Справа № 146/1571/24

ВИРОК

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "29" січня 2025 р. селище Томашпіль Вінницької області

       Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури  ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024020200000131 від 12 липня 2024 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ракова Томашпільського району Вінницької області, громадянки України, освіта середня спеціальна, не працюючої, розлученої, потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС та учасником бойових не являється, має на утриманні одну малолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

       у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,        

        ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Установлено, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб з подальшим продовженням, вчинила корисливі злочини за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 працюючи касиром торговельного залу магазину «Пивна душа», який розташований по АДРЕСА_2 та який на праві оренди належить ОСОБА_5 , не будучи матеріально відповідальною особою 4 травня 2024 року, біля 16.53 год. перебуваючи на робочому місці, з метою вчинення крадіжки грошових коштів з каси даного магазину підійшла до столу, який у вказаному магазині та відкрила шухляду у якій зберігалися грошові кошти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 переконавшись, що її дії є непомітними для інших осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрала з вказаної шухляди грошові кошти у сумі 8470 гривень якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану, працюючи касиром торговельного залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 та який на праві оренди належить ОСОБА_5 , не будучи матеріально відповідальною особою 16 травня 2024 року, перебуваючи на робочому місці, з метою вчинення крадіжки грошових коштів з каси даного магазину підійшла до столу, який у вказаному магазині та відкрила шухляду у якій зберігалися грошові кошти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 переконавшись, що її дії є непомітними для інших осіб, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрала з вказаної шухляди грошові кошти у сумі 7360 гривень якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану, працюючи касиром торговельного залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 та який на праві оренди належить ОСОБА_5 , не будучи матеріально відповідальною особою у період часу з 27 травня 2024 року по 2 червня 2024 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на робочому місці, з метою вчинення крадіжки грошових коштів з каси даного магазину підійшла до столу, який у вказаному магазині та відкрила шухляду у якій зберігалися грошові кошти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 переконавшись, що її дії є непомітними для інших осіб, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрала з вказаної шухляди грошові кошти у сумі 3615 гривень якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись її допитом.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченої, а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченої, поскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працювала касиром магазину «Пивна душа», який розташований по АДРЕСА_2 та 4 травня 2024 року викрала з каси гроші в сумі 8 470 грн, які витратила на власні потреби, 16 травня 2024 року викрала з каси гроші в сумі 7 360 грн, які витратила на власні потреби та 27 травня 2024 року викрала з каси грошові кошти в сумі 3615 грн, які витратила на власні потреби. Як вона вчиняла крадіжку грошей ніхто не бачив. Зазначила, що завдану шкоду потерпілій відшкодувала.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позицій.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої судове засідання просить провести без її участі, претензій будь якого характеру до обвинуваченої не має, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_4 кримінальні правопорушення мали місце за встановлених обставин, остання винна у їх вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пом`якшуючими обставинами, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб).

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненої, особу обвинуваченої, яка вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю та щиро розкаялася, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, думку потерпілої, яка претензій до обвинуваченої не має, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 можливе при призначенні їй покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Речові докази та витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд

                                               УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 ( один ) рік.

Відповідно до п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1