УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 722/1604/23

Провадження № 51 - 45 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12023262140000089 від 23 березня 2023 року, щодо

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кормань Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Військовослужбовець ОСОБА_4 22 березня 2023 року з 23 години 00 хвилин по 23 годину 18 хвилин, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, знаходячись на вул. Котляревського, поблизу території господарства № 26 у м. Сокиряни Дністровського району Чернівецької області, в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, вчинив її вбивство, завдавши їй 19 ударів кулаками та ногами, з яких не менше 14 ударів у голову і не менше 5 - по рукам та тулубу. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_6 заподіяні множинні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечні для життя в момент їх заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено частково, а вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання. Ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. 115 ч. 1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості,просить змінити ухвалу апеляційного суду та призначити засудженому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Зокрема вказує, що апеляційний суд належним чином не врахував, що ОСОБА_4 брав участь у захисті Батьківщини та під час бойових дій отримав травму, яка призвела до вчинку із жахливими наслідками. При цьому вказує, що ОСОБА_4 свою провину визнав повністю, розкаявся, щиро шкодує про вчинене ним діяння, після вчинення протиправних дій не залишив потерпілу, тримав її на руках, телефонував сестрі та просив викликати медичну допомогу. Вважає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином, недостатньо врахував дані про особу винного, його поведінку після вчинення злочину та у зв`язку з чим просить змінити ухвалу шляхом пом`якшення призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання.

Мотиви Суду

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо

з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє

для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості

й достатності обраного покарання тощо.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Санкція ст. 115 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі

на строк від семи до п`ятнадцяти років і цей злочин відповідно до ст.12 ч. 6 КК України є особливо тяжким.

З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 КК України, конкретні обставини його вчинення та наслідки, які призвели до смерті іншої людини, та призначив покарання у максимальних межах санкції зазначеної статті, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Також місцевий суд урахував дані про особу винного, який на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем, за місцем служби характеризується негативно, по місцю реєстрації характеризується посередньо, не є інвалідом будь-якої групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий та на час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії і міг керувати ними.

Згідно зі ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд першої інстанції не встановив, а обставинами, що обтяжують його покарання, визнав рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах, та перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв, на час вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов

до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в максимальних межах, передбаченого санкцією ст. 115 ч. 1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 та пом`якшив йому покарання, зменшивши строк до 13 років позбавлення волі. При цьому апеляційний суд під час розгляду встановив те, що ОСОБА_4 призваний по мобілізації, а 26 січня 2023 року солдат ОСОБА_4 отримав бойове поранення біля населеного пункту Соледар Донецької області, після чого був скерований до медичної роти в задовільненому стані під нагляд лікаря частини і на час вчинення правопорушення перебував на реабілітації за місцем проживання.

Апеляційний суд врахував ці обставини, зазначивши, що ОСОБА_4 брав участь у захисті Батьківщини і під час бойових дій отримав травму. Крім того, апеляційний суд не вважав доведеним обвинуваченням того, що ОСОБА_4 перебував у сімейних або близьких відносинах з потерпілою. Також апеляційний суд зазначив, що в останньому слові в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду, а також у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав і щиро шкодував про вчинене ним діяння.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність пом`якшити призначене ОСОБА_4 покарання та ухвалив вважати його засудженим за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, однак без застосування ст. 69 КК України, про що просив в апеляційній скарзі ОСОБА_4 , не встановивши для цього підстав.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, зокрема, про визнання ним винуватості і його щире каяття, та пом`якшив йому покарання.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України

є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Покарання, призначене апеляційним судом ОСОБА_4 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідає вимогам ст. 65 КК України і є належним чином обґрунтованим. Підстав для пом`якшення ОСОБА_4 покарання та зміни ухвали апеляційного суду за доводами касаційної скарги захисника та наявними матеріалами провадження колегія суддів не вбачає, а обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, були враховані при призначенні ОСОБА_4 покарання.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни ухвали апеляційного суду та призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання у виді позбавлення волі немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3