Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/57/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого – ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2024 року, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Камбурліївка, Онуфріївського району, Кіровоградської області, з професійно-технічною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітнього сина 2012 р.н., відповідно до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Також вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, які згідно з формулюванням, викладеним в обвинувальному акті, вчинені за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 вчинив корисливе кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров`я населення за наступних обставин.

Приблизно в середині березня 2020 року ОСОБА_10 з метою незаконного зберігання та подальшого збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, не маючи передбаченого законом дозволу на зберігання вказаних наркотичних речовин, отримав за грошову винагороду від свого знайомого ОСОБА_11 психотропну речовину – PVP, обіг якої заборонено, для подальшого її продажу за грошову винагороду.

17 березня 2020 року приблизно о 18:00 годині ОСОБА_10 перебуваючи на околиці с. Камбурліївка Онуфріївського району Кіровоградської області в напрямку смт Онуфріївка Кіровоградської області, в ході проведення негласних слідчих розшукових дій збув ОСОБА_12 за грошову винагороду в сумі 500 гривень поліетиленовий пакет із застібкою із вмістом порошкоподібної речовини зеленого кольору, в якій згідно висновку експерта №382 від 25.03.2020 р. міститься особливо небезпечна психотропна речовина – PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0204 грами, який незаконно збув ОСОБА_10 без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями, ОСОБА_10 , незаконно збувши особливо небезпечну психотропну речовину, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

Він же, 24 квітня 2020 року, приблизно о 17:30 годині перебуваючи біля будинку №80 по вул. Графа Толстого в смт Онуфріївка Кіровоградської області, в ході проведення негласних слідчих розшукових дій повторно збув ОСОБА_12 за грошову винагороду в сумі 200 гривень один паперовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини, в якій згідно висновку експерта №556 від 28.04.2020 р. міститься психотропна речовина – метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,0116 грама, яку незаконно збув ОСОБА_10 без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями ОСОБА_10 повторно незаконно збувши психотропну речовину, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України.

Таким чином, на думку слідства, ОСОБА_10 , незаконно збувши особливо небезпечну психотропну речовину та повторно незаконно збувши психотропну речовину, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 307 КК України.

За наслідком розгляду кримінального провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.307 КК України визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю, що в його діях є склад вказаних кримінальних правопорушень.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_10 в інкримінованих йому злочинах, матеріали кримінального провадження не містять.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що докази надані стороною обвинувачення, як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, а саме незаконний збут ОСОБА_10 особливо небезпечної психотропної речовини та повторний незаконний збут психотропної речовини, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком, прокурор в апеляційній скарзі просить вирок стосовно ОСОБА_10 скасувати, у зв`язку з необґрунтованістю виправдувального вироку суду першої інстанції через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна, узявши ОСОБА_10 під варту у залі суду, негайно. Судові витрати - на залучення експерта в сумі 1922, 76 грн. стягнути з обвинуваченого на користь держави.

В решті, щодо вирішення долі речових доказів, вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції визнав недопустимими та неналежними частину доказів, поданих стороною обвинувачення та зазначив, що решти доказів, наданих стороною обвинувачення не достатньо для визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Так, судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими доказами протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі-НСРД) щодо обвинуваченого ОСОБА_10 . Підставами до прийняття зазначеного рішення судом першої інстанції стали порушення законодавства, що регулює порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Твердження суду про відсутність у діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України через відсутність умислу на збут наркотичного засобу та отримання ОСОБА_10 від цього особистої вигоди не відповідають фактичним обставинам справи.

Під незаконним збутом наркотичного засобу у кримінальному праві розуміють будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам України, зокрема: продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення ін`єкцій тощо. ОСОБА_10 усвідомлював, що не має спеціального дозволу на придбання, збут та зберігання наркотичних засобів, достовірно знав про подальшу передачу наркотичних засобів іншій особі, розумів, що за свої протиправні дії отримає частину наркотичного засобу для себе чи укріпить даною послугою дружні відносини з товаришами. Вказане залишилось поза увагою суду.

Таким чином, суд першої інстанції, за наявності у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України прийшов до помилкового висновку про те, що частина доказів, наданих стороною обвинувачення не підлягають прийняттю до уваги через сумніви у їх належності та недопустимість, а решта - не являються достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та виправдавши обвинуваченого, не застосував закон про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, прокурорів, які підтримали подану апеляційну скаргу, захисників та обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень статті 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (частина 1 статті 409 КПК України).

При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 410-414 КПК України.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує висновки суду про недоведеність наявності в діяннях ОСОБА_10 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки вважає, що його вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена матеріалами кримінального провадження, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, а також безпідставно визнав низку зібраних доказів недопустимими.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги прокурора, з наступних підстав.

Виправдовуючи ОСОБА_10 суд першої інстанції зазначив про те, що докази, здобуті в результаті проведення НСРД, є недопустимими, інших доказів, за відсутності доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_10 в інкримінованих йому злочинах, а також відносно обвинуваченого була здійснена провокація правоохоронних органів.

Зокрема на думку суду органом досудового розслідування при проведенні НСРД (протоколи від 18.03.2020 та від 25.04.2020) у протоколах, складених за їх результатами зазначено про огляд грошових купюр, призначених для проведення оперативної закупки та виготовлення їх копій. Проте, протокол огляду купюр та їх копії не долучено до матеріалів судової справи. Також, не надано суду відповідних фінансових документів, що підтверджують законність походження грошей. Органом досудового розслідування не встановлено та не допитано у якості свідків осіб, які приймали участь у проведенні НСРД. У протоколі за результатами НСРД не зазначено характеристики технічних засобів фіксації, які застосовувалися при проведенні процесуальних дій, умови та порядок їх використання.

Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_10 зазначені протоколи, у розумінні доказів, передбаченому Розділом 4 та ст.ст. 103,104 КПК України надано прокурором суду у якості письмових доказів. Решта матеріалів НСРД, в тому числі доручення слідчого на проведення НСРД оперативному підрозділу від 21.04.2020, протоколи вручення покупцю спецтехніки, протоколи вручення грошових купюр, копії грошових купюр, протоколи огляду покупця, протоколи огляду покупця та вручення грошей; протоколи вилучення у покупця спецтехніки та протоколи оперативної закупки, у яких зазначено учасників слідчої дії, як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, залишилися при матеріалах кримінального провадження № 12020120100000059 та на даний час передані у якості письмових доказів складу суду, який розглядає обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні (судова справа № 399/528/20).

Тобто, зазначені матеріали НСРД прокурором не передавалися суду у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 , так як у переданих прокурором протоколах про результати контролю за вчиненням злочину зазначено усю інформацію щодо особи, учасника НСРД, до якої застосовано заходи безпеки, перевірку особи та її одягу перед НСРД, видачу їй грошових коштів та засобів фіксації слідчої (розшукової) дії, повернення особою засобів фіксації слідчої дії та придбаної нею наркотичної речовини.

Таким чином, відсутність окремого протоколу про перебіг та результати контролю за вчиненням злочину з огляду на одночасну наявність у матеріалах справи протоколів про результати проведення такої НСРД, як аудіо- і відеоконтроль особи, а також протоколу огляду та вручення грошових коштів і протоколу проведення обшуку, сама собою не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства. У вказаних документах і на доданих до них носіях відео- та аудіозаписів у їх сукупності відображено всю необхідну інформацію, яка стосується результатів контролю за вчиненням злочину. Їх перегляд надає можливість зрозуміти перебіг проведення такої дії, встановити, чи були перевірені під час її проведення справжні наміри обвинуваченої особи та чи відбулося спостереження за її поведінкою і прийняттям нею рішення щодо вчинення злочину. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду від 14.12.2022 у справі №754/10882/17.

