ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 760/8349/23

провадження № 61-17195св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року у складі судді Ішуніної Л. М., постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц.. Яворського М. А., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц.. Яворського М. А., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він працював на посаді головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2 ДК «Укрспецекспорт». Наказом

ДК «Укрспецекспорт» від 27 квітня 2022 року № 39к було призупинено з ним дію трудового договору з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

3. Наказом ДК «Укрспецекспорт» від 03 лютого 2023 року № 99-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з 06 лютого 2023 року його було звільнено з роботи, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності і штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

4. Вважав, що призупинення дії трудового договору з ним проведено з порушенням вимог діючого трудового законодавства, оскільки в оспорюваному наказі не зазначено підстав прийняття рішення про тимчасове призупинення з ним трудового договору, не вказано про виключення можливості надання та виконання ним роботи.

5. Зазначав, що у період з 28 квітня 2022 року та до дня його звільнення він мав можливість виконувати роботу відповідно до вимог його посадової інструкції та ніколи не звертався до керівництва відповідача з ініціативою щодо призупинення дії його трудового договору, а також не отримував від керівництва подібних пропозицій та не погоджувався з ними. Водночас, відповідач як станом на час початку збройної агресії, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу працював та продовжує працювати, а тому міг забезпечити його роботою, враховуючи, що в Україні було введено воєнний стан, компанія є офіційно уповноваженою організацією на закупівлю озброєння та військової техніки, а він працював головним спеціалістом у відділі реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2, основними завданнями та функціями якого було, серед іншого, проведення маркетингу відповідних ринків озброєння, військової техніки, послуг військово-технічного призначення, підготовка договорів та інших необхідних документів для транспортування продукції та проходження митних процедур згідно з умовами правочинів.

6. Посилався на те, що у звіті про управління за 2022 рік зазначено, що за результатами 2022 року ДК «Укрспецекспорт» забезпечено суттєве перевиконання основних показників затвердженого фінансового плану.

7. Зауважував, що оспорюваним наказом від 27 квітня 2022 року було затверджено 4 окремих списки працівників, а саме: список працівників, які виконують свої посадові обов`язки на робочому місці; список працівників, які виконують свої посадові обов`язки дистанційно; список працівників, яким оголошено простій не з вини працівника; список працівників, дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 20224 року. Так, до списку працівників, дія трудових договір з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року було включено лише частину працівників Регіонального управління № 2, в якому він працював, решта - продовжували виконувати свої посадові обов`язки, використовуючи виробничу інфраструктуру та робочі місця, що функціонують у нормальному режимі, деяким працівникам було оголошено простій. Трудові договори були призупинені щодо чотирьох працівників Регіонального управління № 2, натомість, загальна кількість працівників Регіонального управління № 2 становила 30 осіб. Водночас, у відділі реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2 згідно зі штатним розписом чотири посади головного спеціаліста, натомість, дія трудового договору була призупинена лише з ним (головним спеціалістом), інші два головні спеціалісти відділу з ідентичними посадовими обов`язками були включені до списку працівників, які виконують посадові обов`язки дистанційно, що на його думку також свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

8. Враховуючи відсутність правових підстав для відсторонення його від роботи, порушені відповідачем трудові гарантії мають бути відновлені шляхом поновлення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року по 06 лютого 2023 року, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за період з

28 квітня 2022 року по 06 лютого 2023 року становить 361 111,80 грн, а також грошової компенсації за 19 невикористаних днів щорічної основної відпустки за період з 12 березня 2022 року по 06 лютого 2023 року в сумі 23 815,93 грн.

9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДК «Укрспецекспорт» «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 27 квітня 2022 року № 39к в частині призупинення з ним дії трудового договору з 28 квітня 2022 року; зобов`язати

ДК «Укрспецекспорт» поновити з ним з 28 квітня 2022 року дію трудового договору; стягнути з ДК «Укрспецекспорт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня 2022 року по 06 лютого 2023 року в сумі 361 111,80 грн; стягнути з ДК «Укрспецекспорт» на його користь грошову компенсацію за 19 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 12 березня 2022 року по 06 лютого 2023 року в сумі 23 815,93 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

10. Відповідач ДК «Укрспецекспорт» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зауважував, що з 24 лютого 2022 року, після початку повномасштабної збройної агресії держави-окупанта проти України, діяльність підприємства у сфері експорту продукції і послуг військового призначення та подвійного використання, яка була основним джерелом доходів відповідача, фактично повністю зупинена. Державною службою експортного контролю України були скасовані усі дозволи на експорт продукції військового призначення. Натомість, в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України Міністерством оборони України покладено на підприємство виконання завдань щодо забезпечення закупівель для Збройних Сил України та інших військових формувань сучасного озброєння та військової техніки з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави. Зазначав, що прибуток відповідача від здійснення імпортних операцій із закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, які на цей час є основним видом діяльності компанії, становить не більше 3% вартості таких товарів, робіт і послуг, що неминуче впливає на фінансовий стан підприємства.

11. 21 березня 2022 року ДК «Укрспецекспорт» було видано наказ № 52 про особливості його роботи в умовах воєнного стану, яким, зокрема, було зобов`язано керівників структурних підрозділів у строк до 25 квітня 2022 року подати до управляння з роботи персоналом списки працівників, трудові договори з якими можуть бути призупинені, та пропозиції щодо оголошення простою не з вини працівників.

12. На виконання вказаного наказу 21 квітня 2022 року начальник Регіонального управління № 2 подав до управління роботи з персоналом службову записку, в якій зазначив, що ОСОБА_1 на цей час самостійно не виконується жодного експортного контракту. За своєю спеціалізацією зазначений працівник раніше супроводжував контракти з технічного обслуговування літаків типу Ан-72, Ан-74, але такі роботи вже з 2021 року виконуються державним підприємством «Завод 410 ЦА» без залучення

ДК «Укрспецекспорт». Вказаний працівник виконував допоміжні функції при виконанні інших проєктів, що стосуються військово-транспортної авіації, але у зв`язку із збройно агресією та закриттям повітряного простору усі потенційні іноземні замовники припинили не лише виконання існуючих проєктів, але і переговори щодо потенційного та майбутнього ремонту авіаційної техніки в Україні. Зазначений працівник іноземними мовами не володіє. Таким чином, повністю відсутня робота, яка може виконуватись ним.

13. Зазначав, що на підставі пропозицій керівників структурних підрозділів наказом відповідача від 27 квітня 2022 року № 39-к призупинено дію трудових договорів з 74 працівниками, в тому числі, і з позивачем. Крім того, за результатами розгляду пропозицій начальника управління роботи з персоналом наказом від 26 листопада 2022 року № 115-ШР штатний розпис відповідача було скорочено більше ніж на 40 %, в тому числі повністю ліквідовано одразу

4 контрактні управління, зокрема, і регіональне управління № 2, у якому працював позивач, оскільки деякі підрозділи фактично позбавлені відповідного навантаження, значна частина співробітників взагалі не має роботи. 06 лютого 2023 року позивача було звільнено, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

14. Посилався на те, що підставами для призупинення дії трудового договору може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків.

15. Відповідач вважає, що саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дію трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних критеріїв для цього. Зазначена позивачем редакція статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набула чинності лише з 19 липня 2022 року, тобто не діяла на момент видання оскаржуваного наказу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу відшкодовується відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі державою, що здійснює військову агресію проти України.

16. Додатково звертав увагу суду на те, що 06 лютого 2023 року позивача було звільнено, наказ про звільнення ним не оскаржувався. Разом з тим, в межах цього позову позивач фактично заявив вимогу про поновлення його на роботі, не ставлячи питання про законність його звільнення. Крім того, вважав, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня

2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

18. Визнано незаконним та скасовано наказ ДК «Укрспецекспорт»

від 27 квітня 2022 року № 39-к в частині призупинення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року з ОСОБА_1 .

19. Стягнуто з ДК «Укрспецекспорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня 2022 року по

06 лютого 2023 року та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у загальній сумі 384 927,73 грн без вирахування податків та зборів.

20. Стягнуто з ДК «Укрспецекспорт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

21. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

22. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

23. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача на час видання оскаржуваного наказу була можливість забезпечити позивача роботою, а у позивача її виконувати, у зв`язку з чим призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним. Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України та покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Крім того, з огляду на звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, йому підлягає виплата компенсації за 19 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, які мали б нараховуватись за період призупинення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року по 06 лютого 2023 року, в сумі 23 815,93 грн.

24. Водночас вимоги про зобов`язання відповідача поновити з 28 квітня

2022 року дію трудового договору визнані безпідставними, оскільки 06 лютого 2023 року позивача було звільнено, а наказ про звільнення ним не оскаржувався. Визнання наказу про відсторонення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є достатнім для поновлення порушених прав позивача.

