Справа 22-5745 Категорія № 21
Головуючий в 1 інстанції - Федько Г.М. Доповідач Могутова Н.Г.
РІШЕННЯ Іменем України
22 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Соломахи Л.І.,
суддів: Лук"янової С .В.,
Могутової Н.Г. при секретарі Лозняковій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу Державного підприемтсва „Артемвугілля" на рішення Микитівського районного суду м." Горлівки Донецької області від 10 листопада 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, і стягнення компенсації сум відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, і стягнення компенсації сум відшкодування шкоди.
Позивач посилався на те, що він працював на шахті „Комсомолець" ДП „Артемвугілля" і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК у 1993 році йому було встановлено втрату професійної працездатності 40%, а потім у 1994 р. - 50 %.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" та статей 23, 1167 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди і компенсацію сум втраченого заробітку.
Ушкодження здоров'я спричиняє йому фізичні та моральні страждання; вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Просив стягнути з ДП „Артемвугілля" в відшкодування моральної шкоди 50000 грн. і компенсацію вчасно недонарахованих і несплачених сум в розмірі 3571 грн. 62 коп.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 10 листопада 2005 року позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто в відшкодування моральної шкоди 50000 гр., а також компенсацію утрати частини втраченого заробітку в зв"язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3571 грн. 62 коп., на користь держави судовий збір 8 гр. 50 коп.
Державне підприємство „Артемвугілля", не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що моральна шкода підлягає стягненню з Фонду, який продовжує страхові виплати потерпілому і на який Законом покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди. Суд не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази про моральні страждання позивача. Крім цього, ОСОБА_1. пропустив строк позовної давності, який встановлений для розгляду трудових спорів. Також вважають, що компенсацію утрати частини втраченого заробітку в зв"язку з порушенням строків її виплати позивачу вже було стягнуто рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 8 лютого 2002 року.
В апеляційній інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обгрунтованим.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст.309 ч.І п.п.З, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1. знаходився у трудових
відносинах з шахтою „Комсомолець" ДП „Артемвугілля". Внаслідок ушкодження
здоров'я при виконанні трудових обов'язків він втратив професійну працездатність.
.... Висновком МСЕК у 1993 році йому було встановлено втратулрофесійної працездатності
40%, а потім у 1994 р. - 50 %.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 8 лютого 2002 року на користь позивача із шахти „Комсомолець" було стягнуто заборгованість по відшкодуванню шкоди по втраченому заробітку 24006 грн.27 коп., компенсацію нарахованих, але несвоєчасно сплачених сум втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди у розмірі 1809 грн. 73 коп., компенсацію недонарахованих і несплачених сум втраченого заробітку у розмірі 5783 грн. 71 коп., а також було встановлено, що розмір втраченого заробітку в зв"язку з відшкодуванням шкоди, з 1 червня 2001 року, що підлягає виплаті відповідачем щомісячно позивачу ОСОБА_1, складає 614 грн. 23 коп., а з дня передачі його особливої справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки - відділенням виконавчої дирекції цього Фонду до виникнення обставин, встановлених законом про перерахунок відшкодування шкоди.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 10 листопада 2005 року позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто в відшкодування моральної шкоди 50000 гр., а також компенсацію утрати частини втраченого заробітку в зв"язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3571 грн. 62 коп., на користь держави судовий збір 59 гр. 50 коп.
Суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив безпечних і здорових умов
праці, тому винен в ушкодженні здоров'я потерпілого, що завдає останньому моральних страждань. Суд на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України стягнув з підприємства в
відшкодування моральної шкоди 50000 гр. .'
Але з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1. працював на шахті „Комсомолець", правонаступником якої є ДП „Артемвугілля", і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК у 1993 році йому було встановлено втрату професійної працездатності 40%, а потім у 1994 р. - 50 %.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами в 1993 році і регулюються діючим на той час законодавством.
В той час як суд першої інстанції розглянув спір на підставі статей 23, 1167 ЦК України в редакції від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно роз'ясненням, що містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами, внесеними постановою від
25.05.2001 року № 5) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється.
Момент виникнення права потерпілого на відшкодування моральної шкоди пов'язаний з професійним захворюванням, яке було встановлено позивачу у 1993 році.
Вперше право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, було закріплено в статті 12 Закону України „Про охорону праці" в редакції від 14 жовтня 1992 року, який набрав законної сили з 22 листопада 1992 року, в наступному передбачено статтею 173-1 КЗпП України, Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23.06.1993 року з наступними змінами.
Відшкодування моральної шкоди провадилося власником, якщо небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації
свого життя.
Позивач мав право на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням, яке було встановлено в 1993 році.
Питання про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків до 01.04.2001 року вирішувалися в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів, і до цих вимог застосовувався строк позовної давності, передбачений ст.23 3 КЗпП України, - тримісячний строк.
Як встановлено судом, ОСОБА_1. з вимогами про стягнення з власника моральної шкоди, право на яку виникло у позивача в 1993 році, звернувся до суду лише в жовтні 2005 року.
Апеляційним судом не встановлено поважних причин пропуску строку, тому підстави для поновлення цих строків відсутні.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 8 лютого 2002 року з відповідача на користь позивача вже були стягнуті суми компенсації нарахованої, але невиплаченої суми втраченого заробітку. Вказане рішення суду було виконано у 2004 році (а.с.4). За таких обставин вимоги позивача про стягнення компенсації утрати частини втраченого заробітку в зв"язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3571 грн. 62 коп. не грунтуються на законі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не відповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального закону привело до неправильного вирішення спору, тому апеляційний суд на підставі ст.309 ч.І п.З ЦПК України скасовує судове рішення, ухвалює нове, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апеляційної скарги про те, що слід притягнути до участі по справі Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, не заслуговують на увагу, оскільки судом не вирішується питання про права та обов'язки Фонду, обов'язок на якого по відшкодуванню моральної шкоди покладено законом з 01.04.2001 року.
Керуючись ст.ст.307 ч.І п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемвугілля" задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 10 листопада 2005 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Артемвугілля" про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, і стягнення компенсації сум відшкодування шкоди, відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Судді: