Справа № 2-393/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 22.09.2011  Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                 Трофименко Л. Р.

при секретарі:                                        Тюшкевич Г. В.

за участю представників позивача:          ОСОБА_1

                                                            ОСОБА_2

відповідача:                                                  ОСОБА_3

представника відповідача:                              ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома донецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради та ОСОБА_5 про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В обгрунтування своїх вимог вказав, що вказана квартира належала його батьку - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Фондом комунального майна 14.04.1994 р. за №9411. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6. помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної квартири. Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в нього не було правовстановлюючих документів на квартиру. Позивач звернувся з проханням до відповідачки надати йому вказані документи, однак остання в цьому йому відмовила. Просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_3 в свою чергу звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_5 та Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради про визнання приватизації недійсною, визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 недійсним, визнання права користування житловим приміщенням. Позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала у повному обсязі. Підтримала свої зустрічні позовні вимоги та пояснила, що мешкала разом із померлим з 1991 року за адресою: АДРЕСА_1, вела спільне господарство, організовувала поховання ОСОБА_6 Його родичі йому ніколи не допомагали, приїхали тільки на похорон. Правовстановлюючі документи на спірну квартиру вона тримає у себе та в наступний час вона там зареєстрована. Просила позовні вимоги ОСОБА_5 залишити без задоволення  

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 В судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши, що позивач ОСОБА_5 є сином померлого ОСОБА_6. та єдиним спадкоємцем майна померлого. В наступний час він мешкає на Сахаліні. З батьком не спілкувався з 1995 року по день смерті. Не заперечував факт того, що відповідачка ОСОБА_3 мешкала з померлим ОСОБА_6 однією родиною, однак жодних прав на спірну квартиру вона не має. Просив позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала, пояснила, що з травня 1991 року мешкала з померлим однією родиною за адресою: АДРЕСА_1. Вони разом вели спільне господарство. Поховати його допомогли її батьки, брат, подруги. Родичам померлого вона повідомила про смерть і вони приїхали вже на похорон. Оскільки вона постійно мешкала з ОСОБА_6 до дня його смерті, правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходилися в неї. В наступний час вона мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та з 2009 року зареєстрована там. Просила суд у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі, відмовивши у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про власності на квартиру №9411 від 14.04.1994 р., виданим Фондом комунального майна Донецької міської Ради (а.с. 13). Право власності на зазначену квартиру ОСОБА_5 набув у порядку приватизації.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №463 від 11.04.2007 р.

          Згідно зі  ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право  на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, якщо він не відмовився від неї у встановлений законом шестимісячний строк.

Як встановлює ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_5, 1971 р.н., позивач у справі, є сином померлого ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис №418 (а.с. 10), а також свідоцтвом про встановлення батьківства (а.с.12).

У визначений законом термін, а саме: 26.09.2007 р., ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Постановою державного нотаріуса Сьомої донецької державної нотаріальної контори від 18.10.2007 р. ОСОБА_5 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не було надано правовстановлюючих документів на майно померлого (а.с. 17).

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 12.07.2007 р., що набрало законної сили 23.07.2007 р., встановлено факт мешкання однією родиною без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з березня 1991 року по день смерті ОСОБА_6. –ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у квартирі АДРЕСА_1 ( а.с. 14-15).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Оскільки рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12.07.2007 р., що набрало чинності та на момент розгляду даної справи не скасовано, встановлений факт проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі постійно з 1991 року разом з ОСОБА_5 однією родиною без реєстрації шлюбу, вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Згідно зі ст. 76 ЦК Української РСР (1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 71 зазначеного Кодексу загальний строк позовної давності для захисту права за позовом особи, право якої порушено,  встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексі України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановленні законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки право на звернення до суду з позовом у ОСОБА_3 виникло з моменту отримання свідоцтва про право власності на квартиру, тобто з 14 квітня 1994 року, і до введення в дію ЦК України 2004 року, то встановлений ст. 71 ЦК Української РСР (1963 року) строк позовної давності сплив, тому підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, і за ним необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1

На підставі ст.ст. 1261, 1264, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України в редакції 2004 року, ст. ст. 71, 76, 80 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, та керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома донецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради та ОСОБА_5 про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко