Справа № 146/1994/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "28" січня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі:        головуючого – судді                                         Мороза І.С.,

                       з участю секретаря судового засідання                Іванової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача:  про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку

ВСТАНОВИВ:

        2 грудня 2024 року до суду з позовною заявою, посилаючись на ст. 84, 180-182 СК України, звернулася ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , який проживає по АДРЕСА_2 , в якій просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та кошти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Даний позов обґрунтовано наступним.

11 травня 2023 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем по справі у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис № 721.

       Від спільного проживання у сторін є спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Так сталось, що їхнє спільне життя не склалось, оскільки у них різні погляди на сімейне життя, тому виникали постійно сварки, недовіри. Сторони проживають окремо.

Позивачка зазначає, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, взагалі не цікавиться її розвитком та життям, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає, в зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 5 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 24 грудня 2024 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 13 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 28 січня 2025 року.

Доводи учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак згідно вимог, що містяться в позові просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі, заперечень проти винесення заочного рішення не вказала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяву позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що у сторін є дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свідоцтві про народження дитини батьками записано сторони у справі.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії  НОМЕР_1 ,  ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , 11 травня 2023 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу сторони взяли прізвище ОСОБА_6 / ОСОБА_6 .

Згідно витягів з реєстру Томашпільської територіальної громади № 2023/003665193, та № 2024/ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач звернулася до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо участі того з батьків, що проживає окремо від дитини в її утриманні шляхом стягнення аліментів. Вказані правовідносини регулюються ст. 180-182 Сімейного кодексу України (далі СК України), за змістом яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у випадку не досягнення домовленості щодо участі в утриманні дитини, рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо може бути стягнуто кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.

       Таким чином  ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Позивач в позові зазначає, що домовленості з відповідачем про добровільну сплату аліментів не досягнуто, коштів на утримання дитини відповідач не надає.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

       Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

       Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

       Відповідно до ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Тобто, дана норма передбачає виникнення у дружини-матері права на утримання від чоловіка (аліментів) до досягнення дитиною трьохрічного віку за наявності сукупності обставин, передбачених вказаною статтею, зокрема й можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зважаючи на обов`язок батька утримувати дитину, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на те, що відповідач є у працездатному віці, відзиву на позов не надав, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог і вважає достатнім стягувати із відповідача аліменти у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Окрім цього, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, враховуючи те, що, відповідач перебуває в працездатному віці, суд вважає, що відповідач взмозі сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу), щомісячно до досягнення ОСОБА_4 5 липня 2024 року трирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позовну заяву ОСОБА_1 пред`явлено нею до суду 2 грудня  2024року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.

       Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

       Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 182, 191, 199, 200 СК України, статями 4, 13,76,81,141, 263-265, 279, 430, ЦПК України суд

                                               УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку– задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 2 грудня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду - з 2 грудня 2024 року до 5 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211, 20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 29 листопада 2021 року, орган, що видав - 4652, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2025 року.

Суддя: І. С. Мороз