Справа № 2-87/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

     11 серпня   2011 року   Авдіївський  міський  суд  Донецької  області  у  складі:

головуючого  судді  Панченко О.О.,

при  секретарях  Лисенко Л.М.,  Сильчевій Ю.С.,

за  участю   позивача  ОСОБА_1,

представника  позивача  ОСОБА_2

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  у  залі  суду  в  м.Авдіївка  Донецької області  цивільну  справу  за  позовом   ОСОБА_1  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,   суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  до  суду  з  позовом  до  відповідача  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди.   Мотивував  свої  позовні   вимоги  тим,  що  09 серпня  2010 року  о  07 годині  20 хвилин  він  рухався  на  велосипеді  по  вул.Молодіжній  у  м.Авдіївці  Донецької  області,  приблизно  в  районі  магазину  «Дежурный» на  нього  було  скоєно  наїзд  транспортним  засобом         «ВАЗ 21101» державний  номерний  знак  НОМЕР_1  під  керуванням  відповідача  ОСОБА_3   Внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди  він  отримав  тілесні  ушкодження,  у зв’язку  з  чим  перебував  на  стаціонарному  лікуванні  в  Авдіївській  центральній  міській лікарні,  що  підтверджується  відповідними  медичними  документами.  Внаслідок ушкодження  здоров’я  та  лікування,  пошкодження  майна (велосипеду,  окулярів  і  т.і)  зазнав  матеріальної  шкоди,  а  також  певний  обсяг  моральної  шкоди,  та  просив  стягнути  з  відповідача  матеріальну  шкоду  у  розмірі  16 954,5 гривні (реальних  збитків  через  пошкодження  велосипеду  -  4 000 гривень,  іншого  майна (шахтного  ліхтаря,  корзини-багажника,  окулярів)  -  410 гривень,  на  придбання  медикаментів  -  1 613,6 гривні,  втраченого  заробітку  внаслідок  тимчасової  втрати  працездатності  -  5 112,9 гривні,  реальних  збитків  у  зв’язку  з  необхідністю  проведення  операції  по  видаленню  шрамів  -  800 гривень,  а  також  реальних  збитків  через  отримання  правової  допомоги  -                  5 000 гривень)  та  моральну  шкоду  у  розмірі  15 000 гривень.

Позивач  та  представник  позивача  ОСОБА_2,  що  діє  на  підставі  довіреності,  у  судовому  засіданні  позовні  вимоги  підтримали  у  повному  обсязі  та  пояснили,  що            09 серпня  2010 року  о  07 годині  20 хвилин  позивач  рухався  на  роботу  на  велосипеді  по  вул.Молодіжній  у  м.Авдіївці  Донецької  області,  приблизно  в  районі  магазину  «Дежурный» на  нього  було  скоєно  наїзд  транспортним  засобом  «ВАЗ 21101» державний  номерний  знак  НОМЕР_1  під  керуванням  відповідача  -  ОСОБА_3   Внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди  він  отримав  тілесні  ушкодження,  у зв’язку  з  чим  перебував  на  стаціонарному  лікуванні  в  Авдіївській  центральній  міській лікарні  з  09.08.2010р.  по  27.08.2010р.  На  ліки  позивачем  було  витрачено  1 631,6 гривні,  після  зшивання  ран  на  обличчі  позивача  залишились  шрами,  у  зв’язку  з  чим  він  звернувся  до  Клініки  естетичної  медицини  у  м.Донецьку  з  приводу  можливого  усунення  шрамів  та  відновлення  попереднього  вигляду  обличчя,  де  після  обстеження  лікарем  було  запропоновано  лікування,  вартість  якого  становитиме  800 гривень.   На  період  перебування  на  лікуванні  через  дорожньо-транспортну  пригоду,  що  сталась  09.08.2011р.,  позивачем  було  втрачено  заробіток  за  18 днів,  що  складає  5 112,9 гривні.   Крім  того  з  вини  відповідача  було  знищено  його  майно  -  велосипед,  окуляри,  шахтний  ліхтар  та  корзину-багажник,  розмір  вартості  яких  просив  стягнути  з  відповідача,  а  саме               4 000 гривень,  200 гривень,  60 гривень  та  150 гривень  відповідно.   Також  внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди  позивачеві  було  завдано  значної  моральної  шкоди  у  зв’язку  з  тим,  що  фізичний  біль  та  страждання  спровокували  нервовий  стрес,  негативні  емоції  та  душевні  страждання через  неможливість  вести  звичний  спосіб  життя,  спілкуватися  з  рідними  та  друзями,  втрату  спокою,  життєвого  ритму  та  ділової  активності,  тому  вважає,  що  йому  завдано  моральну  шкоду  у  розмірі  15 000 гривень.   Також  просив  стягнути  з  відповідача  кошти,  витрачені  на  правову  допомогу  як  реальні  збитки,  у розмірі 5 000 гривень  та  судові  витрати.

Пізніше  у  судовому  засіданні  позивач  змінив  позовні  вимоги  щодо  стягнення  з  відповідача  шкоди,  завданої  майну  позивача  через  знищення  його  майна:  велосипеда,  окулярів,  шахтного  ліхтаря  та  корзини-багажника,  яку  він  оцінював  у  4 000 гривень,     200 гривень,  60 гривень  та  150 гривень  відповідно,  та  просив  захистити  та  відновити  його  права  шляхом  зобов’язання  відповідача  передати  йому  речі  того  ж  роду  і  такої  ж  якості,  зокрема  шосейно-гоночний  велосипед  «Старт-шосе» або  велосипед  такого  ж  класу,  фотохромні  окуляри (хамелеон)  для  покращення  зору,  шахтний  ліхтар  та  корзину-багажник,  в  решті  повні  вимоги  залишив  без  змін.  15.07.2011р.  у  судовому  засіданні  позивач  подав  заяву  про  зменшення  позовних  вимог,  а  саме  просив  змінити  позовні  вимоги  щодо  стягнення  з  відповідача  на  його  користь  реальних  збитків  через  отримання  правової  допомоги  у  розмірі  5 000 гривень  на  стягнення  з  відповідача  витрат  на  правову  допомогу  у  сумі  2 225,2 гривні,  що  підтвердив  графіком  надання  йому  правової  допомоги.

Відповідач  ОСОБА_3  у  судовому  засіданні  позовні  вимоги  ОСОБА_1  в частині  відшкодування  матеріальної  шкоди  визнав  частково,  позовні  вимоги  щодо стягнення  моральної  шкоди  -  не  визнав,  суду  пояснив,  що  визнає  свою  провину  у скоєнні  дорожньо-транспортної  пригоди  й  не  оспорює  її,  пропонував  позивачеві  відшкодувати  вартість  медикаментів,  витрачених  ним  на  лікування,  проте  той  відмовився.   Вважає,  що  зазначений  позивачем  розмір  матеріальної  та  моральної  шкоди  занадто  високий  та  не  відповідає  обставинам  справи  та  дійсним  моральним  стражданням позивача.   Після  зміни  позивачем  позовних  вимог  щодо  відшкодування  йому  матеріальної  шкоди  шляхом  передачі  йому  речі  того  ж  роду  і  такої  ж  якості,  зокрема  шосейно-гоночного  велосипеду  або  велосипеду  такого  ж  класу,  відповідач            ОСОБА_3  визнав  ці  позовні  вимоги,  втім  після  цього  у  судове  засідання  не  з’являвся,  хоча  був  належним  чином  повідомлений  про  день,  час  та  місце  розгляду  справи  належним  чином.

Суд,  вислухавши  сторони,  свідків,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає,  що  позовні  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню  з  наступних  підстав.

На  підставі  ч.ч.1, 2  ст.1187  ЦК  України  джерелом  підвищеної  небезпеки  є діяльність,  пов’язана  з  використанням,  зберіганням  або  утриманням  транспортних  засобів,  що  створює  підвищену  небезпеку  для  особи,  яка  цю  діяльність  здійснює,  та  інших  осіб.   Шкода,  завдана  джерелом  підвищеної  небезпеки,  відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі  (право  власності,  інше  речове  право,  договір  підряду, оренди  тощо)  володіє  транспортним  засобом.

Таким чином, володільцем джерела підвищеної небезпеки на час дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталася  09.08.2010р.,  був  відповідач  ОСОБА_3

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно  з  положеннями  ст.61  ЦПК  України  обставини,  встановлені  судовим рішенням  у  цивільній,  господарській  чи  адміністративній  справі,  що  набрало  законної сили,  не  доказується  при  розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть  участь  ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці  обставини.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р.  «Про судове рішення у цивільній справі»при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов’язкові для суду лише з питань, чи  мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.  Тому, розглядаючи позов, що випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Постановою  Авдіївського  міського  суду  Донецької  області  від  08.09.2010р.  у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушень,  передбачених ст.ст.124,  122-2  Кодексу  України  про  адміністративні правопорушення  та  притягнуто  до  адміністративної  відповідальності (а.с.14).

Постановою  інспектора  ВДАІ  м.Авдіївки  УДАІ  ГУМВС  України  в  Донецькій області  Філіна О.О.  від  14.08.2010р.  було  відмовлено  у  порушенні  кримінальної  справи відносно  ОСОБА_3  за  фактом  дорожньо-транспортної  пригоди  з  постраждалим,  що мала  місце  09.08.2010р.  у  м.Авдіївці  Донецької  області.

Обставини  дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталась  09.08.2011р.  о  07 годині  20 хвилин  по  вул.Молодіжній  у  м.Авдіївці  Донецької  області,  за  участю  транспортного  засобу  «ВАЗ 21101» державний  номерний  знак  НОМЕР_1  під  керуванням  відповідача  ОСОБА_3  та  позивача  ОСОБА_1,  що  рухався  на  велосипеді,  в  судовому  засіданні також  підтвердили  свідки  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6

У  своїй  сукупності  вказані  докази  вини  ОСОБА_3  у  скоєнні  дорожньо-транспортної  пригоди  не  суперечать  один  одному,  є  належними,  достовірними,  взаємопов'язаними  та  достатніми.   У  суду  немає  підстав  ставити  під  сумнів  вказані  докази.

Внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталася  09 серпня  2010 року, позивачу  ОСОБА_1  було  завдано  ушкодження  здоров’я,  що  підтверджується  епікризом № 4290/477  про знаходження останнього на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні  Авдіївської  центральної  міської  лікарні   з  09.08.2010р.  по  27.08.2010р. (а.с.5),  відповідно до  якого  він  отримав  такі  тілесні  ушкодження:  забита  рана  верхньої  та  нижньої  повіки  зліва,  забиття,  садна  лівої  гомілки,  забиття  лобу  та  шийного  відділу  хребта.

Крім  того  факт  отримання  позивачем  ОСОБА_1  тілесних  ушкоджень  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,  що  трапилась  09 серпня  2010 року,  підтверджується поясненнями  як  позивача,  так  і  відповідача,  показаннями  свідків  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6

На підставі наведеного суд доходить висновку про те, що, оскільки позивач отримав  ушкодження  здоров’я  з  вини  відповідача  внаслідок  дії  джерела  підвищеної  небезпеки,  він  повинен  відшкодувати  йому  завдану  матеріальну  та  моральну  шкоду.

Відповідно  до  наданих  позивачем  ОСОБА_1  письмових  документів  -  чеків  та квитанцій (а.с.9-13)   він  витратив  на  лікування  та  ліки  1 631,6 гривні,  які  мають  бути стягнуті  на  його  користь  з  відповідача.

Суд  не  бере  до  уваги  доводи  позивача  щодо  необхідності  його  звернення  по  медичну  допомогу  до  Клініки  естетичної  медицини  у  м.Донецьку  з  приводу  усунення  шрамів  та  відновлення  попереднього  вигляду  обличчя,  у  зв’язку  чим  необхідності  стягнення  з  відповідача  на  його  користь  вартості  такого  лікування,  що  становитиме      800 гривень,  оскільки  ці  витрати  не  підтверджені  документально.  Тому  в  задоволенні  позовних  вимог  в  цій  частині  слід  відмовити.

Згідно  з  ч.1  ст.1195  ЦК  України  фізична  або  юридична  особа,  яка  завдала  шкоди  каліцтвом  або  іншим  ушкодженням  здоров'я  фізичній  особі,  зобов'язана відшкодувати  потерпілому  заробіток (дохід),  втрачений  ним  внаслідок  втрати  чи  зменшення  професійної  або  загальної  працездатності,  а  також  відшкодувати  додаткові  витрати, викликані  необхідністю  посиленого  харчування,  санаторно-курортного  лікування, придбання  ліків,  протезування,  стороннього  догляду  тощо.

В  результаті  дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталася  09.08.2010р.  у  м.Авдіївці  Донецької  області,  позивач  тимчасово  втратив  загальну  працездатність,  у  зв’язку  з  чим  перебував  на  стаціонарному  лікуванні  в  Авдіївській  центральній  міській  лікарні  з  09.08.2010р.  по  27.08.2010р.,  тобто  18 календарних  днів,  таким  чином  ним  було  втрачено  заробіток (дохід)  за  вказаний  період  часу,  який  підлягає  стягненню  з  відповідача.

Відповідно  до  ч.1  ст.1197  ЦК  України  середньомісячний  заробіток (дохід) обчислюється  за  бажанням  потерпілого  за  дванадцять  або  за  три  останні  календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної  плати.

Згідно  з  довідкою  з  місця  роботи  позивача,  за  три  останні  календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я,  його  середньомісячна  заробітна  плата  складає  6 627,85 гривні,  а  середньоденна  відповідно  -  220,93 гривні.   Таким  чином,  втрачений  ОСОБА_1  заробіток (дохід)  за  18 календарних  днів,  протягом  яких  він  перебував  на  лікуванні  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,  складає:

18          х  220,93 =  3 976,74 гривні,

який  має  бути  стягнутий  на  користь  позивача  з  відповідача  ОСОБА_3

На  підставі  ст.1192  ЦК  України  з  урахуванням  обставин  справи  суд  за  вибором потерпілого  може  зобов'язати  особу,  яка  завдала  шкоди  майну,  відшкодувати  її  в  натурі (передати  річ  того  ж  роду  і  такої  ж  якості,  полагодити  пошкоджену  річ  тощо)  або відшкодувати  завдані  збитки  у  повному  обсязі.

Як  зазначено  у  постанові  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 6  від  27.03.1992р.  «Про  практику  розгляду  судами  цивільних  справ  за  позовами  про  відшкодування  шкоди»,  при  розгляді  таких  справ  судам  слід  враховувати,  що відшкодування  шкоди  шляхом  покладення  на  відповідальну  за  неї  особу  обов'язку  надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому  відшкодовуються  в  повному  обсязі  збитки  відповідно  до  реальної  вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену  річ,  усунути  інші  негативні  наслідки  неправомірних  дій  заподіювача  шкоди.

Позивачем  для  відновлення  свого  порушеного  права  в  якості  відшкодування  шкоди,  завданої  його  майну  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,  було  обрано  відшкодування  шкоди  в  натурі.   Проте  ним  не  було  надано  даних  про  те,  якого  року  випуску  був  пошкоджений  велосипед,  в  якому  технічному  стані  він,  а  також  інше  майно  позивача,  якому  було  завдано  шкоди  з  вини  відповідача,  перебували  на  час  дорожньо-транспортної  пригоди,  не  було  підтверджено,  що  шосейно-гоночний  велосипед  «Старт-шосе»,  фотохромні  окуляри (хамелеон)  для  покращення  зору,  шахтний  ліхтар  та  корзина-багажник  є  речами  такого  ж  роду  та  такої  ж  якості,  як  і  пошкоджене  майно.

Отже,  такий  спосіб  відшкодування  шкоди  як  покладення  на  відповідальну  за  неї  особу  обов'язку  надати  річ  того  ж  роду  і  якості,  виправити  пошкоджену  річ,  іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, може бути застосований, якщо відшкодування  шкоди  в  натурі  взагалі  є  можливим.   Виходячи  з  проаналізованих  обставин,  у  зв’язку  з  ненаданням  позивачем  та  його  представником  доказів  можливості  такого  відшкодування  шкоди,  суд  доходить  висновку  про  необхідність  відмовити  у  задоволенні  позовних  вимог  у  цій  частині  через  неможливість  виконання  рішення  суду  у  цій  частині.  

На  підставі  ч.2  ст.1167  ЦК  України  моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  вини  фізичної  особи,  яка  її  завдала,  якщо  шкоди  завдано  каліцтвом, іншим  ушкодженням  здоров’я  внаслідок  дії  джерела  підвищеної  небезпеки.

Відповідно  до  п.9  постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 4  від 31.03.1995р.  «Про  судову  практику  у  справах  про  відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди»з наступними змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної  шкоди  суд  визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу  страждань,  яких  зазнав позивач,  характеру  немайнових  втрат (їх  тривалості,  можливості  відновлення  тощо),  при цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та  справедливості.

Визначаючи  розмір  моральної  шкоди,  яку  завдано  позивачці,  суд  враховує  обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань ОСОБА_7, характер та ступінь тяжкості  заподіяних  йому  тілесних  ушкоджень,  які  не  потягли  тяжких  наслідків  для  нього, але ж спричинили фізичний біль, певний обсяг душевних хвилювань, незручностей, тривалість  лікування  позивача  від  наслідків  дорожньо-транспортної  пригоди.