25. Крім того, запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину

26. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва

від 11 квітня 2024 року задоволено частково заяви представника

ОСОБА_1 - адвоката Голиці Т. І. та заяву представника Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - адвоката Клименка А. Р. про ухвалення додаткового рішення.

27. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 12 750,00 грн.

28. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь держави судовий збір в розмірі 3 849,28 грн.

29. У задоволені заяв в іншій частині відмовлено.

30. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції керувався принципами пропорційності, реальності та необхідності. Крім того, суд звернув увагу на відсутність правових підстав для відшкодування на користь позивача гонорару успіху адвоката.

31. З урахуванням понесення судових витрат на професійну правничу допомогу обома сторонам спору та з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суми належних до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем та відповідачем, зараховані.

32. Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційні скарги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

33. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня

2024 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва

від 11 квітня 2024 року залишено без змін.

34. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на незаконність винесеного відповідачем наказу про його відсторонення від роботи. Зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виявляв бажання та мав об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач належним чином не довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати. Визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації невикористаної щорічної відпустки, а також судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу в порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим.

35. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада

2024 рокузаяву ОСОБА_1 , подану представником Сироткіною А. О., та заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення понесених витрат на правову допомогу залишено без задоволення.

36. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю доводів сторін щодо понесення ними витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції щодо заперечень на подані апеляційні скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції вважав, що заявлені сторонами розміри таких витрат є завищеними, не відповідають складності питання у зв`язку з яким надавалась правова допомога, критеріям необхідності та неминучості та часу, необхідному для надання такої допомоги. Зазначене стало підставою для зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених кожною із сторін під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, до суми у розмірі 4 000,00 грн та взаємного зарахування належних до стягнення сум.

Узагальнені доводи касаційної скарги

37. 14 грудня 2024 року ДК «Укрспецекспорт» через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, справу направити на новий розгляд. Також просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення в частині розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, стягнувши з позивача

11 723,50 грн.

38. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18,

від 20 квітня 2023 року у справі № 917/527/18, від 20 липня 2023 року у справі

№ 904/7108/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22, від 06 березня 2024 року у справі

№ 243/442/23, від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22, від 24 липня

2024 року у справі № 646/857/18, від 02 жовтня 2024 року у справі

№ 754/8217/23, від 31 жовтня 2024 року у справі № 760/6923/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки, а також необґрунтовано відхили його клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, про виклик і допит свідків, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

39. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд суди попередніх інстанцій не повно встановили фактичні обставини справи, не врахували, що фінансовий стан ДК «Укрспецекспорт» з початком повномасштабної збройної агресії проти України суттєво погіршився, компанія змушена була переорієнтуватися з експорту на імпорт, а тому підрозділи, які здійснюють комерційну роботу та підготовлені для здійснення експорту, позбавлені відповідного навантаження. Зазначене стало підставою для особливої організації роботи в умовах воєнного стану, керівники структурних підрозділів складали списки працівників, трудові договори з якими можуть бути призупинені. ОСОБА_1 потрапив до такого списку з підстав того, що ним не виконувався самостійно жоден експертний контракт. Він виконував допоміжні функції при виконанні інших проєктів, що стосуються військово-транспортної авіації, однак у зв`язку зі збройною агресією необхідність виконання таких функцій відпала.

40. Зазначає, що підставою для призупинення дії трудового договору є не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, які він виконував раніше.

41. Крім того, вважає помилковим застосування до спірних правовідносин статті 235 КЗпП України, оскільки відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

42. Акцентує увагу на поведінці позивача, який не виявляв бажання на поновлення дії трудового договору, а також не оскаржував своє звільнення.

43. Посилається також на порушення норм процесуального права при вирішенні судом апеляційної інстанції питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, з огляду на неподання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

44. Додатково зауважує про порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін та змагальності судового процесу, з огляду на приєднання до матеріалів справи усіх доказів, наданих позивачем, та відмови у приєднанні доказів, наданих ДК «Укрспецекспорт».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

45. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/8349/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

46. 09 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 760/8349/23.

47. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

48. 20 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Сироткіна А. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ДК «Укрспецекспорт», у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

49. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи касаційної скарги зводяться до їх переоцінки. Наведену заявником судову практику Верховного Суду вважає нерелевантною спірним правовідносинам.

