П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.03.2008 р.                                                                                                     № 9/228 

12:18

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:

Від позивача:         ОСОБА_1

Від відповідача-1:          Нещерет Ю.І. (дов.)

Від відповідача-2:          Семенець І.О. (дов.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача призначити пенсію державного службовця з 09 квітня 2003 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів надали заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 1938 року народження, з 1968 року по травень 1991 року працював в органах Міністерства агропромислової політики. Загальний стаж роботи позивача у вказаних установах складає 22 років.

01.10.1998 р.ОСОБА_1 досяг пенсійного віку та з цього моменту отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В липні 2007 р. позивач звернувся до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з вимогою здійснити перерахунок пенсії та здійснювати її виплату згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16.01.2003 № 432-ІУ.

10.08.2007 відповідач-1 листом № 14847/10 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахування пенсії позивача відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16.01.2003 № 432-ІУ.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу»16 грудня 1993 року3723-XII регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Цей закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Положеннями Закону України «Про державну службу»16 грудня 1993 року3723-XII визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу»16 грудня 1993 року3723-XII визначено коло осіб, які мають право на одержання пенсії державних службовців.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16.01.2003 № 432-ІУ Закон України "Про державну службу" доповнено статтею 37¹ "Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців".

Згідно прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16.01.2003 № 432-ІУ, даний Закон набирає чинності з дня його опублікування (04.02.2003 - Урядовий кур'єр, 2003, 02, № 21), а порядок перерахунку пенсій, передбачений цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" (28.12.1993).

Таким чином, якщо особа звільнена з державної служби до набрання чинності Законом України "Про державну службу" (тобто до 28.12.1993) і ніколи не мала статусу державного службовця, вимоги статті 37 зазначеного Закону на неї не розповсюджується.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звільнився з Міністерства агропромислової політики України в травні 1991 року, він ніколи не мав статусу державного службовця і з урахуванням вимог прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16.01.2003 № 432-ІУ положення статті 37¹ Закону України "Про державну службу" на нього не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                               О.В.Кротюк