ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7578/24

04 лютого 2025 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача  Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №191950015432 від 05.12.2024 про вiдмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсiї згідно наданої заяви від 29.11.2024 про перехiд на пенсiю згiдно до Закону України "Про державну службу";

-          зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 29 листопада 2024 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 29 листопада 2024 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданій Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 28.11.2024 за №723/5/19-00-10-31 та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданій Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 28.11.2024 за №724/5/19-00-10-31.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до  статті 37 Закону України "Про державну службу"  та додав до заяви довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 28.11.2024 № 724/5/19-00-10-31 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.11.2024 № 723/5/19-00-10-31 видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, проте отримав відмову, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 16.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон 3723). З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону № 889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

З огляду на такі положення відповідач вважає, що робота в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи державних службовців.

Відповідач зазначає, що згідно наданих документів стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 відсутній, а період роботи позивача в органах державної податкової служби України не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки у цей час позивачу були присвоєні персональні чи спеціальні звання, що свідчить про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Відтак зазначає, що позивач не має права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби період його роботи в органах податкової служби.

До Тернопільського окружного адміністративного суду 28.01.2025 аналогічного змісту відзив надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові та відзиві на позовну заяву, суд встановив наступні обставини.

29.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України  «Про державну службу».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатом розгляду вказаної заяви та доданих документів Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 05.12.2024 №191950015432 про відмову у призначенні пенсії відповідно до  Закону України "Про державну службу"  (арк. справи 6).

Як слідує із указаного рішення за даними трудової книжки ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах податкової інспекції, проте робота на зазначених посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади державних службовців віднесені до відповідних категорій на підставі  ст. 25 Закону України "Про державну службу", проте посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені. Посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом № 3723, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних посад державних службовців» № 503-р від 12.09.1997 не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Щодо обчислення стажу державної служби, то пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо наявності у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до записів трудової книжки серії № НОМЕР_1 від 05.03.1988 та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 18.10.2000 ОСОБА_1 з 03.07.1990 по 22.11.2024 безперервно працював в органах державної податкової служби (арк. справи 12-15, записи №04-№10, №12-№47).

На підтвердження трудової діяльності позивача в органах державної податкової служби з прийняттям присяги державного службовця, присвоєнням персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться наступні записи про його роботу в органах державної податкової служби:

- 03.07.1990 згідно наказу №6-л позивач прийнятий на посаду державного податкового інспектора (запис у трудовій книжці №4);

- 01.08.1991 згідно наказу №19-л позивач переведений на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування  кооперативних і громадських організацій (запис у трудовій книжці №5);

- 05.06.1992 згідно наказу №22л/а позивач переведений на посаду головного державного податкового інспектора вказаного відділу (запис у трудовій книжці №6);

- 16.10.1992 згідно наказу №57а-л позивач переведений на посаду головного державного податкового ревізор-інспектора вказаного відділу (запис у трудовій книжці №7);

- 28.10.1992 згідно наказу №57б-Л позивачу присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу» (запис у трудовій книжці №8);

- 30.09.1993 згідно наказу №112л позивач призначений на посаду начальника відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб інших форм власності (запис у трудовій книжці №9);

- 03.03.1995 позивач прийняв присягу державного службовця (запис у трудовій книжці №10);

- 24.01.1996 згідно наказу № 20л позивач призначений начальником відділу по контролю за діяльністю довірчих товариств та інших небанківських фінансових установ (запис у трудовій книжці №12);

- 26.11.1996 згідно наказу №2-о в зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції по м. Тернополю і утворення державної податкової адміністрації у м. Тернопіль позивач переведений на посаду начальника відділу по контролю за діяльністю довірчих товариств та інших небанківських фінансових установ (запис у трудовій книжці №13);

- 04.02.1997 згідно наказу №9-о позивач звільнений з посади в порядку переводу в державну податкову адміністрацію по Тернопільській області (запис у трудовій книжці №14);

- 05.02.1997 згідно наказу 24-о позивач призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб (запис у трудовій книжці №15);

- 03.03.1997 згідно наказу №48-0 позивачу присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу» (запис у трудовій книжці № 16);

- 10.04.1998 згідно наказу №70-о позивач призначений виконуючим обов`язки начальника відділу перевірок крупних платників податків (запис у трудовій книжці № 17);

- 16.03.1999 згідно наказу №50-о позивач призначений начальником відділу організації перевірок крупних підприємств та галузей економіки (запис у трудовій книжці № 18);

- 10.04.2000 згідно наказу №76-о позивач переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору організації перевірок крупних підприємств та галузей економіки відділу стану контрольно-перевірочної роботи (запис у трудовій книжці № 19);

- 10.05.2000 згідно наказу №89-о позивач призначений головним державним податковим ревізором-інспектором групи координації та планування документальних перевірок юридичних осіб відділу організації документальних перевірок юридичних осіб управління організації документальних перевірок юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 20);

- 26.07.2000 згідно наказу №138-о переведений головним державним податковим ревізором-інспектором  відділу організації документальних перевірок юридичних осіб управління організації документальних перевірок юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 21);

- 16.02.2001 згідно наказу №39 головний державний податковий ревізор-інспектор відділу організації документальних перевірок юридичних осіб управління податкового аудиту (запис у трудовій книжці № 22);

- 24.03.2001 згідно наказу №62-о призначений на посаду заступника начальника інспекції – начальника відділу стягнення податкової заборгованості  (запис у трудовій книжці № 23);

