ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/264/25 Справа № 191/130/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_5

прокурора         ОСОБА_6

підозрюваного         ОСОБА_7

захисника                 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей — ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого — 27.10.2023 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК,-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні — заступником керівника Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 09 березня 2025 року.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_7 покладено такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не залишати цілодобово місце проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними/обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

       Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що 07.01.2025 у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_13 виник прямий злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження майна, в період дії воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та у подальшому продовженому та діючого, а саме адміністративної будівлі поліцейської станції Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, сел. Яворницьке, вул. Центральна, 3, яка належить Виконавчому комітету Іларіонівської селищної ради, з корисливих мотивів, шляхом підпалу.

У подальшому, ОСОБА_13 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження вказаної поліцейської станції Синельниківського РУП, 07.01.2025 у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , які надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення та у подальшому підтвердили діями реальність своїх намірів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 07.01.2025 приблизно о 23 год. 30 хв. на автомобілі GEELY FE-2, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_7 , прибули до поліцейської станції Синельниківського РУП, за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, сел. Яворницьке, вул. Центральна,3.

У цей же час, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та бажаючи настання наслідків злочинного діяння, з метою забезпечення швидкої втечі з місця вчинення кримінального правопорушення, залишився у салоні автомобілю GEELY FE-2, д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вийшовши з автомобілю, приготували саморобну легкозаймисту суміш із бензину та землі, яку помістили у три скляних пляшки, для пошкодження шляхом підпалу вказаної поліцейської станції.

Провівши необхідні приготування, а саме розбиття склопакету вікна вище вказаної будівлі за допомогою цегли, з метою нанесення як найбільшої шкоди розбили зовнішній шар склопакету вікна. Далі, реалізуючи свій протиправний злочинний намір, спрямований на умисне пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, діючи умисно, 07.01.2025 приблизно о 23 год. 58 хв. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , підійшли до поліцейської станції Синельниківського РУП, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, сел. Яворницьке, Центральна, 3, яка належить Виконавчому комітету Іларіонівської селищної ради, де ОСОБА_14 та ОСОБА_13 кинули у вікно пляшку із саморобною легкозаймистою сумішшю, внаслідок чого відбулось займання та виникла пожежа.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 місце вчинення злочину залишили, завдавши своїми діями Виконавчому комітету Іларіонівської селищної ради матеріальної шкоди.

       Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великому розмірі, шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК.

       08.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК.

       08.01.2025 о 01:00 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку із незаконністю, необґрунтованістю та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В обгрунтування зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення слідчим суддею не враховано належним чином тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК, дані про особу підозрюваного, який на даний час офіційно працевлаштованим не вважається, тобто не має законних джерел доходу, та стадію досудового розслідування, яка свідчить про ймовірність настання ризиків у вигляді переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК свідчить введення в Україні воєнного стану через агресію рф, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, аніж домашній арешт, встановлена КПК процедура отримання показань у кримінальному провадженні та дані про особу підозрюваного, який доходів не має та інкриміновані йому дії вчиняв з корисливих мотивів, а тому з метою забезпечення власного існування може продовжити свою злочинну діяльність.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, сторона обвинувачення вважає, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного, та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_8 подані заперечення, в яких він наводить свої аргументи на спростування доводів сторони обвинувачення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 березня 2025 року, вислухавши підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, та санкція ч.2 ст.194 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та обираючи стосовно нього інший більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК, а також на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ці висновки не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.

Натомість, всупереч твердженням слідчого судді, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що на теперішній час існує також ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК, тобто можливість підозрюваного ОСОБА_7 вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність якого свідчать дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, та інкриміновані йому дії вчиняв з корисливих мотивів.

Водночас твердження захисника про погашення судимості ОСОБА_7 за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2023 за ч.1 ст.309 КК наразі є голослівними та не підтверджуються наданими апеляційному суду матеріалами провадження.

Таким чином, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень ч.1 ст.178 КПК, а саме вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання його винним, обставини вчинення злочину, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, зокрема, його сімейний та майновий стан, стан здоров`я, який не виключає можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність судимостей, застосування до підозрюваного ОСОБА_7 будь-якого з альтернативних видів запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а тому для досягнення мети застосування запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.

При цьому надані апеляційному суду стороною захисту документи щодо особи підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема відомості про склад його родини та позитивні характеристики, не впливають на висновки апеляційного суду про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Зокрема, приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

       Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , майнового та сімейного стану підозрюваного, стану його здоров`я, наявності судимостей та ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на підставі ч.5 ст.182 КПК, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 605 600, 00 гривень, яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде запобігати спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .

       За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

       1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року – скасувати на підставі п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, відповідно до положень ст.183 КПК, з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 605 600,00 гривень та покладенням на нього відповідних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 — задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні — заступником керівника Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України — задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 березня 2025 року включно.

В порядку виконання ухвали апеляційного суду ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду негайно.

Встановити заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 605 600, 00 гривень.

На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або судді за кожним викликом;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави  ОСОБА_7 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити термін дії покладених судом на  ОСОБА_7 обов`язків до 08 березня 2025 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов`язків, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4