Справа № 175/19603/24

Провадження № 1-кп/175/1223/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року смт Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю потерпілої: ОСОБА_4

за участю захисника: адвоката ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024052390001785 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, одруженого, машиніста електропоїзда виробничого структурного підрозділу «Лиманське моторвагонне депо» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», який на утриманні неповнолітніх дітей не має, який не є особою з інвалідністю, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

15 листопада 2024 року приблизно о 06 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно працездатним транспортним засобом - автомобілем GEELY MK-CROSS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту проїзною частиною вул. Конрада Гампера м. Краматорська Донецької області в напрямку від вул. Олекси Тихого до вул. Сіверська.

На закругленні проїзної частини вліво, шляхопроводу через залізничні колії, на дорожньому покритті якого малася ожеледиця, в районі опори ліній електромереж № 119, ОСОБА_6 , діючи в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись у безпеці свого подальшого руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і мав їх передбачити, не приділив належної уваги тому, що його дії не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не прийняв вчасно необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущення виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП, в дорожніх умовах що склалися, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням вказаним транспортним засобом, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації, а саме виїзду керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху, та подальше зіткнення із зустрічним автомобілем ГАЗ 3302-1014, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпілому - пасажиру ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: важкої поєднаної політравми: закритої черепно-мозкової травми: забійної рани скроневої ділянки голови праворуч, забою головного мозку, закритого перелому лобної та тім`яної кісток праворуч по типу тріщини, травматичного субарахноїдального крововиливу; закритого неускладнего перелому тіла та дужки третього шийного хребця без зміщення уламків; закрита травма грудної клітки, множинні переломи ребер праворуч зі зміщення уламків, ускладнені забоєм правої легені, закритий перелом тіла правої ключиці зі зміщенням уламків, травматичний шок 1 ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення.

Порушення водієм автомобіля GEELY MK-CROSS р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 п. 12.1 Правил дорожнього руху знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та спричиненими ОСОБА_4 тяжкими тілесними ушкодженнями.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Під час досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 20 грудня 2024 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, сторони погоджуються на застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з іспитовим строком, тривалість якого встановлюється судом.

Також в угоді зазначено, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілій завдані ним збитки у повному обсязі. Крім того, в угоді зазначено, що потерпіла ОСОБА_4 є співмешканкою ОСОБА_6 , яка будь-яких претензій матеріального та морального характеру не має.

В угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості та підтвердила суду, що потерпілою в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова згода на укладення ним угоди про визнання винуватості, просила призначити мінімальне покарання, без позбавлення права керування, цивільний позов подавати не бажає.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише державним чи суспільним інтересам, а також правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні як потерпілі та ними надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями глави 35 КПК України.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 грудня 2024 року, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази:

автомобіль марки GEELY MK-CROSS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_6 , що переданий на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою, - повернути законному власнику ОСОБА_6 ;

автомобіль ГАЗ 3302-1014, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_7 , що переданий на зберігання ОСОБА_7 згідно з розпискою, - повернути законному власнику ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 7163 гривень 10 копійок (сім тисяч сто шістдесят три гривні 10 копійок).

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024052390001785 від 15.11.2024, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2024 року у справі № 175/17671/24 провадження № 1-кс/175/4878/24.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024052390001785 від 15.11.2024, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2024 року № 175/17671/24 провадження № 1-кс/175/4880/24.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складено 27 січня 2025 року. У відповідності до положень ч. 15 ст. 615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частини вироку.

Суддя ОСОБА_1