137/1494/24

У Х В А Л А

27.01.2025 Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника ДУ «Літинська ВК № 123» ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Літин клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із клопотанням про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання посилався на те, що 18.02.2022 його засуджено Вінницьким апеляційним судом за ч.2 ст.307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Згідно з висновком експерта, на який є посилання у вироку, речовина рослинного походження, що була направлена на дослідження, є подрібненими частинами рослин роду коноплі. Зазначає , що 16.02.2024 набрав чинності Закон №3528-IX, згідно якого досліджувана експертом речовина рослинного походження на даний час вже не відноситься до канабісу, оскільки вона не містить верхівок рослини канабісу з квітами або плодами. Відтак ОСОБА_5 вважає, що підстави для його засудження відпали, і він підлягає звільненню від призначеного основного та додаткового покарання. Тому він просить постановити ухвалу, якою звільнити його від основного та додаткового покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 18.02.2022.

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, пояснив, що у зв`язку з внесеними змінами в законодавство його діяння вже не є злочином, звернув увагу суду на те, що він брав участь в бойових діях, за весь період відбування покарання має позитивну характеристику, жодного разу не вчиняв будь-яких порушень режиму колонії, а також, за станом здоров`я вже не може відбувати покарання.

Представник ДУ «Літинська ВК №123» ОСОБА_4 в судовому засіданні при вішенні клопотання засудженого поклався на розсуд дуду.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначив, що відсутні підстави для його задоволення та вказав на неможливість під час розгляду справи в порядку виконання вироку суду переглядати висновок експерта, який був доказом у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 23.03.2021 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 18.02.2022 вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23.03.2021 скасовано в частині призначення покарання, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому, відповідно до п. 13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу (у даному випадку місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок), має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.2, 3 ст.74 КК України.

Так, згідно з ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

16.08.2024 набрав чинності Закон України від 21.12.2023 № 3528- IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування», яким внесено зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770.

Зокрема, «канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу» виключено зі списку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, та включено до списку № 1 таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, обіг яких обмежено.

Конституційний Суд України (далі - КСУ) здійснив офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа № 1- 3/2000).

Так, КСУ у своєму Рішенні вказав, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.

Кримінальний закон, як зазначив КСУ, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно - правових актів. Якщо ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку - диспозиція його норм, змін не зазнає. Протилежне означало б можливість зміни кримінального закону підзаконними актами, зокрема постановами Верховної Ради України, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, що суперечило б вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

Таким чином, висновки Конституційного Суду України не надають жодних підстав сприймати постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів змінами закону про кримінальну відповідальність - новим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно, до нього не застосовуються ч.1 ст.58 Конституції України та ч.1 ст.5 КК, які визначають зворотну дію закону в часі.

Поняття «закон України про кримінальну відповідальність» визначається виключно приписами КК, який задля виконання завдання, визначеного в ч.1 ст.1 цього Кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

У ч.1 ст.3 КК визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, а у ч. 3 цієї статті, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.6 ст.3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З урахуванням наведеного, ст.5 КК України не може застосовуватися до Постанови Кабінету Міністрів України №653, та суперечать відповідним положенням ст.58 Конституції України, офіційне і обов`язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України у Рішенні від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000.

Сприйняття змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, як змін до КК є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України.

Одночасно, згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», відповідно до якого судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є одною з основних засад судочинства. Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Також, відповідно до п.2 ч.1 ст.438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Отже, якщо суд першої інстанції в порядку виконання вироку буде змінювати правову кваліфікацію дій засудженого, якщо це питання вже чітко вирішено судом першої або апеляційної (касаційної) інстанції і сумнів щодо змісту цих рішень не виникає, то фактично буде здійснюватися перегляд вироку (ухвали, постанови) суду з питань неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. А такі повноваження має лише суд апеляційної та касаційної інстанції, а не суд першої інстанції. Тому вирок (ухвала, постанова) суду є законним, доки він не скасований чи змінений в апеляційному (касаційному) порядку або не переглянутий компетентним судом в іншому порядку, зокрема, за нововиявленими або виключними обставинами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для застосування норм, на які посилається засуджений для його звільнення від призначеного покарання, відсутні, а тому, в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України, слід відмовити.

Керуючись ст.74 КК України, ст.537, 539, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні при цьому - з дня отримання її копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя:ОСОБА_1