Справа № 22 – 1018 \11 Головуючий у 1 інстанції Папаценко П. І
Категорія 53 Доповідач Кучерява В. Ф.
Рішення
Іменем України
20 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого Баркової Л. Л.
Суддів Кучерявої В. Ф. Песоцької Л. І.
При секретарі Кузнецові А. О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» ( далі Академія управління) про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Академії управління до ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2011 року
ВСТАНОВИЛА:
З таким позовом позивачка звернулась до суду. Посилалась на те, що 08.02.2010 року працювала виконуючою обов’язки головного бухгалтера на період тимчасової непрацездатності основного працівника по 18.06.2010 року, потім була переведена на посаду економіста бухгалтерії і 27.12.2010 року звільнилась з роботи за ст. 38 КЗпП України. За період роботи з квітня 2010 року по липень 2010 року їй не виплатили заробітну плату, а саме: за квітень 2010 року у розмірі 1048,5 грн, за травень 2010 року 2048,5 грн, за червень 2010 року 1638 , 8 грн, за липень 2010 року 1638 грн, а всього 6374,6 грн. Не сплачено компенсацію та індексацію у розмірі 200 грн. Також їй причинено моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. у зв’язку із несвоєчасною сплатою заробітної плати.
Ухвалою суду позовні вимоги про стягнення компенсації та індексації у розмірі 200 грн. згідно заяви позивачки залишено без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Академії управлыння про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Академії управління на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 грн. та на користь держави витрати на ІТЗ 37 грн. та судовий збір у розмірі 8,5 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову Академії управління до ОСОБА_1 про стягнення фінансових збитків – відмовлено.
З рішенням суду незгодна ОСОБА_1 , яка просить рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позову скасувати, задовольнити її позовні вимоги. Вважає, що письмово збільшувати розмір позовних вимог за інший період потреби нема, що їй безпідставно наказами знизили розмір заробітної плати та не виплатили надбавки. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди судом занижений.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати суд посилався на те, що відповідач правомірно зменьшив розмір заробітної плати позивачці, вона в процесі слухання справи отримала залишок заробітної плати і підстав для задоволення її вимог про стягнення заробітної плати у розмірі, визначеному у позовній заяві – не вбачається.
З таким висновком суду погодитись неможна.
З матеріалів справи вбачається, що під час слухання справи позивачці було сплачено за квітень – травень 2010 року ті суми, які вона просила стягнути у позовній заяві, але за червень 2010 року вона отримала 277,49 грн, за липень 2010 року – 837,67 грн ( а.с. 49 , т. 1)
Позивачка вважає, що їй не доплатили суми , оскільки без законних підстав позбавили надбавки та утримали їх та зменшили заробітну плату, прогулів вона не скоїла, документи щодо прогулів оформлені пізнішим числом.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Наказом № 18-к від 8 лютого 2010 р. по Маріупольському інституту МАУП про прийом на роботу позивачку призначено на посаду виконуючого обов’язки головного бухгалтера з 8 лютого 2010 року по 31 травня 2010 року з посадовим окладом 2000 грн.
( а.с. 11 т. 1)
Згідно наказу № 26/2 –к від 1 березня 2010 р. по Маріупольському інституту МАУП з березня місяця 2010 року встановлено додаткову оплату в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 у розмірі 500 грн щомісяця за своєчасну подачу звітності, ненормований графік роботи та напруженість праці.( а.с. 16 т. 1)
З наказу від 17 червня 2010 року № 74-к про переведення вбачається, що ОСОБА_1 переведено з посади виконуючого обов’язки головного бухгалтера на посаду економіста з посадовим окладом 1200 грн . із збереженням середньомісячного заробітку за попереднім місцем роботи строком на три місяці як вагітній жінці.. ( а.с. 13 т. 1)
З наказу № 62-к від 03 червня 2010 року вбачається, що встановлено у червні 2010 року місячну заробітну плату з застосуванням коефіцієнту трудової участі 0,5 , але не нижче мінімальної заробітної плати 888 грн. всім працівникам інституту з урахуванням компенсації за затримку виплати ( а.с. 83 т. 1)
Наказом № 79/1-к від 29 червня 2010 року скасовано наказ № 26/2 від 01.03.2010 року про встановлення доплати за напруженість праці ОСОБА_1.. Головному бухгалтеру ОСОБА_2 наказано утримати нараховану та сплачену надбавку в загальній сумі 2 000 грн . з ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 97)
Як вбачається з розрахункових листів ОСОБА_2 з її заробітку у червні 2010 року утримано 1500 грн, у липні 500 грн. ( т. 1 а.с. 77)
Згідно ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, за наказом у випадках: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
Як вбачається з наказу № 79/1 –к від 29.06.2010 року утримання сум доплати за напруженість роботи не входить до цього переліку підстав для утримання, який є вичерпним і 2000 гривень із заробітної плати позивачки утримані без законних підстав.
Відповідно до вимог ст. 103 КЗпП України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачка повідомлялась про зменшення їй заробітної плати, тому і наказ № 62-к від 03 червня 2010 року про зменшення заробітної плати не ґрунтується на вимогах закону.
Оскільки позивачка ставить питання про недоплату їй заробітної плати за конкретні місяці, суд повинен перевіряти законність та обґрунтованість нарахування їй заробітної плати.
Позивачка посилається на те, що прогулів у липні 2010 року вона не скоїла, а акти складено після звернення її до суду.
Колегія суддів вважає, що дані акти не можуть бути доказом відсутності позивачки на роботі. Факт відсутності працівника на роботі підтверджується табелем виходу на роботу працівника. Як вбачається із наданих суду табелів за липень, червень 2010 року, вони складені щодо виконуючого обов’язки головного бухгалтера ОСОБА_2 хоча на той час вона вже була економістом, табелі не підписані , не завірені. Оригінали табелів суду не надані. Та обставина, що до позивачки за прогули не приймались заходи дисциплінарного стягнення також ставить під сумнів скоєння нею прогулів.
Тому колегія суддів вважає, що доказів того, що позивачка скоїла прогули, суду не надано.
Таким чином , колегія судді вважає, що позивачці не було доплачено заробітну плату за червень – липень 2010 року у розмірі:
За червень 2010 року : 2500: 21 х 13 = 1547,62 – 277,49 = 1274,13 грн
За липень 2010 року: 2500 : 22 х 9= 1022,73- 837, 67= 185,17 грн ,
Що в загальній сумі складає 1459 грн 30 коп. без відрахування необхідних податків та платежів та без урахування лікарняного листа.
Позивачка сама надала розрахунки до суду та просила стягнути на її користь 1459,3 гривні недоплаченої заробітної плати