УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2006 року.
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
суддів: Мельничук Н.М. - головуючої,
Ткаченка В.Л. та Широкопояса Ю.В.,
з участю прокурора Руденка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Малинського районного суду від 24 травня 2006 року, -
встановив:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, що має на утриманні малолітню дитину, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, несудимого згідно ст. 89 КК України, -
за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна;
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимий,-
за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна.
Вирішено частково задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 та стягнути на його користь з ОСОБА_1 700 грн: у відшкодування моральної шкоди.
Справа № 11а - 660/2006р. Головуючий у І інстанції Тимошенко А.О.
Категорія ст. 187ч,2 КК України Доповідач: Широкопояс Ю.В.
Вирішено стягнути з обох засуджених на користь УМВС України на Південно-західній залізниці 77грн.40коп. судових витрат за проведення експертизи.
Згідно вироку, 2 лютого 2006 року о 19 годині 30 хвилин на території залізничної станції „Малин" Південно-Західної залізниці ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_3, застосувавши до нього насильство, небезпечне для здоров'я. В процесі нападу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи зимовою курткою та светром потерпілого, а потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляціях: обоє засуджених просять змінити вирок та пом'якшити їм покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України (ОСОБА_1 - шляхом скасування вироку та постановленням нового вироку);
- ОСОБА_2 твердить, що він непричетний до застосування фізичного насильства до потерпілого, що мав місце ексцес виконавця: ОСОБА_1 без будь-якої домовленості з ним на власний розсуд вдарив потерпілого скляною пляшкою.
- ОСОБА_1 посилається на те, що суд не врахував ті обставини, що він несудимий, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані злочином збитки, позитивно характеризується за місцем роботи;
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених в підтримання своїх апеляцій, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, апеляційний суд визнає, що апеляції засуджених підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві були виконані вказані вимоги закону за винятком встановлення розміру витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3.
Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було пред'явлено конкретне обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України з розмежуванням ролі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину (ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_3, а коли той впав на землю, сумісно били потерпілого руками та ногами по голові, після чого ОСОБА_1 особисто вдарив потерпілого порожньою пляшкою по голові), з визначенням характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_3 (струс головного мозку, синець на верхній повіці, рани в лобній ділянці справа), характеру та розміру матеріальної шкоди, завданої злочином (заволоділи майном потерпілого на загальну суму 434грн., - курткою, светром, наручним годинником, в'язаними шапкою та рукавичками, срібним хрестиком з металевим ланцюжком).
Не зважаючи на це, в порушення вимог ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині вироку місцевий суд сформулював обвинувачення, визнане судом доведеним, неприпустимо коротко, без деталізації ролі кожного із засуджених у вчиненні розбою, не вказав характеру спричинених потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та розміру завданої злочином матеріальної шкоди.
Зокрема, судом не вказано у яких діях кожного із засуджених виразилося насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого. Визнавши доведеною винність засуджених у заволодінні куртки та светра, суд не вказав у вироку підстав визнання необгрунтованою частини обвинувачення у заволодінні іншим майном потерпілого.
При наявності істотних суперечностей між показаннями щодо характеру та послідовності дій винних під час вчинення злочину, зокрема моментів нанесення удару пляшкою по голові та заволодіння певним майном ОСОБА_3, які засуджені та потерпілий давали на суді і під час досудового слідства, у порушення ст. ст. 301, 314 КПК України, суд першої інстанції не оголосив показання засуджених та потерпілого на досудовому слідстві. У вироку не дано оцінки істотним суперечностям, що містяться у цих доказах.
Наведені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляції засуджених задовольнити частково.
Вирок Малинського районного суду від 24 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.