50. До відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сироткіна А. О., додав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 14 500,00 грн.

51. У додаткових поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 24 січня

2025 року, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сироткіна А. О., зазначає про добровільне виконання відповідачем оскаржених судових рішень.

52. 24 січня 2025 року ДК «Укрспецекспорт» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат за наслідками перегляду справи в суді касаційної інстанції, у якій зазначав, що докази понесення таких витрат буде подано в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

53. 28 січня 2025 року ДК «Укрспецекспорт» через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на безпідставність доводів відзиву ОСОБА_1 . Акцентує увагу на зазначених у касаційній скарзі порушеннях судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не вурахуванні практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

54. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДК «Укрспецекспорт» та обіймав посаду головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2.

55. Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2 ДК «Укрспецекспорт» головний спеціаліст: здійснює своєчасну та якісну підготовку договорів (контрактів) та інших документів, які опрацьовуються відділом; забезпечує у встановленому порядку виконання договорів (контрактів), що ним супроводжуються; готує проекти документів і довідкові матеріали для укладання договорів (контрактів) щодо експорту, імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення; формує, з використанням даних маркетингових досліджень, інформаційно-довідкові матеріали стосовно відповідних ринків товарів військового призначення та подвійного використання; у встановленому порядку відвідує військові частини і підприємства; організовує за дорученням керівництва управління проведення переговорів з представниками іноземних суб`єктів господарської та іншої діяльності країн закріплених за управлінням регіонів та представниками підприємств оборонного промислового комплексу України, бере участь щодо укладення договорів (контрактів); виконує інші доручення керівництва відділу та управління.

56. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з

24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

57. 21 березня 2022 року ДК «Укрспецекспорт» видала наказ «Про особливості роботи ДК «Укрспецекспорт» в умовах дії воєнного стану» № 51, відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 якого керівникам самостійних структурних підрозділів компанії наказано в строк до 25 квітня 2022 року подати до Управління роботи з персоналом списки працівників, трудові договори з якими можуть бути призупинені відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня

2022 року та пропозиції щодо оголошення простою не з вини працівників відповідно до статей 34 та 113 КЗпП України.

58. На виконання зазначеного наказу начальником Регіонального управління № 2 Кір`яковим С. надано начальнику управління роботи з персоналом

ДК «Укрспецекспорт» службову записку від 21 квітня 2022 року, в якій запропоновано призупини дію трудового договору, в тому числі, з ОСОБА_1 , оскільки на час її складання він самостійно не виконує жодного експортного контракту. За своєю спеціалізацією він супроводжував контракти з технічного обслуговування літаків типу АН-72, АН-74, але такі роботи вже з 2021 року виконуються ДП «Завод 410 ЦА» без залучення ДК «Укрспецекспорт». Вказаний працівник виконував допоміжні функції при виконанні інших проєктів, що стосуються військово-транспортної авіації, але у зв`язку зі збройною агресією проти України та закриттям повітряного простору усі потенційні іноземні замовники повністю припинили не лише виконання існуючих проєктів, але і переговори щодо потенційного та майбутнього ремонту авіаційної техніки в Україні. Іноземною мовою ОСОБА_1 не володіє.

59. 27 квітня 2022 року ДК «Укрспецекспорт» видано наказ №39к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким затверджено список працівників компанії, дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року.

60. З витягу зі штатного розпису ДК «Укспецекспорт» вбачається, що станом на 28 квітня 2022 року у відділі, в якому працював позивач, передбачено

4 посади головного спеціаліста, а загальна кількість працівників Регіонального управління № 2 - 30. Водночас, відповідно до списку працівників компанії, дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, затвердженого оспорюваним наказом, трудові договори були призупинені з 4 працівниками зазначеного Управління, серед яких лише один працівник, який обіймав посаду головного спеціаліста у відділі № 3, яким є позивач.

61. Наказом відповідача від 03 лютого 2023 року № 99-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

62. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

63. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

64. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

65. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

66. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

67. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

68. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

69. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

70. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

71. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

72. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

73. Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зараз і надалі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

74. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

75. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

76. Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

77. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

78. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

79. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

80. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

81. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

82. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

83. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи ДК «Укрспецекспорт» не припиняло своєї роботи та продовжувало здійснювати свій основний вид діяльності - експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки і спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, робіт і послуг військового та спеціального призначення. Дію трудових договорів було призупинено вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем. Доказів пропонування позивачу іншої роботи матеріали справи не містять.

