Справа №22-6899/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Бабенко С.С.
Категорія - 54 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М..
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Баштановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду від 26 травня 2006 р. по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську (далі Фонд) про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2,-
В СТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського міського суду від 26 травня 2006 р. були задоволені вимоги ОСОБА_1: було встановлено факт проживання однією сім'єю заявниці з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 1992 р. по 3 квітня 2006 р.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд надав неправильну правову оцінку. Просили направити справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Фонд посилався на те, що судом не добуто переконливих доказів проживання заявниці та загиблого однією сім'єю, а пояснення свідків є суперечливими. Крім того, у порушення вимог процесуального законодавства, суд при постановленні рішення не послався на норми матеріального законодавства.
У судовому засіданні представник Фонду апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити.
Заявниця до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, представника Фонду, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися і надав їм відповідну оцінку.
При розгляді справи судом було встановлено, що з 1992 р. заявниця проживала у
цивільному шлюбі з ОСОБА_2 у будинку, який нею був успадкований після смерті її батьків і розташований за адресою: АДРЕСА_1. Проживаючи з ОСОБА_2, вони мали спільний бюджет і вели сумісне господарство. З квітня 2006 р. ОСОБА_2 трагічно загинув при виконанні службових обов'язків, з приводу чого було проведено розслідування і складено акт за формою Н-1.
Відповідно до вимог ст. 33 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Згідно п. 8.1.3 розділу 8 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 р. №7, та судової практики, члени сім'ї - це коло осіб, які проживають разом і мають спільне господарство.
Відповідно до наданих доказів, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що заявниця і
ОСОБА_2, загиблий НОМЕР_2 проживали спільно, однією сім'єю, вели сумісне
господарство і мали спільний бюджет протягом з 1992 р. по НОМЕР_2Вказаний факт було підтверджено у судовому засіданні поясненнями свідків, актами перевірки за місцем проживання, протоколом прийому сімї загиблого ОСОБА_2, який було складено та підписано, зокрема представником Фонду.
Доводи Фонду про суперечливість пояснень свідків, які нібито не могли конкретно назвати номер будинку, в якому проживали заявниця та ОСОБА_2 не заслуговують на увагу. Згідно пояснень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які проживають в АДРЕСА_2, то ними було підтверджено у судовому засіданні, що вищевказані особи (ОСОБА_2 та заявниця) проживали у будинку, який був успадкований останньою після смерті її батьків, тобто НОМЕР_1. Вказаний факт не оспорювався представником Фонду ні в ході укладання протоколу прийому сім"ї загиблого ОСОБА_2, ні в ході слухання справи. В будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 був лише прописаним, оскільки право власності на будинок НОМЕР_1 заявницею не оформлено.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У ХВ А ЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду від 26 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головую