- 01.04.2001 згідно наказу №66-0 позивачу присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби ІІІ рангу» (запис у трудовій книжці № 24);

- згідно запису  у трудовій книжці № 25 Тернопільську МР ДПІ реорганізовано у Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію;

- 02.08.2004 згідно наказу №1-о позивач призначений на посаду начальника відділу стягнення коштів, майна юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 26);

- 20.09.2004 згідно наказу №26-о позивач звільнений в порядку переведення у ДПА в Тернопільській області (запис у трудовій книжці № 27);

- 21.09.2004 згідно наказу №235-о позивач призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу по організації стягнення коштів та майна управління стягнення податкового боргу, як такого що успішно пройшов стажування (запис у трудовій книжці № 28);

- 20.12.2004 згідно наказу №339-0 позивачу присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби 2 рангу» (запис у трудовій книжці № 29);

- 01.02.2005 згідно наказу №33-о у зв`язку зі зміною структури управління перейменовано в управління забезпечення податкових зобов`язань (запис у трудовій книжці № 30);

- 01.09.2005 згідно наказу №199-о позивач переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочених податкових зобов`язань (запис у трудовій книжці № 31);

- 19.07.2006 згідно наказу №158-о позивач переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації погашення податкового боргу управління погашення прострочених податкових зобов`язань (запис у трудовій книжці № 32);

- 11.10.2007 згідно наказу №333-о позивача переведений на посаду державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 33);

- 31.10.2007 згідно наказу №359-о позивач переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб з кадрового резерву (запис у трудовій книжці № 34);

- згідно із записом в трудовій книжці № 35 від 01.02.2012 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року №981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та у зв`язку із реорганізацією ДПА в Тернопільські області шляхом перетворення в ДПС у Тернопільській області призначений в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб;

- 29.05.2013 згідно наказу №9 позивач переведений на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України у Головне управління Міндоходів у Тернопільській області на посаду старшого державного інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю окремих об`єктів і операцій на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 (запис у трудовій книжці № 36), присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 13.08.2013 згідно наказу 74-о позивач переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю окремих об`єктів і операцій, як такий, що був зарахований до кадрового резерву (запис у трудовій книжці № 37);

- 01.01.2014 згідно наказу №197-0 позивачу присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 2 рангу» (запис у трудовій книжці № 38);

- 24.10.2014 згідно наказу №26-о позивач переведений на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України у Головне управління ДФС у Тернопільській області на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 39);

- 12.02.2016 згідно наказу №31-о позивач переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 40);

- 28.08.2018 згідно наказу №228-о позивач переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 41);

- 02.09.2019 згідно наказу №295-о позивача звільнено з роботи у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» та п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (запис у трудовій книжці № 42);

- 03.09.2019 згідно наказу №18-о позивача призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб (запис у трудовій книжці № 43);

- 03.09.2019 згідно наказу №18-о позивачу присвоєно 5 ранг державного службовця (запис у трудовій книжці №44);

- 02.09.2019 згідно наказу №117-о позивача переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податкового адміністрування  (запис у трудовій книжці № 45);

- 21.12.2020 згідно наказу №249 позивача звільнено у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» (запис у трудовій книжці № 46);

- 22.12.2020 згідно наказу №3-о позивача призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків (запис у трудовій книжці № 47);

- 22.11.2024 позивач звільнений з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до  п. 1 ч. 1 ст. 87  Закону України «Про державну службу».

Визначаючись щодо зарахування вказаних періодів роботи до стажу державної служби суд враховує таке.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а в подальшому з 12.08.2012 Податковий кодекс України.

Статті 1, 6 Закону №509-XII на момент прийняття позивача до органів державної податкової служби передбачали, що державна податкова служба в Україні створюється при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Видатки на утримання державних податкових інспекцій визначаються Радою Міністрів Української РСР і фінансуються з республіканського бюджету.

У подальшому визначено, що посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п`ята та шоста статті 15 цього Закону).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання і які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Крім того, за нормами пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями.

Стаття 1 Закону № 3723-XII визначала, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина друга статті 2 Закону № 3723-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, який діяв до набрання чинності Законом №889-VІІ. Абзацами першим-третім пункту 2 цього Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Таким чином, наведені положення законодавства, передбачали і передбачають зарахування періодів роботи в органах державної податкової служби до стажу державного службовця. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 03.07.1990 по 22.11.2024 на посадах в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби.

Як зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, позивач, з огляду на безперервність перебування на службі в органах державної податкової служби на різних посадах з 03.07.1990 по 22.11.2024, станом на 01.05.2016 має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

А тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.12.2024 №191950015432 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати пенсійний орган зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 03.07.1990 по 22.11.2024 на посадах в органах державної податкової служби.

Також позивач ставить вимогу про зобов`язання відповідача провести нарахування (перерахунок) його пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати.

Водночас позивачем не наведено належних обґрунтувань, з яких саме підстав подані довідки повинні були враховуватись при прийнятті рішення про відмову у перерахунку його пенсії. Не містить таких підстав і рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.12.2024 №191950015432 про відмову у перерахунку пенсії.

А тому, в суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача вказані довідки враховані не будуть, відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 29.11.2024, то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який допустив порушення прав позивача, пропорційно до задоволених вимог підлягає судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.12.2024 №191950015432 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 03.07.1990 по 22.11.2024 на посадах в органах державної податкової служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та здійснити відповідний перерахунок такої пенсії з 29.11.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., 79016 код ЄДРПОУ 13814885);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Суддя                                                                                                                     Грицюк Р.П.