84. Встановивши, що позивач виявляв бажання, мав об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач належним чином не довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника - її виконувати, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем.

85. Обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останнього - її виконувати у цій справі не встановлено. Оспорюваний наказ таких причин не містить.

86. Посилання відповідача на зменшення обсягів робіт і фінансування, відсутність можливості забезпечити роботою усіх працівників згідно з штатним розписом і здійснювати виплату заробітної плати не є підставою для призупинення дії трудового договору з позивачем, оскільки не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймав посаду головного спеціаліста відділу реалізації контрактів, роботою.

87. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 932/2934/23.

88. Верховний Суд у своїх постановах від 15 вересня 2023 року у справі

№ 161/7449/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23 неодноразово висловлював свою позицію щодо обов`язку суду з`ясовувати, а відповідача - довести неможливість надання та виконання роботи.

89. Верховний Суд неодноразово зауважував, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ані простоєм, ані звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 465/4855/23 , від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23).

90. З урахуванням наведеного, встановивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі. Крім того, з огляду на звільнення позивача з 06 лютого 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу щорічної відпустки.

91. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації невикористаної щорічної відпустки заявником не спростовано.

92. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

93. В частині доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій принципу рівності сторін та змагальності судового процесу, з огляду на приєднання до матеріалів справи усіх доказів, наданих позивачем, та відмови у такому приєднанні доказів, наданих ДК «Укрспецекспорт», колегія суддів зауважує наступне.

94. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

95. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

96. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

97. З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався наданим йому правом на подання доказів, його неодноразові клопотання про долучення доказів до матеріалів справи були задоволені як повністю, так і частково судом першої інстанції. Крім того, за клопотанням ДК «Укрспецекспорт» було допитано свідка. Зазначене спростовує доводи відповідача про порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін та змагальності судового процесу.

98. Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, зокрема з огляду на неподання доказів їх понесення чи клопотання про подання таких доказів в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів, є безпідставними. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , від імені якого діяла адвокат Сироткіна А. О., від 29 жовтня 2024 року про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 11 000,00 грн. Про подання зазначеної заяви до закінчення судових дебатів вказував представник позивача при поданні 15 листопада 2024 року клопотання про стягнення судових витрат після ухвалення судового рішення. Більш того, ДК «Укрекспорт» 13 листопада 2024 року подало клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат.

99. Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу здійснений судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог реальності, необхідності та розумності їх розміру. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

100. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

101. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

102. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

103. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

104. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

106. З урахуванням доводів касаційної скарги ДК «Укрспецекспорт», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції

107. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

108. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

109. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

110. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

111. Згідно з положенням частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

112. 20 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Сироткіна А. О., разом з відзивом на касаційну скаргу, подав заяву про відшкодування на його користь понесених ним у суді касаційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500, грн.

113. ДК «Укрспецекспорт» заявляло клопотання про розподіл судових витрат, понесених ними у суді касаційної інстанції, після ухвалення судового рішення у справі, що переглядається в касаційному порядку.

114. Враховуючи, що за результатами розгляду касаційної скарги ДК «Укрспецекспорт» у її задоволенні було відмовлено, а оскаржені відповідачем судові рішення було залишено без змін, понесені ДК «Укрспецекспорт» судові витрати у суді касаційної інстанції підлягають залишенню за заявником.

115. Щодо відшкодування ОСОБА_1 понесених ним у суді касаційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує наступне.

116. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

117. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

118. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

119. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

120. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

121. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

122. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

123. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

124. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

125. Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що адвокатом було зазначено три види наданих послуг: складення та подання відзиву на касаційну скаргу, складення та подання додаткових заяв, пояснень та клопотань, відвідування судового засідання.

126. З огляду на те, що в суді касаційної інстанції справа слухалась без виклику сторін, а додатково подані позивачем клопотання стосувалися виправлення недоліків поданого відзиву та розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат, є понесені позивачем витрати, пов`язані зі складанням та поданням відзиву на касаційну скаргу. Вартість таких послуг адвоката визначена у розмірі 10 000,00 грн, що не було спростовано відповідачем, а тому витрати у цій сумі підлягають відшкодуванню у порядку статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» залишити без задоволення.

2. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня

2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада

2024 року залишити без змін.

3. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович