ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2011 р. Справа № 46021/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Баранкевич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановила:
У грудні 2009 року позивач ТзОВ «Ганімед-М» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19.11.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 3811352,00 грн. та № 0002952399/0 від 19.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ 234248 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 71420 грн..
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що з 22.10.2009 року по 04.11.2009 року працівниками ДПА у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ганімед-М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2009 року – липні 2009 року. За результатами проведення перевірки податковим органом складено акт від 11.11.2009 року № 408/07/35594217. Відповідно до висновків цього акту перевірки було виявлено: 1) порушення пп.7.7.1., абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 3811352 грн.; 2) порушення пп. 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, ТзОВ «Ганімед-М» не мав права на бюджетне відшкодування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 628398,00 грн., так як дана сума брала участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2009 року; 3) порушення пп.7.4.1., 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 і зареєстрованого в МЮ України 30.06.2005 року за № 702/10982, завищено суму податкового кредиту : за березень 2009 року в сумі 1244804 грн., за квітень 2009 року в сумі 320210 грн., за травень 2009 року в сумі 898783 грн., за червень 2009 року в сумі 683172 грн., за липень 2009 року в сумі 843144 грн., за серпень 2009 року в сумі 775358 грн.; 4) порушення п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.10. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 і зареєстрованого в МЮ України 30.06.2005 року за № 702/10982, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 234248 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 11465 грн., за серпень 2009 року на суму 222783 грн.. На підставі вищенаведеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19.11.2009 року, яким ТзОВ «Ганімед-М» зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3811352,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002952399/0 від 19.11.2009 року, яким ТзОВ «Ганімед-М» визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 305668,9 грн. (в тому числі за основним платежем 234248 грн. та за штрафними санкціями 71420,9 грн.).
Позивач не погоджуючись з прийнятими відповідачем вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у своїй позовній заяві посилався на те, що позапланова перевірки позивача проводилась із порушенням законодавства, оскільки така перевірка фактично тривала до 11.11.2009 року, тобто до часу підписання акту перевірки, а не до 04.11.2009 року як це було визначено Наказом ДПА у Волинській області від 22.10.2009 р. № 574. Висновки податкового органу, що відображені в акті перевірки є необ’єктивними і не відповідають фактичним обставинам справи. Податковим органом не визнано податковий кредит за період з березня 2009 року по серпень 2009 року, що сплачений позивачем при розмитненні імпортованого товару (кузовів до транспортних засобів) з мотивацією, що постачальник фірма «L.V.S. Enterprise Group LTD» нібито має недіючий статус, а також через те, що позивачем не надано під час проведення перевірки оригіналів митних декларацій форми МД-2 по імпорту. Однак, такі висновки є безпідставними, оскільки працівникам податкового органу під час проведення перевірки були надані належним чином завірені копії митних декларацій та пояснено, що оригінали зберігаються на митниці та у відділі ДАІ. Товариством фактично сплачено до державного бюджету України усі кошти, які віднесені до податкового кредиту, що підтверджується ВМД та іншими документами, а тому у податкового органу відсутні підстави для зняття сплачених сум ПДВ із податкового кредиту. Позивач вважає безпідставними також висновки податкового органу про те, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суми коштів, сплачених ВАТ «Волинь-Авто» за проведення сертифікації ввезених на митну територію України кузовів дорожніх транспортних засобів, а суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуг з проведення сертифікації – до складу податкового кредиту. З приводу цього позивач звертає увагу на те, що ТзОВ «Ганімед-М» є постачальником автомобільних кузовів на територію України. Кузови до дорожніх транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України, підлягають обов’язковій сертифікації, а без проведення сертифікації неможливо імпортувати в Україну кузови до транспортних засобів, тобто особа, яка ввозить такі кузови зобов’язана забезпечити (оплатити) проведення їх сертифікації, а така сертифікація проводить тільки зібраних транспортних засобів, тобто встановлених на автомобілі. Оплачуючи вартість проведення сертифікації кузовів установам Системи сертифікації УкрСЕПРО, позивач виконував свої обов’язки відповідно до правил здійснення господарської діяльності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому така постанова суду підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції зроблено безпідставний та не обґрунтований висновок про те, що поставки товарів компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» не підтверджені, що є порушенням абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, суд як на докази посилався на пояснення невідомих осіб, які не брали участь у судовому засіданні та не були учасниками судового процесу у даній справі. Також, суд обґрунтовує своє рішення тим, що згідно листа компетентного органу Великобританії контрагент позивача не виявляє податкової активності. Однак, судом не враховано того, що з даного листа вбачається, що компетентному органу Великобританії така фірма як «L.V.S. Enterprise Group LTD» відома та зареєстрована в Об’єднаному королівстві 09.12.2004 року, відомі і її засновник, власник та статутний капітал. Крім цього, апелянт посилається на те, що позивачем не заперечується, що кошти фірмі «L.V.S. Enterprise Group LTD» не перераховувалися, оскільки згідно умов контракту, кошти повинні бути перераховані тільки після повного виконання умов контракту, оскільки умови контракту у повному обсязі на момент виникнення спірних правовідносин не виконані, а тому кошти не перераховувалися. Посилання відповідача на ненадання позивачем оригіналів митних декларацій спростовуються листом митниці, відповідно до якого митницею повідомлено, що оригінали ВМД та товаротранспортні документи на підставі яких проводилось митне оформлення товарів ТзОВ «Ганімед-М» знаходяться на митниці. Крім цього, до матеріалів справи позивачем надано довідку митниці про сплату податків та зборів, з якої вбачається, що ТзОВ «Ганімед-М» сплачено всі належні платежі та збори, в тому числі ПДВ за ввезений та розмитнений товар, однак даним доказам суд не надав належної правової оцінки. Судом також безпідставно не взято до уваги того факту, що постановою прокуратури Волинської області від 03.03.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТзОВ «Ганімед-М» щодо дій по формуванню бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Суд першої інстанції розглянув справу однобічно, не взявши до уваги наведених позивачем доказів та обгрунтувань підставності позовних вимог.
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Прокуратурою Волинської області на апеляційну скаргу позивача подано заперечення, відповідно до якого, прокурор просить апеляційну скаргу ТзОВ «Ганімед-М» залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Як на обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що позивач не перераховував коштів своєму контрагенту - «L.V.S. Enterprise Group LTD», реальність поставки товарів позивачем не підтверджено, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ з придбання кузовів. Також прокурор вважає, що суд повно дослідив докази щодо безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 33567,21 грн., які сплачені у зв’язку із замовленням послуг у ВАТ «Волинь-Авто» щодо дослідження транспортних засобів. Оскільки однією з передумов визначення платником податкового кредиту по ПДВ є придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), що в свою чергу призначається ним для їх використання у власній господарській діяльності, оскільки дані послуги не стосуються господарської діяльності позивача, а тому у позивача були відсутні підстави відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у ціні послуг ВАТ «Волинь-Авто» за дослідження ТЗ.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з’явилися в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 22.10.2009 року по 04.11.2009 року на підставі направлення № 000509 від 22.10.2009 року, працівниками ДПА у Волинській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Ганімед-М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2009 року – липні 2009 року. За результатами проведення складено акт № 408/07/35594217 від 11.11.2009 року. Відповідно до висновків цього акту перевірки податковим органом встановлено: 1) порушення пп.7.7.1, абз. «а» пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 3811352 грн.; 2) порушення пп.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, позивач не мав права на бюджетне відшкодування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 628398,00 грн., так як дана сума брала участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2009 року; 3) порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 і зареєстрованого в МЮ України 30.06.2005 року за №702/10982, завищено суму податкового кредиту за березень 2009 року в сумі 1244804 грн., за квітень 2009 року в сумі 320210 грн., за травень 2009 року в сумі 898783 грн., за червень 2009 року в сумі 683172 грн., за липень 2009 року в сумі 843144 грн., за серпень 2009 року в сумі 775358 грн.; 4) порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.10. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 і зареєстрованого в МЮ України 30.06.2005 року за № 702/10982, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 234248 грн., в тому числі за липень 2009 року на 11465 грн., за серпень 2009 року 222783 грн. (а.с. 10-34 Т.1).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТзОВ «Ганімед-М» подало до ДПА у Волинській області заперечення, за наслідками розгляду якого, позивачу надіслано лист №5807/10/07-212 від 18.11.2009 року про те, що ДПА у Волинській області вважає, що ТзОВ «Ганімед-М» вчинено порушення визначені в акті перевірки від 11.11.2009 р. (а.с. 35-39 Т.1).
На підставі вищевказаного акту перевірки, Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19.11.2009 року, яким ТзОВ «Ганімед-М» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3811352,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002952399/0 від 19.11.2009 року, яким ТзОВ «Ганімед-М» визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 305668,9 грн. (у тому числі 234248 грн. за основним платежем та 71420,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 8, 9 Т.1).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2009 року виходив з того, що поставки позивачеві товарів компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» не підтверджені, а тому відповідач прийшов до правильного висновку, що позивачем вчинено порушення абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також суд першої погодився з висновками відповідача викладених в акті перевірці, щодо порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як згідно даної статті, однією з передумов визначення платником податкового кредиту по ПДВ є придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), що в свою чергу призначаються ним для їх використання у власній господарській діяльності, оскільки дані послуги не стосуються господарської діяльності позивача, а тому у позивача були відсутні підстави відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у ціні послуг ВАТ «Волинь-Авто» за дослідження транспортних засобів.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ТзОВ «Ганімед-М» зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.12.2007 року, знаходиться за адресою : Волинська область, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, перебуває на податковому обліку у Луцькій ОДПІ з 29.12.2007 р. і зареєстрований платником ПДВ з 28.01.2008 р.. Протягом періоду, що перевірявся ТзОВ «Ганімед-М» мав право на здійснення таких видів господарської діяльності (КВЕД) : виробництво будівельних металевих виробів (28.12.0), виробництво будівельних виробів з пластмас (25.23.0), роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30.2), роздрібна торгівля автомобілями (50.10.2), посередництво в торгівлі автомобілями (50.10.3), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2) (а.с. 10, 11 Т.1, 50 Т.2).
11 квітня 2008 року між фірмою «L.V.S. Enterprise Group LTD» (продавець), з однієї сторони та позивачем ТзОВ «Ганімед-М» (покупець), з другої сторони, було укладено контракт купівлі-продажу № 612-04-08 (далі – Контракт), відповідно до якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме: двигуни бувші у вжитку до моторно-транспортних засобів та агрегатів; запчастини до моторно-транспортних засобів та агрегатів бувших у вжитку. Згідно п. 7 Контракту, він почав діяти з 11.04.2008 року та діє до повного його виконання. Згідно п. 13 Контракту, додаткові угоди та додатки до нього є невід’ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані та скріплені печатками (а.с. 97-100 Т.1).
21.07.2008 року між сторонами вищевказаного Контракту було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої сторони доповнили пункт перший контракту та виклали його в новій редакції, згідно з яким продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме: а) двигуни бувші у вжитку до моторних транспортних засобів та агрегатів; б) запчастини до моторно-транспортних засобів бувші у використанні; в) кузови до моторних транспортних засобів та агрегати до моторних транспортних засобів бувші у вжитку; г) колеса ходові автомобільні бувші у вжитку в зборі для транспортування кузовів; д) частини та пристрої бувші у використанні до кузовів до моторних транспортних засобів та агрегатів до моторних транспортних засобів; є) автомобілі легкові нові та бувші у використанні, автомобілі вантажні нові та бувші у використанні, причепи та напівпричепи нові та бувші у використанні, мотоцикли включаючи мопеди нові та бувші у використанні, автомобілі спеціального призначення нові та бувші у використанні (а.с. 101-103 Т.1).
17.11.2009 року між цими ж сторонами Контракту укладено Додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до п. 2 Контракту щодо кількості та ціни товару (а.с. 104-105 Т.1).
Судом встановлено, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є сплачений позивачем ПДВ митним органам у березні 2009 р. – серпні 2009 р. при імпорті ТМЦ (кузова і запчастини до моторних транспортних засобів) для подальшої реалізації.
Так, згідно з поданою ТзОВ «Ганімед-М» до Луцької ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за серпень 2009 року, уточненої податковою декларацією з ПДВ за серпень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 3811352 грн..
Колегія суддів враховує, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, визначені нормами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року.
Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цього вищевказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» є очевидним, що підставою для визначення податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету, є наявність у платника податку (позивача у справі) оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства вантажно-митних декларацій та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання договору, а також сплата платником податків до бюджету податку на додану вартість.
Із матеріалів справи видно, що відповідач Луцька ОДПІ приймаючи податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу ТзОВ «Ганімед-М» суми бюджетного відшкодування посилається на те, відповідно до наданих копій ВМД постачальником товарів позивачу була іноземна фірма «L.V.S. Enterprise Group LTD» згідно контракту № 612-04/08 від 11.04.2008 року, перерахування коштів за яким постачальнику не здійснювалося. Також відповідач посилається на оперативні дані отримані ОУ УПМ ДПА у Волинській області від компетентного органу Великобританії, відповідно до якої встановлено відсутність фінансової звітності та торгівельної діяльності фірми «L.V.S. Enterprise Group LTD» з початку її засновування. Разом з цим відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки не надано оригіналів митних декларацій форми МД-2 по імпорту.
