Справа № 22 ц-200/ 2011р. Головуючий у І інстанціі Васильченко О.Г.
Категорія - 27 Доповідач Ігнатоля Т. Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецькоі області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М., Сорока Г.П.,
з участю секретаря Ушакової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 26 липня 2008 року в розмірі 300 000 грв. Посилався на те, що згідно з даним договором він передав відповідачеві на строк до 25 жовтня 2009 року 172 875 грв., що еквівалентно 37 500 доларів США. На забезпечення виконання зобов»язання та в знак подяки за безвідсотковий борг, того ж дня між ними було укладено договір про безоплатне користування ним, ОСОБА_2, нежилим приміщенням по АДРЕСА_1 на строк до 25 жовтня 2009 року.
Незважаючи на те, що строк повернення грошей сплив, відповідач суму боргу не повернув, тому, просив стягнути з останнього суму боргу в розмірі 300 000 грв, що еквівалентно 37 500 доларам США.
2 грудня 2010 року позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь за договором позики 298 375 грв., що еквівалентно 37 500 доларів США на день винесення рішення.( а.с. 108).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 2 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 298 375грв., судові витрати 1820 грв., а всього 300 195 грв.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд неповно з»ясував обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права і порушені норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру суми боргу з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення; невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що факт укладення договору позики підтверджений борговою розпискою, а тому, відповідач зобов’язаний виконати свої зобов’язання по поверненню боргу в розмірі, еквівалентному 37 500 доларів США на день винесення рішення суду.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду.
У відповідності з вимогами ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду і якості у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений у письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 172 875 грв., що еквівалентно 37 500 доларів США. Строк повернення суми позики – 25 жовтня 2009 року, що підтверджується борговою розпискою.
Договір позики підписаний ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і це сторонами не оспорюється (а.с. 106).
В день укладення договору позики, 26 липня 2008 року, між сторонами було укладено договір про безоплатне користування нежилим приміщенням, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 у безоплатне користування нежиле приміщення по АДРЕСА_1 на строк до 25 жовтня 2009 року ( а.с. 17-20).
В борговій розписці зазначено, що при виконанні сторонами умов договору розписка втрачає силу і буде повернута.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що повернення суми боргу за даним договором не відбулося.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_3 своїх зобов»язань за договором позики не виконав, з нього підлягає стягненню сума боргу за договором.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилається на те, що суму, зазначену в розписці, він не повертав ОСОБА_2, оскільки фактично вказана в договорі сума була передоплатою за покупку позивачем у нього нежилого приміщення по АДРЕСА_1, про що між ними в день укладення договору позики було укладено договір про безоплатне користування позивачем цим нежилим приміщенням ( а.с. 17-20).
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки причин, з яких не було укладено попередній договір або договір купівлі – продажу, відповідач назвати не міг; на підтвердження своїх доводів ніяких належних та допустимих доказів не надав; договір позики ним не оспорюється. Підстави невиконання взятих на себе зобов»язань правового значення не мають, оскільки у відповідності зі ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від виконання ним грошового зобов»язання , а згідно зі ст.629 цього Кодексу договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що відповідач зобов»язаний повернути позивачеві суму боргу є обґрунтованим.
Між тим, на думку колегії суддів, стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 298 375 грв., що еквівалентно 37 500 доларів США, суд першої інстанції допустив помилку при застосуванні норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом.
Як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду, передача грошових коштів за договором позики 26 липня 2008 року відбулася у гривнях, тобто, передано 172 875 грв.
За таких обставин, у суду не було підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.533 ЦК України і стягнення на користь відповідача 37 500 доларів США за курсом на день ухвалення рішення. Стягненню підлягає сума боргу в розмірі, зазначеному в договорі позики, тобто, 172 875 грв.
У зв»язку з викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині розміру суми боргу зміні та виключенню з резолютивної частини вказівки про загальну суму, яка підлягає стягненню - 300 195 грв.
В решті частини - стягнення судових витрат в розмірі 1820 грв.- рішення суду залишається без зміни.
Керуючись ст.ст.303,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 2 грудня 2010 року в частині розміру суми боргу змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 172 875 грв.
Виключити з резолютивної частини цього рішення вказівку про загальну суму стягнення – 300 195 грв.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді