Справа №22-6753/06 p.                                               Головуючий у 1 інстанції - Дорошенко В.Г.

Категорія-27                                                          Доповідач-    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                  Бугрим Л.М.

судців:                                            Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:     Баклановій Ю.В.

розглянувши у.відкритому судовому.засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2006 р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що у суду було достатньо доказів для задоволення її позовних вимог, між тим суд формально віднісся до розгляду справу і не перевірив обставини, на які вона посилалася.

У судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, позивачку, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

В ході слухання справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 вимагає спростування інформації, яку відповідачкою було вказано в письмовому поясненні, наданому дільничному інспектору міліції, який займався перевіркою заяви позивачки і яка, на думку останньої, принижує її честь та гідність. Також, як вважає позивачка, саме ця інформація стала підставою для відмови у порушенні кримінальної справи.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. №7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 p., N 4 від 31.03.95 p., N 14 від 25.12.96 p., № 12 від 03.12.97 p.), під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині.

Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою ганьблять честь, гідність або ділову репутацію громадянина або організації.

Проте повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.

До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано доказів, як б підтверджували факт поширення, відомостей. Висловлювання, на які посилається : позивачка і які, на її думку, принижують її честь та гідність, надані правоохоронним органам під час проведення слідчих дій (перевірки заяви позивачки з приводу скоєння злочину), що не може вважатися розповсюдженням таких відомостей.

Оскільки судом не встановлено фактів розповсюдження відомостей, які принижують честь та гідність позивачки, то суд обгрунтовано відмовив також і у відшкодуванні моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У ХВ А ЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.