А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 квітня 2011 року. Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Меленчук В.С. за участю правопорушника ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу про адміністративне правопорушення щодо нього та за його ж апеляцією на постанову судді Новоазовського районного суду Донецької області від 15 грудня 2010 року
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Новоазовського районного суду Донецької області від 15 грудня 2010 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженець міста Новоазовська Донецької
області, громадянин України, не працюючий, проживаю-
чий в АДРЕСА_1
підданий адміністративному стягненню за частиною 1 статті 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування на один рік.
Постановою судді правопорушник ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 1 грудня 2010 року о 16 годині 35 хвилин на вулиці Пушкіна міста Новоазовська керував автомобілем ВАЗ-21061 державний номерний знак НОМЕР_1 з наявними ознаками алкогольного сп’яніння і на пропозицію пройти медичний огляд у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, чим своїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови судді суду першої інстанції, змінивши міру адміністративного стягнення на громадські роботи.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, правопорушник ОСОБА_1 посилається на те, що він вину свою у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, у вчиненні якого щиро покаявся, до адміністративної відповідальності притягнутий вперше, маж на утриманні двох дітей, позитивно характеризується. Всі ці обставини при визначенні міри адміністративного стягнення не врахував.
Одночасно, правопорушник ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді. Посилається, що справа була розглянута в його відсутність, доповнивши своїх вимоги про те, що суд, відповідно до положень статті 285 КУпАП не надіслав йому копії постанови, порушивши, таким чином, його право на оскарження.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, який просив задовольнити його вимоги, підтримавши їх в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга правопорушника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Справа №33-57м/2011 Суддя суду 1 інстанції Бельченко Л.А.
Категорія 130 ч 1 КУпАП Суддя суду 2 інстанції Меленчук В.С.
2.
Відповідно до положень статей 245 та 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На це звертає увагу і Верховний Суд України, який у своїй постанові №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» з послідуючими внесеними змінами та доповненнями, зазначивши у пункті 24 постанови про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх представників і захисників.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 зазначені норми адміністративного закону та роз’яснення вищої інстанції судової гілки влади суддею суду першої інстанції не дотримані.
Так, виходячи з викладених обставин та обставин, які свідчать про порушення суддею суду першої інстанції процесуального права, суддя апеляційної інстанції вважає за необхідне, відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП, вийти за межі апеляційної скарги правопорушника ОСОБА_1 і розглянути справу по суті, з ухваленням нової постанови по зазначеній справі.
За змістом диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність водія транспортного засобу настає за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.
При цьому, відповідно до положень частин 2 і 3 статті 266 КУпАП огляд водія на стан спьяніння, який керує транспортним засобом провадиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія такого огляду за допомогою технічних засобів або незгоди з результатами, отриманих за допомогою спеціальних технічних засобів, то такий огляд провадиться в закладах охорони здоров’я лікарем.
З матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 вбачається, що йому, насамперед, пропонувалося пройти перевірку його стану за допомогою технічного засобу, тобто індикаторної трубки, про що суддя суду першої інстанції в об’єктивній стороні правопорушення у своїй постанові не зазначив.
Не зазначив суддя суду першої інстанції у постанові і про те, що відмова від проходження огляду правопорушник ОСОБА_1 здійснив у присутності двох свідків, що є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП і, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відповідно до положень статей 9,251,252 КУпАП вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за вчинене адміністративне правопорушення, встановлюється саме з урахуванням цих норм адміністративного закону, тобто повинна бути встановлена вина особи, досліджені і покладені в основу обвинувачення докази, що маються по справі з оцінкою і аналізом в їх сукупності.
3.
З постанови судді суду першої інстанції не вбачається, на підставі яких саме доказів він дійшов висновку про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнути до адміністративної відповідальності. У зв’язку з відсутністю у постанові судді суду першої інстанції доказів в обґрунтування вини правопорушника, відсутні і їх оцінка з аналізом доказів в їх сукупності.
Не висловився суддя суду першої інстанції і з приводу правильності застосування матеріального закону при притягненні правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, і, як наслідок не виклав своїх висновків про правильність кваліфікації його дій за адміністративним законом.
Дійшовши висновку про необхідність накладання на правопорушника ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції не врахував положення статей 33, 34,35 КУпАП і не мотивував свій висновок про обрання виду адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування при його альтернативності у санкції частини 1 статті 130 КУпАП.
Неправильно суддя суду першої інстанції призначив і адміністративне стягнення, не зазначивши у резолютивній частині своєї постанови, чим саме правопорушник ОСОБА_1 позбавлений права керувати.
Усі, вказані вище обставини, також свідчать і про порушення суддею суду першої інстанції при розгляді справи вимог статті 283 КУпАП.
За таких обставин, суддя суду апеляційної інстанції вважає, що постанова судді суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм адміністративного закону, тому підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
При цьому, з урахуванням порушень адміністративного закону, допущених суддею суду першої інстанції при розгляді справи по суті щодо правопорушника ОСОБА_1 і ухваленні щодо нього постанови, що потягло порушення його прав, передбачених законом, суддя апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, у вчиненні якого притягнутий до адміністративної відповідальності правопорушник ОСОБА_1 по суті та, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником ДАІ щодо правопорушника ОСОБА_1, вбачається, що останній 1 грудня 2010 року о 16 годині 35 хвилин, після зупинки на вулиці Пушкіна міста Новоазовська, у присутності двох свідків відмовився від проходження перевірки його стану як з застосуванням індикаторної трубки, так і у закладі охорони здоров’я.
У такому випадку, відповідно до положень статті 130 КУпАП настає адміністративна відповідальність водія, який керував транспортним засобом. При цьому, відповідно до положень статей 9 та 280 КУпАП повинна бути встановлена його вина.
Відповідно до положень статей 251 та 252 КУпАП вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, може бути встановлена на підставі доказів, отриманих відповідно до вимог закону і в їх сукупності.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або доказах, отриманих з порушенням вимог закону.
4.
Стаття 266 КУпАП регулює порядок огляду осіб, які керують транспортними засобами і передбачає, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Проведення огляду з порушення вимог цієї статті, вважається недійсним.
Порядок огляду водіїв, визначений Кабінетом Міністрів України, закріплений у постанові №1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до положень пункту 1.6 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої, вище зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, огляд водіїв транспортних засобів проводиться уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я (надалі МОЗ) та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров’я ( у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За змістом пунктів 2.1-2.5 вказаної вище Інструкції « у разі наявності ознак, передбачених у пункті 1.3 Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, огляд водія транспортного засобу здійснюється уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання та пройшли відповідну підготовку, з використанням спеціальних технічних засобів, які мають державну реєстрацію та свідоцтво про повірку, перед проведенням огляду уповноважена особа Державтоінспекції МВС інформує особу, яка підлягає огляду та на її вимогу надає свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку технічного засобу».
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1, вище зазначені дані в ній не містяться, тобто в матеріалах справи відсутні дані, що інспектор ДАІ, який здійснив зупинку і оформляв матеріали щодо правопорушника, має спеціальну підготовку і має право проводити огляд водія, до справи не долучені документи, які свідчать про державну реєстрацію технічного засобу та дозвіл МОЗ і Держспоживстандарта на його застосування для перевірки стану водія, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні також і інші відомості, які повинні буті відображені відповідно до норм адміністративного закону, Правил дорожнього руху України та, зазначеної вище Інструкції.
Отже, з урахуванням зазначеного та відповідно до положень статті 266 КУпАП огляд на стан сп’яніння, здійснений щодо правопорушника ОСОБА_1 слід вважати недійсним.
За таких обставин, провадження по справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 має бути закритим за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247,289,293,294 КУпАП, суддя апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
5.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову судді Новоазовського районного суду Донецької області від 15 грудня щодо нього скасувати.
Ухвалити нову постанову, згідно з якою провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Вилучене посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1 повернути йому ж.
Постанова судді апеляційної інстанції є остаточною, оскарженню не підлягає, на неї не може бути подане подання прокурора.
Суддя