Також, упродовж досудового розслідування, зокрема, у період з 27.04.2020 до 23.07.2020, та протягом судового розгляду, сторона захисту була обізнана про наявність в матеріалах кримінального провадження лише протоколів про результати контролю за вчиненням злочину і відсутність доручень слідчого на проведення НСРД оперативному підрозділу, протоколів вручення покупцю спецтехніки, протоколів вручення грошових купюр, копій грошових купюр, протоколів огляду покупця, протоколів огляду покупця та вручення грошей; протоколів вилучення у покупця спецтехніки та протоколів оперативної закупки, проте не ставили під сумнів законність проведення НСРД, та до стадії судових дебатів, не звертали увагу учасників судового розгляду, зокрема прокурора, на необхідність долучення додаткових матеріалів НСРД.

Самі по собі, доручення слідчого на проведення співробітниками оперативного підрозділу НСРД та вищевказані матеріали оформлення процедури проведених НСРД не являються доказами у розумінні, передбаченому ч. 1 ст. 84 КПК України так як безпосередньо не містять фактичних даних, які вказують на наявність чи відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зазначені матеріали слугують для можливості перевірки законності проведення НСРД та їх результатів. Між тим під час їх дослідження в суді першої інстанції, стороною захисту не ставилось під сумнів наявність таких доручень на проведення НСРД. Отже за відсутності клопотань учасників кримінального провадження про сумніви щодо законності проведення НСРД, сторона обвинувачення не долучала до справи додаткові матеріали НСРД, що відповідає приписам ст. 22 КПК України.

Також, суд першої інстанції у вироку зазначив про те, що в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 18.03.2020 та 25.04.2020 не зазначено осіб, які брали участь при їх складанні та відсутні їх підписи. Проте, як обґрунтовано зауважує сторона обвинувачення, вказані дії не могли бути здійснені, так як вказані протоколи на час їх складання мали гриф секретності «Таємно», що виключає допуск до них осіб, які не мають доступу до державної таємниці. Між тим, час проведення заходів та підписи всіх учасників оперативних закупок детально відображено в додатках до зазначених протоколів, а саме в протоколах вручення покупцю спецтехніки, огляду грошових купюр, огляду покупця та вручення грошових коштів, оперативної закупки, вилучення в покупця спецтехніки. Поняті не допитувалися у якості свідків, так як цього не вимагає кримінальний процесуальний закон та, як зазначалося раніше іншими учасниками провадження результати НСРД не ставилися під сумнів.

Водночас, суд першої інстанції допитав особу, яка залучалася до проведення НСРД та до якої застосовано заходи забезпечення безпеки, яка у своїх показаннях повністю підтвердила обставини, зазначені у протоколах, складених за результатами НСРД. Вказаним показам, з урахуванням всієї сукупності доказів у справі, суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Що стосується висновку суду першої інстанції про відсутність у протоколах про результати контролю за вчиненням злочину детальної інформації про аудіо-, відеозаписувальні технічні засоби, то чиний закон не вимагає зазначати у зазначених протоколах ідентифікуючі ознаки аудіо-, відеозаписувальних технічних засобів, їхні характеристики; носії інформації, умови і порядок їх використання, оскільки право на обмеження розкриття в кримінальному провадженні відомостей, визначених ст. 246 КПК, обумовлено віднесенням їх до державної таємниці та потребою зберігати таємні методи розслідування злочинів. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду від 16.11.2023 у справі №629/4665/15-к

Водночас, на підтвердження застосування технічних засобів для фіксування результатів НСРД прокурором було надано суду протокол про результати НСРД аудіо-відео контроль особи № 481/46 від 28.04.2020 у якому зазначено усі обставини застосування технічних засобів фіксації обох епізодів придбання особою, до якої застосовано заходи безпеки, наркотичних засобів у обвинуваченого та запис їх на оптичні носії інформації.

Також судом визнаний недопустимим та неналежним доказом законності походження грошей, які були використані для проведення оперативної закупки 17.03.2020 та 24.04.2020, оскільки на думку суду надана інформація є загальною по сумах та не надана в розрізі дати оперативної закупки в рамках даного кримінального провадження щодо ОСОБА_10 . Однак у даному листі зазначено що розшифровка сум за видами витрат містить інформацію з обмеженим доступом. Крім того, фінансовий підрозділ ГУНП в Кіровоградській області не може володіти інформацією про кожен факт проведення НСРД з використанням бюджетних коштів так як кошти на проведення заходів видаються до їх проведення і на той час не відомі дати та місце їх проведення, до того ж дані заходи являються таємними.

Щодо ідентифікації купюр, які використовувалися під час НСРД, то їх ідентифікація у даному кримінальному провадженні не є обов`язковою, оскільки стороною обвинувачення вказані купюри не вилучались у обвинуваченого, та сторона обвинувачення не використовує їх для доведеності винуватості ОСОБА_10 .

Також, однією з підстав винесення виправдувального вироку, суд першої інстанції зазначив сумніви у відповідності речовини, наданої експерту на дослідження, речовині, яку збув обвинувачений в ході НСРД особі, щодо якої застосовано заходи безпеки. Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки речовина, яка передана експерту на дослідження запакована до поліетиленового пакету, який прошитий та опечатаний. На бирках містяться підписи учасників слідчої дії.

Виходячи з обставин цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що відомості про імовірну злочинну діяльність ОСОБА_10 , пов`язану із незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, були відомі органу досудового розслідування ще до початку проведення НСРД. Зокрема органом досудового розслідування було самостійно виявлено та внесено до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 . Тобто, у органу досудового розслідування були достатні підстави для того, щоб розпочати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_10 . Спираючись на отримані відомості, органом досудового розслідування і було здійснено відповідні заходи щодо організації та проведення слідчих розшукових дій стосовно викриття злочинної діяльності.

При цьому органом досудового розслідування було встановлено факт повторного збуту ОСОБА_10 наркотичної речовини у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами можуть свідчити про сталу невипадкову злочинну діяльність особи та про відсутність провокації, що також залишилось поза увагою суду.

Згідно зі статтею 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналіз судової практики свідчить, що доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19).

Вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_10 не дотримався, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тобто суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, чим істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що відповідно до вимог ч.1 ст.409 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.п. 16,17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29 червня 1990 року, при обґрунтуванні висновків суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

За змістом цих норм закону суд має викласти у мотивувальній частині обвинувального вироку результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, зазначити джерело доказу, фактичні данні, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод).

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції наведених вимог закону не дотримався, оскільки дійшовши до висновку про виправдання ОСОБА_10 за недоведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, в мотивувальній частині вироку лише перерахував докази, не розкривши їх суть та не надавши їм належної оцінки, про що слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

Недотримання судом процедури судового розгляду призвело до порушення такої засади кримінального провадження, як забезпечення доведеності вини.

З огляду на це, висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, є передчасним та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин кримінального провадження і оцінки всієї сукупності доказів щодо їх належності, допустимості, достовірності і достатності, що є порушенням вимог ст.ст. 368, 374 КПК.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, тягнуть за собою повторне дослідження усіх доказів, що не є завданням апеляційного провадження, тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

Згідно ч.1 ст.412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК. Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у цьому випадку є верховенство права та законність, дотримання яких не було забезпечено судом під час розгляду кримінального провадження.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, частково задовольнивши таким чином апеляційну скаргу прокурора.

Водночас, згідно з положеннями ч.2 ст.415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційних скарг, дати на них вичерпну відповідь, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК, ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в залежності від встановленого постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_10 слід скасувати, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ч.2 ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2024 року, стосовно ОСОБА_10 , - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження №12020120100000221 від 17.07.2020 року щодо  ОСОБА_10 в суді першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3