ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р.   Справа № 10554/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                                    Носа С.П.,

суддів                                                                        Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,

 розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 23 червня 2009 року  по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни-

  ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно із ст. 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалася.

Просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну надбавку за 2007 та 2008 роки в розмірі 2611 грн. 70 коп.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23 червня 2009  року поновлено пропущений строк для звернення до суду та позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахування проведених виплат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Головуючий 1-ї інст. Бориславський Ю.Л.

Справа №2а-424/09/1309 Рядок статзвіту №2.19.6 Суддя-доповідач : Нос С.П

Справа № 10554/10/9104.doc

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачка є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому вимоги позивачки щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .

Не погоджуючись з прийнятою постановою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і  не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 1 п.2 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а тому, вона має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»повинно було виплачуватись за період з 09.07.2007 та з 22.05.2008 року, з  дня набрання чинності рішень Конституційного суду України.

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова  на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 99 КАС  України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

У зв'язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, ( що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.

Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позовні вимоги щодо зобов'язання підвищення до пенсії як дитині війни підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивачка належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що невиплата підвищення до пенсії позивачам заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивачки  є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням виплачених позивачці сум у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 22.05.2008 року по 31.12.2008 року що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Керуючись   ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ст. 198, ч. 1 п. 4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

        Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова  задовольнити частково.

        Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 23 червня 2009 року  по справі № 2а-424/09 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов'язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити частково.

       Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо невиплати на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, яке обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»протиправним.

        Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, яке обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                          С.П. Нос

 Судді                                                                                                      А.М. Ліщинський

    Р.М. Шавель