Справа №11-700/2006 Категорія ст.124 КК України

Головуючий у 1 інстанції Міхненко С,Д. Доповідач у 2 інстанції Мельничук Н.М.

УХВАЛА

Іменем  України

12 вересня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючої - судді........................ Мельничук Н.М.,

суддів.............................. Слісарчука Я.А. та Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора.......................................... Шкіль С.С.,

потерпілого.................................... ОСОБА_1,

захисника...................................... ОСОБА_2

та засудженого................................. ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 01 липня 2005 року.

Цим вироком ОСОБА_3, несудимий, засуджений за ст.124 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 1.879 грн. 66 коп. матеріальної та 25.000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 - підписка про невиїзд.

Згідно із вироком 18 грудня 2004 року приблизно о 16-ій годині в будинку ОСОБА_3, АДРЕСА_1, між ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп"яніння, та ОСОБА_4 виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_4 дістав з кишені піджака розкладний ніж та намагався завдати ним удар в груди ОСОБА_3. Останній рукою відбив цього ножа, який попав йому в ногу, спричинивши легке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани.

ОСОБА_3, відчуваючи неприязнь до ОСОБА_4, так як той спричинив йому тілесні ушкодження, з метою забрати ножа, будучи байдужим до наслідків своїх дій, завдав ОСОБА_4 декілька ударів кулаком в обличчя та грудну клітину. Коли ОСОБА_4 упав на підлогу, то ОСОБА_3 продовжував завдавати удари руками по обличчю, тулубу та кінцівках потерпілого, доки той не втратив свідомість. Внаслідок заподіяних ударів ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть останнього.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та повернути справу на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необґрунтованість висновків суду про те, що ОСОБА_3 перебував у стані необхідної оборони, неправильне застосування норм матеріального права при перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.2. ст. 121 на ст. 124 КК України, порушення досудовим слідством і судом норм кримінально-просесуального закону.

В апеляції прокурора ставиться питання про зміну даного вироку в частині відшкодування моральної шкоди та задоволенні позову потерпілого в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого та захисника, підтримавших свою апеляцію, думку прокурора, підтримавшого апеляцію та заперечення держобвинувача, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши вирок суду в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій та заперечень, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає задоволенню, а прокурора - не підлягає.

Відповідно до вимог ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред"явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред"явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 КПК України.

З матеріалів справи видно, що органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України. В ході розгляду справи у суді - 01 липня 2005 року, прокурор, не наводячи мотивів свого рішення, як того вимогає ч.2 ст.277 КПК України, змінив обвинувачення і вважав, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст. 124 КК України ( а.с. 137, 145 ).

Не звернувши увагу на допущене прокурором вказане порушення вимог КПК України, суд також ігнорував роз'яснення, що містяться у постанові № 1 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про необхідну оборону" від 26 квітня 2002 року.

Крім того, досудове слідство в порушення вимог ст.22 КПК України не вжило всіх необхідних заходів для всебічного повного та об"єктивного дослідження обставин справи, внаслідок чого залишились не дослідженими такі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, досудовим слідством взагалі було залишено поза увагою наявність порізів колючо-ріжучим предметом на обличчі і голові у потерпілого.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 не було відображено в повному обсязі виявлені тілесні ушкодження. Суд двічі викликав експерта, але той не з"явився в судове засідання і суд з невідомих причин закінчив розгляд справи без його допиту.

Відтворення обстановки та обставин події з участю обвинуваченого ОСОБА_3 для перевірки його ж показань, які є непослідовними та суперечать іншим доказам у справі, не було проведено та відповідно не призначалась судово-медична експертиза за його результатами для встановлення фактичної кількості, локалізації і механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4(а.с.6, 13-14, 140-141).

Не було піддано також ретельному дослідженню механізм виникнення колото-різаної рани правої гомілки у обвинуваченого ОСОБА_3.

З протоколу огляду місця події від 18 грудня 2004 року видно, що на кінці леза ножа, вилученого на кухонному столі, знаходилась пляма бурого кольору ( а.с.7 ). Однак по справі не з'ясовувалось те, чи в господарстві ОСОБА_3 наявні були інші ножі та можливість їх ( його ) застосування під час конфлікту.

Свідок ОСОБА_5 показала, що бачила ножа у ОСОБА_3 після вчинення ним злочину, хоча ОСОБА_3 заперечував дану обставину ( а.с. 142 ).

Свідок ОСОБА_7 ( а.с.53 ), який першим був на місці події, не був включений до додаваного до обвинувального висновку списку осіб, що підлягали виклику в судове засідання, та не був допитаний судом з обставин справи, хоча його показання також могли вплинути на з"ясування обставин справи.

Не були допитані й працівники міліції з відомих їм обставин справи, які першими прибули на місце події.

Не встановлено по справі й те, що які саме стосунки були між обвинуваченим та потерпілим до зазначених подій та з якою метою потерпілий прийшов до обвинуваченого в той день.

Суд 1-ої інстанції у вироку не навів будь-яких мотивів чому вірить одним і не приймає інших показань ОСОБА_3, а також не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6, які суперечать іншим доказам по справі.

При новому розслідуванні потрібно усунути вказані вище недоліки, вжити всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об"єктивного дослідження обставин справи, виконати слідчі дії вказані в даній ухвалі і при необхідності провести інші, направлені на збирання нових доказів, і в залежності від встановленого прийняти законне і обгрунтоване рішення у справі.

Керуючиь ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -

ухвалила:

апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 01 липня 2005 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на додаткове розслідувавання.