Єдиний унікальний номер № 181/477/24

Провадження №1-кп/181/36/25

        УХВАЛА

28 січня 2025 року                                                         с-ще Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді  ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),

захисника ОСОБА_4 (ВКЗ),

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Межова в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000198, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про надання про надання доручення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з метою належного повідомлення обвинуваченої про дату та час судового провадження, а також підтвердження підстав для звернення з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження, а саме: перебування обвинуваченої на тимчасово окупованій території на даний час, встановити додаткові засоби зв`язку з обвинуваченою ОСОБА_5 (номери телефонів, адреси електронної пошти, сторінки в соціальних мережах, канали в месенджерах та ін.) шляхом проведення огляду мережі Інтернет, витребувати інформацію щодо перетину державного кордону обвинуваченою станом на час виконання доручення. Відкласти розгляд кримінального провадження на строк, достатній для проведення слідчої дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

В судовому засіданні захисник не заперечував проти заявленого прокурором клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В провадженні Межівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

З наданих суду матеріалів вбачається, що у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 20.03.2024 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, оскільки підозрювана знаходилась на тимчасово окупованій території України в Луганській області.

На стадії підготовчого провадження обвинувачена в підготовчі судові засідання не з`являлась.

В такому випадку чинний кримінальний процесуальний закон України, зокрема ч.3 ст. 323 КПК України, допускає судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia). Рішення про здійснення спеціального судового провадження приймається судом за клопотанням прокурора, який повинен надати суду докази того, що обвинувачений знав або повинен знати про розпочате кримінальне провадження.

В силу приписів ч.1 ст. 278, ч.3 ст. 111, ч.1 ст. 133, ч.2 та ч.8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик на стадії досудового розслідування можуть бути вручені під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово – експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Також допускається здійснювати вказані дії шляхом розміщення відповідної публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Україною 17.07.1997 була ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та для України набрала чинності 11.09.1997. Після чого держава взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції (ст. 1 Конвенції).

Серед гарантованих Конвенцією прав є право на справедливий суд, яке закріплене в ст. 6 Конвенції. В чинному кримінальному процесуальному законодавстві України доступ до правосуддя є однією із загальних засад кримінального провадження (п.14 ч.1 ст. 7 КПК України). Відповідно суди України розглядаючи, зокрема, кримінальні провадження зобов`язані забезпечувати дотримання вказаного права.

З метою регулювання, зокрема, відносин, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України з впровадженням в українське судочинство європейських стандартів прав людини був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в ч. 1 ст. 17 якого закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В своєму рішенні у справі «SOMOGYI v. Italy» Європейського Суду з прав людини зазначив, що провадження за відсутності обвинуваченого саме по собі не є несумісним зі статтею 6 Конвенції. Утім, відмова в правосудді матиме місце, якщо засуджена in absentia особа надалі не зможе отримати від суду, який розглянув її справу, новий розгляд обвинувачення по суті щодо питань фактів та права в разі, якщо не було однозначно встановлено, що особа відмовилася від свого права з`явитися до суду й захищати себе самостійно. ЄСПЛ вважає, що з урахуванням важливого місця права на справедливий суд у демократичному суспільстві стаття 6 Конвенції покладає на кожен національний суд обов`язок перевіряти, чи мав обвинувачений можливість бути поінформованим/ознайомленим із провадженням щодо нього, коли, як і в цій справі, це оскаржується з підстав, які відразу не видаються явно необґрунтованими.

