П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9473/24

                                                                                                                                        Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

                                                                                   Дата і місце ухвалення 14.11.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний  суд  в складі колегії суддів:  

                       судді – доповідача –  Шеметенко Л.П.

                                                    судді –  Градовського Ю.М.

                                                    судді –  Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом було допущено неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд безпідставно встановив наявність економії фонду заробітної плати працівників Білозерського суду в 2023 році в сумі 30 тис. грн., та не надав оцінки бухгалтерським документам, наданим до суду відповідачем. Апелянт вказує, що суд не надав мотивованої оцінки доводам позивача про наявність економії фонду оплати праці працівників Білозерського суду в сумі 631 900 грн. та наданим на підтвердження цих доводів доказам. На думку апелянта, рішення суду не містить будь-яких розрахунків на обґрунтування розміру економії фонду оплати праці працівників Білозерського суду та неможливості виплати позивачу матеріальної допомоги навіть за наявності залишку економії фонду в сумі 15 тис. грн.

Апелянт також зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилань на належні та допустимі докази не прийняття до виконання наказу з підстав невідповідності КЕП в.о. керівника апарату вимогам закону. За таких обставин, апелянт вважає, що висновок суду щодо неможливості виплати позивачу матеріальної допомоги за 2023 рік у 2024 році належним чином не мотивований та не відповідає вимогам діючого законодавства, а неузгодженості між посадовими особами Білозерського суду та ТУ ДСА щодо документообігу між цими установами не позбавляють права позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на підставі наказу, прийнятого з дотриманням вимог Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 20.08.2021 призначений на посаду секретаря судового засідання в Білозерському районному суді Херсонської області, що підтверджено записом № 6 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від    02.11.2020 року (а.с. 11-13).             

06.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,    враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Білозерського районного суду Херсонської області на    Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_06_03_2022.pdf).

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 січня 2023 року № 2    «Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ    судів Херсонської області» з 1 лютого 2023 року відновлено територіальну    підсудність судових справ окремих судів Херсонської області, зокрема Білозерського районного суду Херсонської області.             

31 січня 2023 року Вища рада правосуддя    ухвалила рішення № 10/0/15-23 «Про початок відновлення роботи та    зміни територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області»,    яким відтерміновано відновлення територіальної підсудності судових справ,    зокрема, Білозерського районного суду Херсонської області до 1 березня 2023 року.

Рішеннями Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2023 року № 161/0/15-23, від 30 березня 2023 року № 282/0/15-23, від 27 квітня 2023 року № 450/0/15-23 відтерміновано до 1 квітня 2023 року, до 1 травня 2023 року та до 1 червня    2023 року відповідно початок відновлення територіальної підсудності судових    справ Білозерського районного суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області» № 566/0/15-23 від 30 травня 2023 року підсудність справ Білозерського районного суду передана Херсонському міському суду Херсонської області(https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/566_30_05_2023.pdf).

Рішеннями Вищої ради правосуддя від 29 червня 2023 року № 672/0/15-23,    від 31 липня 2023 року № 759/0/15-23, від 31 серпня 2023 року № 865/0/15-23,    від 28 вересня 2023 року № 944/0/15-23, від 31 жовтня 2023 року    № 1022/0/15-23, від 30 листопада 2023 року № 1167/0/15-23, від 30 січня    2024 року № 279/0/15-24 відтерміновано до 1 серпня 2023 року, до 1 вересня    2023 року, до 1 жовтня 2023 року, до 1 листопада 2023 року, до 1 грудня 2023 року, до 1 лютого 2024 року та до 1 квітня 2024 року відповідно початок відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду    Херсонської області» № 948/0/15-24 від 28 березня 2024 року відтерміновано до 1 червня 2024 року початок відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області, визначеного пунктом 1 розпорядження Голови Верховного Суду від 10 січня 2023 року № 2    «Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ    судів Херсонської області» (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/948_28_03_2024.pdf).

З вище зазначених розпоряджень голови    Верховного Суду    та рішень Вищої ради правосуддя вбачається, що з 24.02.2022 року в Білозерському районному суді Херсонської області судочинство не здійснюється.

14 грудня 2023 року в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області відповідно до Положення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державним службовцям, працівникам патронатної служби, службовцям і працівникам державних органів, які виконують функції з обслуговування, затвердженого наказом територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 19.12.2017 року №49/1, прийнято наказ №01-68/20 «Про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам апарату суду у 2023 році», де було визначено зокрема: надати ОСОБА_1 , секретарю судового засідання Білозерського районного суду Херсонської області матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати. Підстава: заява ОСОБА_1 , погодження у встановленому порядку (а.с. 9-10).

06 лютого 2024 року позивач звільнився з займаної посади відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» та п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України що підтверджено записом № 8 в трудовій книжці позивача (а.с. 11-13).

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у відповідності до наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області № 01-68/20 у 2023 році позивачу не здійснювалася, також зазначена виплата не проведена станом на дату звільнення позивача.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи у позові, дійшов висновку, що економія фонду оплати праці Білозерського районного суду для виплат матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань    працівників суду на кінець поточного року була недостатньою, при цьому, здійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за інші роки (поза межами бюджетного періоду) Порядком №500 не передбачено. Крім того, за висновками суду, наказ в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області № 01-68/20 від 14.12.2023 року    був направлений до ТУ ДСА України в Херсонській області в електронному вигляді 15.12.2023 року та оскільки цифровий підпис не відповідав вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги», документ не був прийнятий до виконання.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені в Законі України «Про державну службу».

В ст. 1 Закону України «Про державну службу» зазначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2).

Приписами ст. 50 Закону України «Про державну службу», визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення) (ч.2). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.4). Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них (ч.5). Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.6). Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (ч.8).

Згідно ст. 54 Закону України «Про державну службу», державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розмір визначені в Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 (далі Порядок № 500).

В Порядку № 500 визначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби (п.2). Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці (п.3).

Наказ ТУ ДСА України в Херсонській області від 19 грудня 2017 року №49/1 затверджено Положення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державним службовцям, працівникам патронатної служби, службовцям працівникам державних органів, які виконують функції з обслуговування (далі Положення № 49/1)

Відповідно п.1.2 Положення № 49/1, надання матеріальної допомоги працівникам апарату суду проводиться керівником апарату суду або особою, яка виконує його обов`язки, відповідно до цього Положення, шляхом видання відповідного наказу.

В розділі ІІ Положення № 49/1 зазначено, що матеріальна допомога працівникам надається один раз на рік: державним службовцям у розмірі середньомісячної заробітної плати (п.2.1).    Рішення про надання матеріальної допомоги працівникам апарату суду приймається керівником апарату суду або особою, яка виконує його обов`язки, за погодженням з головою суду, або особою, яка виконує його обов`язки, відповідно до цього Положення, в межах фонду оплати праці доведеного територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області (п.2.2). За відсутності достатніх коштів у кошторисі територіального управління для відповідного суду працівнику може бути відмовлено у наданні матеріальної допомоги (п.2.6).    Матеріальна допомога надається на підставі особистої заяви працівника суду (п.2.7). Першочергово матеріальна допомога за бажанням надається таким категоріям працівників апарату суду: 2.10.1. працівникам які потребують лікування; 2.10.2. на поховання близьких людей; 2.10.3. одинокій матері або батьку (опікун, піклувальник) дитини віком до 18 років; 2.10.4. інвалідам; 2.10.5. жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 2.10.6. учасникам бойових дій, АТО, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2.10.7. вдовим, вдівцям; 2.10.8. особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 2.10.9. чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами; 2.10.10. працівникам апарату суду, які мають стаж роботи у суді більше 10 років (п.2.10); 2.11. У виняткових випадках черговість надання матеріальної допомоги може відхилятися від порядку першочергового надання матеріальної допомоги (п.2.11).

Приписами розділу ІІІ Положення № 49/1 передбачено, що бухгалтерська служба територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області розраховує фонд оплати праці суду та можливість надання працівникам матеріальної допомоги та доводить зазначену інформацію до відома голови та керівника апарату суду (п.3.1).    Керівник апарату суду або особа, яка виконує його обов`язки, на основі розрахунків, наданих бухгалтерською службою, доводить до відому працівників апарату суду інформацію щодо можливості виплати матеріальної допомоги та встановлює черговість її надання (п.3.2). Проект наказу суду про надання матеріальної допомоги готується працівником на якого покладено обов`язки служби управління персоналом та подається на погодження голові суду або особі, яка виконує його обов`язки відносно керівника апарату суду та його заступника; керівнику апарату суду, або особі яка виконує його обов`язки відносно працівників апарату; начальнику територіального управління, або особі яка виконує його обов`язки відносно працівників територіального управління (п.3.3). Матеріальна допомога виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нарахована матеріальна допомога (п.3.4).

Відповідно до п. 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 10.05.2023 року № 229, Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань: 1) забезпечує належні умови діяльності судів у межах повноважень, визначених законом; 3) здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні; 4) забезпечує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням, а також своєчасність вжиття відповідних заходів реагування, зокрема в частині відшкодування заподіяної шкоди (втрат) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.

Наведене дає підстави вважати, що матеріальна допомога не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік на підставі заяви працівника, за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 29.09.2022 у справі №420/7083/21, від 11.11.2020 у справі №500/1022/19, від 27.06.2019 у справі №809/3057/15.

Таким чином, у межах даної справи ключовим питанням є питання щодо наявності коштів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік працівникам апарату Білозерського районного суду Херсонської області. Так, апелянт стверджує, що наявного фонду економії оплати праці було достатньо для виплати працівникам апарату суду, зокрема позивачу, зазначеної матеріальної допомоги, натомість відповідач зазначає, що обсяг коштів на кінець 2023 року був недостатнім.

Водночас, згідно приписів ч.3 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом було встановлено, що сукупність наданих апелянтом до суду бухгалтерських документів не підтверджує твердження відповідача, що обсяг коштів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік працівникам апарату Білозерського районного суду Херсонської області станом на  кінець 2023 року був недостатнім, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи учасників справи в обґрунтування заявлених вимог, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, зокрема, детальний розрахунок розміру економії фонду оплати праці працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області станом на 15 грудня 2023 року разом із належним чином засвідченими копіями первинних документів на підтвердження вказаних обставин.

17 січня 2025 року до суду надійшли витребувані копії документів, зі змісту яких неможливо встановити розмір економії фонду оплати праці працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області станом на 15 грудня 2023 року. Більш того, ухвала апеляційного суду в частині зобов`язання відповідача надати детальний розрахунок розміру економії фонду оплати праці працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області станом на 15 грудня 2023 року фактично залишилась не виконаною, жодних розрахунків відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем під час судового розгляду не було спростовано тверджень позивача про наявність економії фонду оплати праці працівників Білозерського суду в сумі 631 900 грн. та неможливості виплати позивачу матеріальної допомоги навіть за наявності залишку економії фонду в сумі 15 тис. грн.

Щодо посилань відповідача на невідповідність КЕП на наказі в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області № 01-68/20 від 14.12.2023 року вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги», колегія суддів зазначає, що зазначені твердження також не відповідають обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказаний наказ є чинним та в установленому законом порядку не скасований.

На виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року відповідачем було повідомлено суд, що докази повернення наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області № 01-68/20 від 14.12.2023 року    «Про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам апарату суду у 2023 році» без виконання у зв`язку із невідповідністю цифрового підпису вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги» фактично відсутні, тобто жодних управлінських рішень з цього приводу не приймалось.

У цьому контексті суд також враховує, що представником позивача було надано до суду докази того, що накази в.о. керівника апарату суду з аналогічними КЕП, які подавались на протязі 2023 року, приймались відповідачем до виконання, при цьому, матеріали справи містять також докази направлення на адресу відповідача зазначеного наказу в паперовому вигляді.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд критично оцінює посилання суду першої інстанції на приписи Бюджетного кодексу України в частині здійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань поза межами бюджетного періоду, оскільки фактично наказ  № 01-68/20 від 14.12.2023 року був направлений відповідачу ще до закінчення зазначеного періоду.

Верховним Судом неодноразово викладалась правова позиція, відображена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №800/304/17, згідно якої як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи викладене, та з урахуванням приписів ч.2 ст. 77 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що за обставин даної справи, відповідачем було фактично допущено протиправну бездіяльність щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

На переконання колегії суддів, зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої інстанції та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

При цьому, згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій витрат, до суду було надано копію договору про надання правової допомоги №2/24/9 від 20.02.2024 року, копії додаткової угоди №1 від 20.02.2024 рок, а також копії Актів наданих послуг від 03.05.2024 року №1, від 25.05.2024 року №2 та від 20.01.2025 року №3 на загальну  суму 18500,00 грн.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає що ними підтверджується факт надання правничої допомоги та її обсяг у судах першої та апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та у порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції. На думку колегії суддів, надання консультацій клієнту, аналіз чинного законодавства, пошук необхідної судової практики та вироблення правової позиції не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю, оскільки є складовими для підготовки позовної заяви та подання заяв по суті справи.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру та не є співмірними з ціною позову, складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим, стосовно клопотання апелянта про винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто, з наведеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком, що узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 140/506/22, від 13 листопада 2023 року у справі № 240/11485/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21, від 10 січня 2024 року у справі №320/4936/23, від 14 березня 2024 року у справі №420/10595/2.  в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 826/3979/18

Водночас, у спірних правовідносинах апеляційний суд не вбачає наявності підстав для прийняття окремої ухвали, оскільки допущені відповідачем по справі порушення охоплюються предметом спору, та були вирішені під час розгляду даної справи, а тому відсутні підстави для вжиття судом додаткових заходів реагування, передбачених статтею 249 КАС України.

Щодо клопотання апелянта про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Тобто, законодавством передбачено право суду, а не обов`язок встановлювати судовий контроль про виконання судового рішення під час його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення, а позивачем не наведено належного обґрунтування необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі наказу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за № 01-68/20 від 14.12.2023 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська 5, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 26283946) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 30.01.2025 р.

Суддя – доповідач:                                                                                     Л.П.  Шеметенко

Суддя:                                                                                                          Ю.М. Градовський

       Суддя:                                                                                                          І.О. Турецька