Дані висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки від 11.11.2009 р. були взяті за основу також і судом першої інстанції. Однак такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується в судовому засіданні представником відповідача, під час проведення перевірки позивача працівникам податкового органу були надані копії митних декларацій та повідомлено, що підприємство при продажу контрагентам (покупцям) ввезеного товару (кузовів) зобов’язано видати покупцю оригінал ВМД для пред’явлення в органи ДАІ де в подальшому дана ВМД зберігається, а другі оригінали зберігаються на митниці. В разі наявності у податкового органу сумнівів щодо легітимності копій ВМД, податковий орган для отримання оригіналів митних декларацій та інших первинних документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення товарів, може звернутися до органу ДАІ чи відповідного митного органу.
Однак, відповідач не звертався до відповідних органів для отримання відповідних ВМД чи інших первинних документів.
Факт наявності оригіналів вантажно-митних декларацій та інших первинних документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення товарів ТзОВ «Ганімед-М», підтверджується повідомленням Волинської митниці, наданим на запит суду першої інстанції, відповідно до якого митницею надано реєстр електронних копій ВМД, згідно яких проводилось митне оформлення товарів ТзОВ «Ганімед-М» за період з 01.03.2009 року по 31.08.2009 року. Даним повідомленням суд також поінформовано, що оригінали зазначені в реєстрі вантажно-митних декларацій знаходяться в справах відділу митного оформлення № 1 Волинської митниці разом з товаросупровідними документами, які слугували підставою для проведення митного оформлення товарів, загальний обсяг яких складає близько восьми тисяч аркушів. Тому вибірково надано копії вантажно-митних декларацій та товарно-супровідних документів, завірених Волинською митницею. Зокрема, митницею надано наступні документи: вантажно-митні декларації форми МД-2, МД-3, МД-6, інвойси, специфікації, висновок товарознавця, уніфікована митна квитанція МД-1, міжнародна товарно-транспортна накладна, результати проведення митного огляду автотранспортного засобу, акт проведення митного огляду товарів, договори, рішення про сертифікацію (а.с. 162-247 Т.1).
Відповідно до вищенаведеного, висновок податкового органу в акті перевірки про відсутність оригіналів первинних документів та вантажно-митних декларацій є необґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Також, відповідач як на підставу прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, посилається на відсутність реального виконання Контракту № 612-04-08 від 11.04.2008 року та додаткових угод до нього, оскільки відповідно до отриманих запитів від уповноваженого органу Великобританії, фірма «L.V.S. Enterprise Group LTD» не проявляє ознак того, що вона здійснювала торгівельну діяльність з часу її заснування.
З цього приводу, колегія суддів приймає до ували вищевказане повідомлення уповноваженого органу Великобританії, з якого вбачається, що фірма «L.V.S. Enterprise Group LTD» є відомою для компетентного органу Великобританії і заснована в Об’єднаному королівстві 09.12.2004 року, реєстраційна адреса якої: 6th Floor, 52/54 Gracechurch Street, London, EC3V 0EH. Також компетентному органу Великобританії відомо хто є директором компанії та власником, дана фірма не проявляла фінансової активності з початку її заснування (а.с. 63-68 Т.1).
При цьому, із наданої позивачем довідки, виданої виконавчим директором «L.V.S. Enterprise Group LTD» Марсело Савой, видно, що між «L.V.S. Enterprise Group LTD» та ТзОВ «Ганімед-М» дійсно був укладений контракт № 612-04-08 від 11.04.2008 року на суму 52590800 дол. США, згідно якого фірмою «L.V.S. Enterprise Group LTD» регулярно поставляються кузова для легкових автомобілів і інші транспортні засоби (а.с. 142-145 Т.2).
Крім цього, Волинською митницею на адресу суду першої інстанції направлено первинні документи, які підтверджують реальність виконання договорів, а саме вантажно-митні декларації форми МД-2, МД-3, МД-6, інвойси, специфікації, висновок товарознавця, уніфікована митна квитанція МД-1, міжнародна товарно-транспортна накладна, результати проведення митного огляду автотранспортного засобу, акт проведення митного огляду товарів, договори, рішення про сертифікацію (а.с. 162-247 Т.1).
Колегія суддів також враховує, що із долученої до матеріалів справи копії довідки виданої Волинською митницею за № 5/18-93 від 14.01.2010 року видно, що позивачем під час митного оформлення товарів суми ПДВ, які підлягають до відшкодування з бюджету були сплачені (а.с. 55 Т.1). Даний факт підтверджений також представником Луцької ОДПІ в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19.11.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТзОВ «Ганімед-М» з податку на додану вартість в сумі 3182954 грн. діяв всупереч податкового законодавства, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, не добросовісно та не розсудливо, а відтак дане податкове повідомлення-рішення в цій частині слід скасувати.
При цьому, податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19.11.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 628398 грн. слід залишити в силі, оскільки ця сума 628398 грн. бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем згідно податкової декларації за серпень 2009 року, уже приймала участь у попередньому розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно податкової декларації за березень 2009 року, а тому в позивача відсутнє право повторно заявляти цю ж суму до відшкодування за серпень 2009 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19.11.2009 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 305668,9 грн., то таке також підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як видно з акту перевірки від 11.11.2009 р. складеного ДПА Волинської області, позивачу визначено суму податкового зобов’язання за порушення вимоги підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем віднесено до податкового кредиту оплату послуг по сертифікації кузовів, які не пов’язані з його господарською діяльністю.
Однак, з такими висновками податкового органу колегія суддів категорично не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальник зобов’язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Згідно статті 18 Декрету КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Порядком митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого постановою КМ України від 04.11.1997 року № 1211, а також Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року № 28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні», встановлено, що підставою митного оформлення товару (продукції), який для здійснення сертифікації потребує виконання монтажних робіт є : договір на проведення робіт із сертифікації товару (продукції) між власником (володільцем) та органом сертифікації; довідка органу сертифікації про укладення такого договору із зазначенням номера договору та дати підписання.
Згідно п. 7 зазначеного Порядку у разі коли власник (володілець) товару (продукції) не одержав сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, товар (продукція) повинен бути ввезений до митного ліцензійного складу або вивезений за межі митної території України.
Пунктом 1.1 «Правил обов’язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя», затверджених Наказом Держстандарту України від 17.01.1997 року №23, визначено, що дані Правила встановлюють порядок та вимоги до проведення обов’язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя в Українській державній системі сертифікації продукції – Системі сертифікації УкрСЕПРО.
Відповідно до п. 2.3 даних Правил, об’єктами сертифікації в Системі сертифікації УкрСЕПРО є : автомобілі, автобуси, тролейбуси, мотоцикли, мопеди, причепи, напівпричепи, що ввозяться в Україну (такі, що були в користуванні, а також кузови та шасі згідно з кодами 87.06 та 87.07 УКТ ЗЕД). Пунктом 4.16.7 цих Правил визначено, що сертифікація кузовів та шасі транспортних засобів за кодами 87.06 та 87.07 УКТ ЗЕД як нових так і тих, що були у користуванні, що ввозяться на митну територію України, здійснюються як зібрані транспортні засоби.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що кузови до дорожніх транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України, підлягають обов’язковій сертифікації, без проведення якої неможливо імпортувати в Україну такі кузови. Таким чином, особа, яка ввозить кузови зобов’язана забезпечити (оплатити) проведення їх сертифікації. Разом з тим, проведення сертифікації кузовів проводиться лише в зібраному вигляді, тобто встановлених на автомобілі. Здійснюючи оплату вартості проведення сертифікації кузовів установам Системи сертифікації УкрСЕПРО, позивач виконував свої обов’язки відповідно до правил здійснення господарської діяльності в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпунктом 5.2.15 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону визначено, що до валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності».
Таким чином, ТзОВ «Ганімед-М» правомірно включено суми коштів, сплачених за проведення сертифікації ввезених на митну територію України кузовів дорожніх транспортних засобів до складу валових витрат, а суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуг з проведення сертифікації – до складу податкового кредиту.
Тому податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19.11.2009 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 305668,9 грн. підлягає скасуванню.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції винесена з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів –
постановила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» – задоволити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – скасувати і прийняти нову постанову.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» задоволити частково, визнати протиправними і скасувати винесені Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19 листопада 2009 року про визначення податкового зобов’язання ТзОВ «Ганімед-М» з податку на додану вартість в сумі 305668,9 грн. (в тому числі 234248 грн. за основним платежем і 71420,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкове повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19 листопада 2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТзОВ «Ганмед-М» з податку на додану вартість в сумі 3182954 грн..
У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2011 року.