ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

________________________________________________________________________________

2-з/381/4/25

381/95/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 381/95/25 (провадження № 2/381/490/25) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Фастівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановила:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Фастівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження на 10 лютого 2025 року о 14 годині 00 хвилин в приміщеннісуду з викликом учасників справи.

23.01.2025 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, які спрямовані на призов та на військову службу під час мобілізації, в тому числі і видавати наказ про призов на військову службу, до вирішення справи про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Крім того, просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 утримуватись від будь-яких дій, які перешкоджають ОСОБА_1 праву на судовий захист.

Також просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 видавати наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до вирішення справи про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та отрмання у цій справі судового рішення, яке набрало законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявника вказав на те, що його права як батька, який самостійно виховує малолітню дитину, юридично не встановлені та інтереси малолітньої дитини не захищені. Вважає, що на момент подання ним цієї заяви існує реальна загроза того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 може вчинити дії щодо його призову на військову службу до моменту вирішення цієї справи у суді по суті, що порушує його права та унеможливлює належний захист інтересів його малолітньої дитини. Також вважає, що його мобілізація до вирішення цієї справи порушить його права на судовий захист, на доступ до правосуддя, на належний захист, на захист сімейних обов`язків. 

За правилами ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без виклику учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 152ЦПК України заява про забезпечення позову, подана до суду після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.

Разом з цим, заявник не навів обґрунтованих доводів з наданням належних та допустимих доказів того, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість вчинення третьою особою у справі зазначених ним у цій заяві дій.

В заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на диспозицію норми ст.149 ЦПК України про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та висловлено припущення про те, що вказана особа може вчинити ці дії.

Однак належні та допустимі докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що третя особа в справі має намір або вчиняє дії, зазначені позивачем у заяві, суду не надано.

У зв`язку з цим у суду відсутня можливість пересвідчитись у існування такої реальної загрози порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Крім того, суд бере до уваги роз`яснення, викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за якими, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Разом з цим, заявник у поданій до суду заяві не зазначає у чому полягає загроза чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд наголошує, що посилання в заяві лише на потенційну можливість утруднення виконання судового рішення в справі без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову у цій справі стосуються ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є третьою особою у справі.

Оскільки забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У порушення вимог ст. 151 ЦПК України позивач не навів належних аргументів та не надав належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Крім цього, заявник не навів обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду з боку третьої особи у цій справі.

За таких обставин, суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 81, 153 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК