Справа 22а-14566 Головуючий у 1 інстанції Садчиков Д.В.
Категорія 10.3.3 Доповідач Ткачук С.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новосядлої В.М., суддів Ткачук С.С., Шигірта Ф.С.,розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій щодо нарахування допомоги по догляду за дитиною неправомірними, зобов'язання провести перерахунок розміру допомоги та стягнути недоплачену суму допомоги та судових витрат,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (далі управління) щодо нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку у період з 01.08.2007 по 31.12.2007 і стягнуто на користь позивачки недоотриману суму допомоги за цей період в розмірі 1804грн.28коп., в іншій частині позову відмовлено.
У апеляційній скарзі управління просить скасувати рішення суду першої інстанції, бо вважає, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку здійснювалась в межах коштів, які надійшли на рахунок управління, розпорядником яких воно виступає і фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету. Поточні витрати державного бюджету визначаються законом про державний бюджет.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала на обліку управління в зв’язку з призначенням соціальної допомоги по догляду за дитиною до 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». На протязі 2007 року отримувала щомісячні виплати призначеної матеріальної допомоги. Під час судового розгляду представником управління клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду не висловлювалось.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
За положенням ст. 195 КАС суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З обставин справи вбачається, що у позивачці ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина і вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. З серпня по грудень включно 2007 року вона перебуває на обліку в управлінні у зв’язку з отриманням допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, яка була їй призначена на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». В цей період їй щомісячно виплачувалась дана соціальна виплата, але у розмірі, який обчислювався в порядку, встановленому ст.56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а саме, у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб та у аналогічному порядку, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 11.01.2007 № 13.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення абз3ч.2 ст.56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Незважаючи на приведене, відповідач продовжував діяти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 №13 « Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», а саме, продовжував нараховувати та виплачувати позивачці призначену допомогу у період з 01.08.2007 по 31.12.2007 у розмірі меншому ніж встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року, як цього вимагає ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність дій управління у відмові на звернення позивачки здійснити перерахунок та доплатити їй за період допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, незважаючи на ухвалення вказаного рішення Конституційного Суду України, яким також були визнані не конституційними положення п.14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року" ( цим пунктом дія ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік зупинялась).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги про фінансування цих витрат і межах коштів передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не заслуговують реагуванню, бо у зв’язку з прийняттям приведеного вище рішення Конституційного Суду України положення ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» поновлено.
Здійснення виплат позивачці соціальної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім» ям з дітьми» після ухвалення рішення Конституційним Судом 09.07.2007 не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивачки. Питання внесення змін до законів не належить до повноважень цього вищого органу виконавчої влади, які передбачені ст.116 Конституції України.
Окрім того, згідно п.57 постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» із змінами і доповненнями, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що не нарахована та не виплачена сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, враховуючи фактично сплачені суми у цей період, в розмірі 1804грн.28коп. підлягає стягненню на користь позивачці і відповідає положенню ч.2 ст.21 КАС.
При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: