Справа № 131/1796/24

Провадження № 1-кп/131/125/2024

УХВАЛА

30.01.2025м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області 

в складі головуючого  судді   ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 , 

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , 

та захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_6 ,                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області заяву захисника, адвоката ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2024 року за №12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115  КК України, 

                                            В С Т А Н О В И В:       

В провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області (головуючий суддя ОСОБА_1 ) перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування  08 жовтня 2024 року за № 12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Захисником, адвокатом ОСОБА_6 , заявлено відвід прокурору Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо підтримання державного обвинувачення при проведенні судового розгляду даного кримінального провадження.

Вимоги заяви обґрунтовані наявністю обставин, які відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.77 КПК України, свідчать про особисту заінтересованість прокурора в результатах кримінального провадження та викликають обґрунтовані сумніви  в її неупередженості,  унеможливлюють участь прокурора ОСОБА_3 при проведенні судового розгляду. Зокрема вказано, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження органами досудового розслідування, на думку захисника, не було здобуто належних та достовірних доказів щодо вчинення ОСОБА_5 умисного вбивства ОСОБА_7 , тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, обвинувачений своєї вини в скоєнні кримінального правопорушення не визнав та не визнає в даний час.  Проте, прокурор ОСОБА_3 09.10.2024 року погодила органам досудового розслідування підозру ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 15 КК України, з безпідставно викладеними та надуманими обставинами.

У подальшому, 23 грудня 2024 року, прокурор ОСОБА_3 , в порушення вимог кримінального процесуального закону та за відсутності доказів щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, невизнанні ним своєї вини, погодила слідчим органам повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 , щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, з безпідставно викладеними та надуманими, як і раніше, обставинами вчинення ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення. В цей же день,  прокурор затвердила обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні та направила його на розгляд суду, тоді як стороною захисту було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ст. 284 КПК України.    

Крім того, при поданні та розгляді в жовтні, листопаді та грудні 2024 року погоджених прокурором Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотань про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків застосування цього запобіжного заходу, цим прокурором безпідставно було погоджено викладені в клопотаннях обставини про відсутність у ОСОБА_5 постійного місця роботи, негативні характеристику за місцем проживання, відсутність стійких соціальних зв`язків, вчинення особливо тяжкого злочину, з яким пов`язано всі зазначені в клопотаннях ризики, без посилання на конкретні матеріали кримінального провадження. Тоді, як надані стороною захисту слідчим органам документи про місце постійної реєстрації та проживання ОСОБА_5 в с.Дібровинці Оратівської ТГ, постійне місце його роботи в ТОВ «ТРАНС СЕЛ» м.Вінниця водієм з перевезення вантажів, наявність у обвинуваченого батьків, брата і сестер, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, довідка про склад його сім`ї та позитивна характеристика з місця проживання в с.Дібровинці, прокурором ОСОБА_3 безпідставно до уваги не приймались, що свідчить про її особисту заінтересованість в результатах кримінального провадження, що викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості.

Разом з тим, захисник зазначає, що неодноразово в приміщенні суду чув телефонну та спостерігав за розмовою прокурора ОСОБА_3 з потерпілою ОСОБА_4 , в ході яких прокурор просила потерпілу з`явитися до суду в наступне судове засідання, запевнювала останню, що вона, як прокурор, прийме всіх заходів для визнання його підзахисного  винним в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_7 та обов`язкового засудження його за вчинення даного злочину, а потерпіла має в цьому допомогти, розмовляли про давання потерпілою узгоджених показів та щодо поводження потерпілої в суді, що, на думку захисника, викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_3 та свідчить про її заінтересованість в результатах кримінального провадження. Такі ж настанови щодо дачі в суді необхідних їй показань  прокурор в його присутності давала свідкам, відводячи їх в сторону та продовжуючи спілкування за межами приміщення суду. У відповідь на зроблене захисником прокурору зауваження, прокурор заявила, що вона має право це робити, так як потерпіла та свідки є особами сторони обвинувачення. Вважає, що таким чином прокурор здійснювала незаконний вплив на потерпілу та свідків.

З наведених вище обставин просить суд здійснити відвід прокурора ОСОБА_3 від участі у розгляді даного кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримав заяву про відвід прокурора та просить задоволити заявлені вимоги.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав заяву захисника про відвід прокурора. 

Прокурор ОСОБА_3 вказала на відсутність жодних підстав для відводу. Зокрема зазначила, що призначена старшим прокурором у групі прокурорів в даному кримінальному провадженні. Підписуючи підозру, зміну підозри, погоджуючи обвинувальний акт, клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу та його продовження, діяла в межах наданих їй повноважень. Викладені у згаданих клопотаннях обставини, та обставини, що не взяті нею до уваги, на які вказує захисник, були предметом розгляду в слідчого судді при обранні/продовженні запобіжного заходу та безпосередньо в суді в ході розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу. Відмітила, що тиску на потерпілу не чинила, із свідками не спілкувалася, тільки привіталася.  Щодо інших, зазначених захисником підстав для відводу, то відмітила, що вони не підтверджуються відповідними доказами. Відтак, вважає заявлений захисником відвід невмотивованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Потерпіла ОСОБА_4 вважає, що відвід не підлягає задоволенню. Підтвердила, що спілкувалася з прокурором ОСОБА_3 . В ході розмови остання просила з`явитися в судове засідання та розказати що було. Відмітила, що тиску на неї прокурор не чинила.

Думка присутньої в судовому засіданні матері обвинуваченого ОСОБА_8 , пояснення якої просив заслухати захисник ОСОБА_6 , судом не з`ясовувалася, оскільки остання не є учасником даного кримінального  провадження, тому згідно ч.3 ст.81 КПК України, її думка не підлягає з`ясуванню при вирішенні питання про відвід прокурору.

Вислухавши пояснення прокурора, якій заявлено відвід, думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дослідивши заяву про відвід, суд прийшов до наступного.

Положеннями ст.77 КПК України визначено підстави для відводу прокурора. Так, згідно вимог вказаної статті прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:  1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Отже, для відводу прокурора необхідно обґрунтувати наявність обставин, які передбачені вказаною вище статтею. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований (ч.5 ст.80 КПК України), з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.   Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об`єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.

Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю прокурорів за умови відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про їх упередженість до будь-якого зі сторін провадження, не є підставою для їх відводу.

Підставами для відводу не можуть бути припущення обвинуваченого чи його захисника, щодо упередженості прокурора, який підтримує обвинувачення в суді.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема в рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Білуха проти України», особиста безсторонність та неупередженість особи, яка виконує функції держави, презумується, поки не надано доказів протилежного. Доказами протилежного є переконливі факти порушення безсторонності, тобто факти, які дають підстави для обґрунтованого побоювання прийняття упередженого рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що справедливість, неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури (п.2 ч.1).

Стаття 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачає, що прокурор зобов`язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об`єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Відповідно до Керівних принців ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють суб`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, 13).

Таким чином, неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування й в судовому провадженні (ст. 36 КПК України), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).

Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ними процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, прокурор зобов`язані провести відповідну слідчу дію в повному обсязі й складені при цьому процесуальні документи долучити до матеріалів справи та надати їх судові у випадку звернення до нього з обвинувальним актом, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. У випадках, коли перелічені учасники провадження безпосередньо чи опосередковано зацікавлені у вирішенні справи, вони мають бути усунені від провадження шляхом самовідводу або відводу (ст. 77 КПК).

Значення об`єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру (ст. 2 КПК).

Розв`язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а, з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.

Водночас, норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Вказане дає підстави для висновку про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи доводи заявника, адвоката ОСОБА_6 , викладені в заяві про відвід, ним визначено правову підставу для відводу прокурору, наведену в п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, - прокурор особисто заінтересована в результатах кримінального провадження, що викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості.

У судовому засіданні встановлено, що прокурором Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 здійснювалося процесуальне керівництво в ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування  08 жовтня 2024 року за № 12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та підтримується державне обвинувачення в суді.    

Під час вирішення питання про відвід встановлено, що підставами для звернення з цією заявою стало посилання захисника на здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва прокурором ОСОБА_3 упереджено та не об`єктивно, а саме: погодження підозри ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та, в подальшому, погодження повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, з безпідставно викладеними та надуманими обставинами за відсутності належних та достовірних доказів щодо вчинення ОСОБА_5 умисного вбивства ОСОБА_7 та невизнання вини обвинуваченим;  затвердження обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, тоді як стороною захисту було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ст. 284 КПК України;  погодження  клопотань про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків застосування цього запобіжного заходу, за викладених в даних клопотаннях обставин; умисне ігнорування інформації  щодо постійної реєстрації та проживання ОСОБА_5 в с.Дібровинці Оратівської ТГ, його постійного місця роботи в ТОВ «ТРАНС СЕЛ» м.Вінниця водієм з перевезення вантажів, наявність у обвинуваченого батьків, брата і сестер, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, та позитивну характеристика з місця проживання в с.Дібровинці.  

Перевіривши підстави, якими обґрунтована заява про відвід, враховуючи зміст ст. 77 КПК України, в якій передбачені підстави для відводу прокурора, суд вважає  що обставини, які б свідчили про упередженість чи зацікавленість прокурора ОСОБА_3 у даному  кримінальному провадженні, відсутні.

Так, у відповідності до ст. 36 КПК України, прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру, затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, звертатися до суду з обвинувальним актом (п.п.10,11,13,14). Відтак, наведені у заяві про відвід дії прокурора корелюються з приписами КПК України щодо її повноважень, а отже, виконання нею законодавчо визначених процесуальних обов`язків не може визнаватися упередженістю по відношенню до особи.

Натомість, позиція під час здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні не може вважатися упередженістю та, відповідно, слугувати підставою для його відводу, оскільки зумовлена процесуальним статусом та процесуальними повноваженнями прокурора, визначеними ст. 36 КПК України, а законність процесуальних дій (бездіяльності) прокурора, вчинених в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.

Посилання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_6 , як на підставу для відводу прокурора, на здійснення останньою незаконного впливу на потерпілу та свідків (особи яких не названі, як в заяві, так і не наведені в судовому засіданні), спілкування прокурора з потерпілою та свідками в неофіційній обстановці, без посилання та надання конкретних доказів, які б доводили факт спілкування прокурора з потерпілою та свідками з питань, які виходять за межі процесуальних обов`язків прокурора, передбачених статтею 36 КПК України, не може свідчити про його упередженість чи будь-яку зацікавленість в конкретних результатах розгляду справи. Крім того, вказане спростовується поясненнями самої потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні підтвердила факт спілкування з прокурором ОСОБА_3 ,  та вказала, що незаконний вплив на неї прокурор не чинила.

Щодо посилання захисника на обставини, що не враховані прокурором та свідчать про її упередженість та особисту в результатах кримінального провадження, що викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості (як то: погодження підозри та подальшої її зміни щодо скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 , за безпідставно викладеними та надуманими обставинами при  невизнанні останнім вини; погодження клопотань про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків застосування цього запобіжного заходу, за викладених в даних клопотаннях обставин; умисне ігнорування поданих захисником характеризуючих ОСОБА_5 даних), суд зазначає, що вказані захисником обставини мали місце і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та продовженні строків тримання під вартою, оцінка даним обставинам вже надавалася в судових рішеннях від 10 жовтня 2024 року, 28 листопада 2024 року та 03 січня 2025 року, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Тому звернення стороною захисту на них додаткової уваги є безпідставним та не береться судом до уваги при вирішенні заяви про відвід прокурора.

Разом з тим, суд зауважує, що особистою зацікавленістю, про яку вказує у заяві захисник, є особиста заінтересованість в розумінні п.3 ч.1 ст.77 КПК України. Особистою заінтересованістю прокурора в розгляді кримінального провадження мав би бути, на думку суду, якийсь конкретний особистий інтерес зазначених прокурорів, який мав би бути пов`язаний саме з особою обвинуваченого чи інших учасників кримінального провадження, зокрема особами самих прокурорів.

Суд не заперечує, що прокурори, як самостійні учасники кримінального провадження, на які покладено обов`язок здійснювати підтримання державного обвинувачення та процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, мають свої процесуальні цілі та професійну заінтересованість у розгляді кримінальних проваджень, в яких вони беруть участь, зокрема і даного провадження. Те саме стосується і сторони захисту, яка має свій професійний інтерес у результатах розгляду даного кримінального провадження. При цьому, кожна із сторін кримінального провадження є рівною у доведенні своєї позиції та досягненні своєї процесуальної мети (ст.22 КПК України).

На переконання суду, заявлений прокурору відвід ґрунтується лише на оціночних судженнях та не містить об`єктивно підтверджених відомостей про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у її неупередженості або особистій заінтересованості, тоді як сама по собі незгода учасників провадження з процесуальними діями прокурора не є підставою для відводу.

Водночас, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу прокурора, таких підстав не встановлено і судом.

Оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, та з урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд вважає висловлені захисником, адвокатом ОСОБА_6 , доводи щодо відводу прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, такими, що не ґрунтуються на вимогах ст. 77 КПК України, тобто є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року), що застосовується при оцінці доказів.

Враховуючи викладене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що зазначені   підстави для відводу не є обставинами, що виключають участь прокурора у кримінальному провадженні, а тому залишає заяву про відвід без задоволення.

Керуючись ст.ст.77,80,81 КПК України, Законом України «Про прокуратуру», суд

                                                         П О С Т А Н О В И В:

Заяву захисника, адвоката ОСОБА_6 , про відвід прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2024 року за №12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115  КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                        ОСОБА_9