Справа 22а-13830 Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.
Категорія 10.3.1 Доповідач Ткачук С.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новосядлої В.М., суддів Ткачук С.С., Шигірта Ф.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька на постанову Калінінського районного суду м.Донецька від 06 жовтня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Калінінського районного суду м.Донецька від 06 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено: поновлено строк звернення до суду,визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька у не нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 по 31.12.2007 і з 22.05.2008 по 31.12.2008 і зобов'язано відповідача здійснити їй нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710грн.90коп., з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 715грн.23коп.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька просить постанову суду скасувати, визнати дії управління правомірними з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи "діти війни", перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
З обставин справи вбачається, що позивачка відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни". Факт перебування позивачки на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька визнано відповідачем, який сплачує їй пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. За ст.28ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року", призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 71,111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути взяті до уваги.
Виплата позивачці підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивачки. Статтею 4 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька залишити без задоволення.
Постанову Калінінського районного суду м.Донецька від 06 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий : Судді: