 , та викликала працівників поліції, після чого ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та двоє невстановлених осіб з метою уникнення уваги сторонніх осіб та поліції, покинули місце події.

       15.01.2025, слідчим проведено обшук легкового автомобіля марки Mercedes-Benz GLS 500 д.н.з. НОМЕР_3 , в ході якого у ОСОБА_8 вилучено легковий автомобіль марки BMW X5 д.н.з. НОМЕР_4 та ключі від вказаного автомобіля.

       Даний автомобіль перебував у фактичному володінні ОСОБА_8 , право власності на нього зареєстроване за ОСОБА_12 .

15.01.2025 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 189 КК України ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Постановою слідчого від 15.01.2025 вищевказаний автомобіль та ключі, визнано речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.

З метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно - легковий автомобіль BMW X5 д.н.з. НОМЕР_4 та ключі від нього.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

       Згідно ч.2 ст. 170 КПК України завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

       Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

       Згідно ч.3- ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

       Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

       Як встановлено під час розгляду клопотання, органом досудового розслідування в ході реалізації ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук виявлено, обшукано та вилучено легковий автомобіль марки «BMW X5 д.н.з. НОМЕР_4 та ключі від нього.

При цьому, як вбачається з повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, саме на даному автомобілі марки «BMW X5», д.н.з.  НОМЕР_2 23.04.2024 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , двоє невстановлених в ході досудового розслідування осіб чоловічої статі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, приїхали до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де перебував потерпілий ОСОБА_4 та під надуманим приводом неіснуючої заборгованості висунули вимогу потерпілому, сплатити грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що останній, відповів, що жодних боргових зобов`язань перед вказаними особами він не має, і не розуміє про що йде мова.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування достатнім чином обґрунтовано те, що вилучений в ході обшуку транспортний засіб BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки використовувався з метою вчинення кримінального правопорушення, а отже зберігає або несе на собі сліди скоєного правопорушення чи відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, а тому, на переконання слідчого судді, повністю відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Крім того, зважаючи встановлені обставини справи, зокрема використання вилученого автомобіля BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 з метою вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що таке майно відповідає ознакам, передбаченим пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим на нього слід накласти арешт також з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Враховуючи викладене, зважаючи, що на час розгляду клопотання вилучене майно має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки зберігає та несе на собі сліди скоєного правопорушення й відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування; постановою від 15.01.2025 було визнано речовим доказом, для їх збереження як речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, слід застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов до переконання, що клопотання підлягає задоволенню.

       Зважаючи стадію кримінального провадження, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що наразі існують обставини, які підтверджують можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, тому на момент розгляду клопотання доцільним є заборона відчудження, користування та розпорядження майном.

Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024040000000761 від 07.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме на легковий автомобіль марки «BMW X5 д.н.з.  НОМЕР_4  та ключі від нього, з метою забезпечення їх збереження як речових доказів таспеціальної конфіскації, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження майном.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Арешт майна може бути скасований у порядку встановленому КПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1