Європейського Суду з прав людини в своєму рішенні у справі «SEJDOVIC v. Italy» вказав, що загалом об`єкт і мета статті 6 Конвенції (хоч це прямо не згадано в пункті 1 цієї статті) свідчать про те, що особа, «обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення», має право брати участь у судовому засіданні (слуханні). Хоча провадження, що мають місце за відсутності обвинуваченого, не є несумісними зі статтею 6 Конвенції, проте відмова в правосудді матиме місце, якщо засуджена in absentia особа надалі не може отримати від суду, який розглядав справу, новий розгляд по суті обвинувачення як з точки зору фактів, так і з точки зору права, якщо не було встановлено, що особа відмовилася від свого права бути присутньою і права на захист або що особа мала намір переховуватися від суду. Конвенція залишає Договірним Державам широкі межі свободи розсуду стосовно вибору засобів, розрахованих для забезпечення того, аби їхні правові системи відповідали вимогам статті 6 Конвенції. Завдання ЄСПЛ полягає в тому, щоб з`ясувати, чи було досягнуто результату, якого вимагає Конвенція. Зокрема, має бути продемонстрована ефективність запропонованих законодавством і практикою процесуальних засобів у випадках, коли обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення особа не відмовлялася від свого права бути присутньою в судовому засіданні та захищати себе самостійно й не намагалася ухилитися від суду. ЄСПЛ не може виключити можливість того, що певні встановлені факти можуть однозначно свідчити про те, що обвинуваченому відомо про наявність кримінального провадження щодо нього, а також про характер і причину обвинувачень і що він не має наміру брати участь у судовому розгляді чи бажає уникнути переслідування. Це може мати місце, наприклад, коли обвинувачений публічно або письмово заявляє, що він не має наміру відповідати на повістки (виклики), про які йому стало відомо з інших джерел, окрім органів влади, або що йому вдається уникнути спроби арешту, або коли до відома органів влади доводяться матеріали, які однозначно свідчать про те, що особі відомо про провадження щодо нього й пред`явлені обвинувачення.

Таким чином практика Європейського Суду з прав людини допускає розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого. Також ЄСПЛ вважає, що держава має право на власний розсуд вживати заходи щодо забезпечення того, аби їхні правові системи відповідали вимогам статті 6 Конвенції. При цьому завданням суду є перевірка ефективності таких заходів, перевірка чи мав обвинувачений можливість бути поінформованим / ознайомленим із провадженням щодо нього та з`ясування чи не відмовлявся обвинувачений від свого права бути присутньою в судовому засіданні. Про це можуть свідчити будь-які докази.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 (справа № 607/9498/16-к) зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні і щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин, за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так, у справі «Сейдовіч проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

Отже, у вказаній вище постанові Верховний Суд, з посиланням на судову практику Європейський Суд з прав людини, зробив висновок, що для розгляду кримінального провадження без обвинуваченого ключове значення відіграє обізнаність обвинуваченого про наявне відносно нього кримінальне провадження.

Таким чином, здійснювати судовий розгляд кримінального провадження без обвинуваченого без достатніх доказів обізнаності обвинуваченого про наявне щодо нього кримінального провадження (зокрема за наявності лише повідомлення підозрюваного/обвинуваченого шляхом розміщення оголошень у засобах масової інформації) є порушенням його права на доступ до правосуддя.

Щодо заходів, які є доказами належного повідомлення підозрюваного.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 (справа № 326/1385/18) визнав, що органом досудового розслідування було здійснено всі передбачені законом заходи для належного повідомлення підозрюваного про наявність щодо нього кримінального провадження та виклик його до слідчих органів. Такими заходами були:

- публікація повісток про виклик підозрюваного на офіційному сайті СБУ та неодноразового направлення їх, а також повідомлення про підозру, за місцем фактичного його знаходження;

- вручення його захиснику повідомлення про підозру та повістки про виклик для передачі підозрюваному;

- вручення повідомлення про підозру та повістки про виклик для передачі підозрюваному за останнім місцем реєстрації підозрюваного – першому заступнику голови міської ради, голові ОСББ та свідку, який постійно спілкується з підозрюваним;

- допит свідка, який підтвердив факт обізнаності підозрюваного про те, що стосовно нього здійснюється досудове розслідування.

Крім того, як додатковий захід, було здійснено направлення відповідних процесуальних документів за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону, яким користувався підозрюваний. Направлення відповідних процесуальних документів за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону, яким користувався підозрюваний, були як додаткові заходи, які не підміняли собою визначені КПК України, а лише доповнювали їх.

У постанові від 10.03.2020 (справа № 242/3982/16-к) Верховний Суд визнав правомірним з метою вручення повідомлення про підозру вжиття, разом із іншими заходами, повідомлення шляхом здійснення дзвінка на номер телефону приймальні підозрюваного, тобто за місцем роботи.

Отже, вказані вище висновки Верховного Суду свідчать про те, що для розгляду кримінального провадження без особи така особа повинна бути повідомлена про наявне щодо неї кримінальне провадження у спосіб, який свідчить про те, що особа могла знати про це кримінальне провадження.

Як вище зазначалося відносно обвинуваченої здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

В ч.3 ст. 323 КПК України зазначено, що здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст.ст.110, 111-1 КК України, можливо без обвинуваченого який, зокрема, переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

За наявності таких підстав за клопотанням прокурора суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження. При цьому до свого клопотання прокурор повинен додати докази того, що обвинувачений знав або міг знати про розпочате кримінальне провадження.

Таким чином, мета клопотання прокурора (з`ясування засобів зв`язку обвинуваченої з метою її повідомлення про дане кримінальне провадження) відповідає вищезазначеним приписам чинного кримінального процесуального закону.

Судове провадження у цьому кримінальному провадженні перебуває на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні. Вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Отже, на стадії підготовчого провадження можливо вживати заходи щодо встановлення засобів зв`язку обвинуваченої з метою її повідомлення про наявне кримінальне провадження. Вжиття цих заходів необхідне для здійснення підготовки до судового розгляду без порушення прав обвинуваченої.

На сьогоднішній день засоби зв`язку обвинуваченої невідомі. У зв`язку з цим виникла необхідність вжити заходи щодо встановлення теперішнього місцезнаходження обвинуваченої ОСОБА_5 , оновлення даних (інформації) з приводу її перебування на тимчасово окупованій території, встановлення додаткових засобів зв`язку з обвинуваченою, з метою подальшого направлення обвинуваченій повідомлення про наявне щодо неї кримінальне провадження.

Враховуючи, що досудове розслідування закінчено, то, відповідно до вимог ч.8 ст. 223 КПК України, проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім їх проведення за дорученням суду в порядку ч.3 ст. 333 КПК України.

Суд вважає, що встановлення теперішнього місцезнаходження обвинуваченої ОСОБА_5 , оновлення даних (інформації) з приводу її перебування на тимчасово окупованій території, встановлення додаткових засобів зв`язку обвинуваченої має значення для розгляду цього кримінального у розумний строк та забезпечення права обвинуваченої на доступ до правосуддя, а тому вказані дії слід провести та доручити їх проведення органу досудового розслідування – 3 управлінню (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.228, 333 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про доручення органу досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій.

Доручити 3 управлінню (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з метою належного повідомлення обвинуваченої ОСОБА_5 про дату та час судового провадження, а також підтвердження підстав для звернення з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження, а саме: перебування обвинуваченої на тимчасово окупованій території на даний час, встановити додаткові засоби зв`язку з обвинуваченою ОСОБА_5 (номери телефонів, адреси електронної пошти, сторінки в соціальних мережах, канали в месенджерах та ін.) шляхом проведення огляду мережі Інтернет, витребувати інформацію щодо перетину державного кордону обвинуваченою ОСОБА_5 станом на час виконання доручення.

Встановити 3 управлінню (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях строк виконання ухвали суду - до 14.03.2025.

Копію ухвали спрямувати для виконання до 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, а для організації контролю – прокурору у кримінальному провадженні.

У зв`язку з наданням судового доручення оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 27.03.2025 10:00 годин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

               Суддя                                                                 ОСОБА_1