У зв’язку з наведеним та виходячи з принципів розумності,  виваженості  та  справедливості, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача моральна  шкода  у  розмірі  5 000 гривень.

Відповідно  до  ч.3  ст.79  ЦПК  України  до  витрат,  пов’язаних  з  розглядом  судової  справи,  належать  зокрема  витрати  на  правову  допомогу.

На  підставі  ч.ч.1,  2  ст.84  ЦПК  України  витрати,  пов’язані  з  оплатою  правової допомоги  адвоката  або  іншого  фахівця  в  галузі  права,  несуть  сторони,  крім  випадків надання  безоплатної  правової  допомоги.   Граничний  розмір  компенсації  витрат  на правову  допомогу  встановлюється  законом.

Так,  постановою  Кабінету  міністрів  України  № 590  від  27.04.2006р.  «Про граничні  розміри  компенсації  витрат,  пов’язаних  з  розглядом  цивільних  та   адміністративних  справ,  і  порядок  їх  компенсації  за  рахунок  держави» встановлено,  що,  якщо  компенсація  сплачується  іншою  стороною,  граничний  розмір  витрат,  пов’язаних  з  правовою  допомогою  стороні,  на  користь  якої  ухвалено  судове  рішення,  не  повинен  перевищувати  суму,  що  обчислюється  виходячи  з  того,  що  зазначеній  особі,  виплачується  40%  розміру мінімальної  заробітної  плати  за  годину  її  роботи. 

Враховуючи  наведене,  підлягають  задоволенню  позовні  вимоги  позивача  про  відшкодування  йому  витрат,  пов’язаних  з  правовою  допомогою,  у  розмірі  2 225,2 гривні,  оскільки  вони  є  обґрунтованими  та  доведеними,  підтверджуються  наданими  суду  доказами (а.с.56-61).

Відповідно  до  ч.3  ст.88  ЦПК  України  якщо  позивача,  на  користь  якого  ухвалено рішення,  звільнено  від  сплати  судового  збору,  він  стягується  з  відповідача  в  дохід держави  пропорційно  до  задоволеної  чи  відхиленої  частини  вимог.   Таким  чином,  підлягають  стягненню  з  відповідача  судові  витрати:   судовий  збір  у  розмірі  56,08 гривні,  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  у  розмірі  120 гривень.

На  підставі  викладеного  та  керуючись  ст.ст.1167  ч.2,  1187  ч.ч.1, 2, 5,  1188 ч.2,  1192,  1195,  1197,  постановою  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 14  від  18.12.2009р.  «Про  судове рішення  у  цивільній  справі»,  постановою  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 4  від 31.03.1995р.  «Про  судову  практику  у  справах  про  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди» з  наступними  змінами  та  доповненнями;  постановою  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 6  від  27.03.1992р.  «Про  практику  розгляду  судами  цивільних  справ  за  позовами  про  відшкодування  шкоди»,  ст.ст.10,  11,  57-61,  79,  84,  88,  208,  209,  212-215  ЦПК  України,  суд,  -

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди, -  задовольнити  частково.

Стягнути  зі  ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_1    матеріальну  шкоду  у  розмірі  5 608 гривень  34 копійки,  моральну  шкоду  у  розмірі       5 000 гривень,  витрати,  пов’язані  з  правовою  допомогою,  у  розмірі  2 225 гривень              20 копійок,  а  всього  стягнути  12 833 (дванадцять  тисяч  вісімсот  тридцять  три) гривні       54 (п’ятдесят  чотири) копійки.

В  іншій  частині  позовних  вимог  ОСОБА_1  до  ОСОБА_3  -  відмовити.

Стягнути  зі  ОСОБА_3  в  дохід  держави  судові  витрати  по  справі:  судовий  збір  у  розмірі  56 гривень  08 копійок,  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  у  розмірі  120 гривень,  а  всього  стягнути  176 (сто  сімдесят  шість) гривень  08 (вісім) копійок.

Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного  суду  Донецької  області  через Авдіївський  міський  суд  Донецької  області  шляхом  подання  апеляційної  скарги  протягом  десяти  днів  з  дня  його  проголошення.   Особи,  які  брали  участь  у  справі,  але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну  скаргу  протягом   десяти   днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.  

           Суддя: