А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Лупінової Л.М., Кір’якова П.І.
при секретарі Прозоровій Т.О.
за участю прокурора Максименко Н.Г.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні 6 квітня 2011 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року
В С Т А Н О В И В :
Вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженець села Погурци Вінницької області, гро-
мадянин України, не судимий, працюючий оператором котельної
Челюскінської ЗШ, проживаючий в АДРЕСА_1
засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до 8 років позбавлення волі.
Вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 2 травня 2010 року приблизно о 22 годині 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, після конфлікту з бійкою, який стався у той же день між ним та потерпілим ОСОБА_5, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому без мети заподіяння смерті, узяв за місцем свого проживання робочу частину коси, прибув до місця проживання потерпілого у АДРЕСА_2 Новоазовського району Донецької області, де на ґрунті особистих неприязних відношень, які виникли раніше умисно наніс 1 удар робочою частиною коси в область живота потерпілого ОСОБА_5, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді поранення на передній черевної стінка зліва в 3,5 сантиметрів від пупочного кільця, проникаючого у черевну порожнину, супроводжуючого пошкодженням бризжейки ободочної кишки, яка сходить до низу, ускладнена розвитком гемоперитонеума і нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя у момент заподіяння і, які привели до смерті потерпілого, а також тілесні ушкодження у вигляді рани лівої вилицюватої області і у тім’яно-потиличної області зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли
Справа №11-181м/2011 Головуючий у суді 1 інстанції Бельченко Л.А.
Категорія 121 ч 2 КК України Доповідач Меленчук В.С.
2.
за собою у живих осіб короткочасний розлад здоров’я, які потребують лікування у строк 6, але не більш 21 дня, а також подряпин у чоловій області зліва, у потиличній області зліва і на задній поверхні лівого передпліччя, які є легкими тілесними ушкодженнями, які не пов’язані з настанням смерті ОСОБА_5
Потерпіла по справі ОСОБА_3, не погоджуючись з судовим рішенням, подала на нього апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції з направленням кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування.
Обґрунтовуючи свою апеляцію, посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з кваліфікацією злочину, який вчинив засуджений ОСОБА_2 На її думку, його дії повинні кваліфікуватися за частиною 1 статті 115 КК України. Вона дійшла такого висновку, виходячи з того, що напередодні між її сином ОСОБА_5 та засудженим відбувся конфлікт з бійкою, після чого, останній уночі прийшов до них додому уперше з металевою арматурою та не заставши сина дома, прийшов вдруге, але вже з робочою частиною коси, якою і заподіяв тілесне ушкодження сину, нанісши удар у життєво-важливий орган, від якого він помер.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3 навела свої міркування з приводу того, що у засудженого ОСОБА_2 був стійкий тривалий і послідовний умисел на позбавлення життя, діяв він усвідомлено, стан його був агресивний, висловлював погрози, удар наніс у життєво-важливий орган.
В ході судового розгляду кримінальної справи її представник заявляв клопотання про повернення кримінальної справи прокурору для провадження додаткового розслідування, але суд першої інстанції, на її думку, безпідставно і немотивовано відмовив у задоволенні цього клопотання, при тому, без видалення до нарадчої кімнати і винесенням мотивованої постанови.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_3 та думку її представника, які підтримали доводи апеляції з проханням їх задовольнити, міркування прокурора, захисника, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_2, які заперечували проти апеляційних вимог потерпілої, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до положень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з послідуючими змінами, звернена увага судів на необхідність суворого додержання кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя в кримінальних справах незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, на недопустимість будь-яких відхилень від вимог закону, маючи на увазі, що неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини і прийняття у ній законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_2 ці роз’яснення Пленуму Верховного Суду України залишилися по за увагою суду першої інстанції і при розгляді справи та ухваленні рішення не враховані.
Так, за змістом протоколу судового засідання, наприкінці судового слідства, представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 в ході судового засідання за підтримкою потерпілої
3.
ОСОБА_3 заявив клопотання про направлення кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_2 прокурору для провадження додаткового розслідування.
Відповідно до частини 2 статті 281 КПК України якщо в ході судового розгляду справи виникне питання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя постановою в нарадчій кімнаті.
На ці положення закону звертає увагу і Верховний Суд України, зазначивши у постанові Пленуму №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», де у пункті 13 зазначеної постанови вказується, що порушене у судовому засіданні клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування вирішується мотивованою постановою (ухвалою) суддею (судом) в нарадчій кімнаті і оголошується в судовому засіданні.
Проте, як вбачається з протоколу судового засідання, що міститься в матеріалах кримінальної справи, суд першої інстанції, вислухавши думки і міркування усіх учасників судового розгляду кримінальної справи, прийняв рішення з питання її направлення на додаткове розслідування на місці, не видаляючись до нарадчої кімнати для винесення мотивованої постанови.
Про прийняття судом першої інстанції рішення на місці про відмову у задоволенні клопотання свідчить і відсутність в матеріалах кримінальної справи письмової мотивованої постанови суду з його рішенням по розв’язанню клопотання представника потерпілої про направлення прокурору кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_2 на додаткове розслідування.
Отже, судом першої інстанції при судовому розгляді кримінальної справи було допущене порушення вимог пункту 8 частини 2 статті 370 КПК України, що, відповідно до положень статті 367 КПК України, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке, тягне за собою безумовне скасування судового рішення.
Крім того, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, у вироку не мотивував достатньо і належним чином свій висновок про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за частиною 2 статті 121 КК України та доведеність його вини за цією нормою кримінального закону.
За таких обставин, на думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, як постановлений з недотриманням і порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що не дає підстав вважати його законним і обґрунтованим, як того вимагають положення статті 323 КПК України.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати вище наведене з перевіркою вимог, викладених в апеляції потерпілої і, з урахуванням вимог кримінального закону, передбачаючи кримінальну відповідальність за злочини, спрямованих проти життя і здоров’я та роз’яснень з цього питання та в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Що стосується апеляційних вимог потерпілої ОСОБА_3 про скасування вироку суду першої інстанції з направленням кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування не підлягає задоволенню, оскільки, воно на момент розгляду апеляції є передчасним і може бути вирішене лише після нового розгляду справи, з наданням аналізу оцінки, дослідженим доказам по справі в їх сукупності.
4.
Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 залишити утримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі.
С У Д Д І :
Л.М. Лупінова В.С. Меленчук П.І. Кір’яков