Справа № 22 –925 \11 Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І
Категорія 27 Доповідач Кучерява В. Ф.
Ухвала
Іменем України
5 липня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого Баркової Л. Л.
Суддів Кучерявої В. Ф. Ткаченко Т. Б
При секретарі Грішко С. В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної філії до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2011 року
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 квітня 2011 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором кредиту задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особв Донецької обласної філії за кредитним договором № 014/03/0096- 103807 від 23.03. 2006 року заборгованість за кредитом в сумі 36 667,65 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 5286,57, пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 18 158, 57 грн, пеню за порушення строків погашення відсотків по кредиту в сумі 9702, 76 грн, всього на суму 69816, 73 грн.
Стягнуто у дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача судовий з бір по 245,08 грн. з кожного та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 60 грн. з кожного.
З рішенням суду не згодні відповідачі, які просять рішення суду скасувати та стягнути з них на користь банку залишок непогашеної суми кредиту та залишок процентів за кредит. Посилаються на те, що позивач не мав права видавати кредит в іноземній валюті, не врахував їх тяжкий матеріальний стан, не враховані суми, сплачені перед винесенням рішення суду, не врахував додаткову угоду, що пеня не повинна не повинна нараховуватись, що позов заявлено в гривнях, а не доларах, розрахунки невірні.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення апелянтів, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представнику банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2006 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір з лімітом у розмірі 10 000 доларів США строком до 21.03.2013 року зі сплатою 15 відсотків річних за користування кредитною лінією. Для забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору відповідачем ОСОБА_3 21.03.2006 року укладено договір поруки. Згідно п. 5.1 кредитного договору ОСОБА_2 повинна однаковими платежами щомісячно у розмірі відповідно до графіку повернення кредиту погашати заборгованість та нараховані відсотки по кредиту до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту до повного погашення заборгованості. Відповідно п. 6.5 кредитного договору за порушення термінів погашення грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, зокрема термінів погашення кредиту та /або термінів сплати відсотків за кредит, позивач має право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Згідно п. 9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених кредитним договором , позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення строку виконання зобов’язання.
Відповідачка порушила умови договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість станом на 07.04.2011 року в сумі 8765,77 доларів США, що за курсом НБУ становить 69816, 73 грн, з яких сума заборгованості за кредитом 4603,77 доларів США, заборгованість по відсоткам 663,75 доларів США, пеня за порушення строків погашення кредиту 2280,03 долари США, пеня за порушення строків погашення відсотків 1218,22 долари США
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того. що позивач надав докази, які свідчать про те, що ОСОБА_2 не належним чином виконує свої зобов’язання перед банком за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості перед банком, тому відповідачі у солідарному порядку повинні відповідати перед банком.
Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до умов договору
Виходячи з положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку , встановлених законом.
Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час, коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю . є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до п. 5 якого операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу ( генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.
П. 5.3 Положення про порядок видачі банківських ліцензій , письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 зазначено, що письмовим дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані у цьому Положенні, є генеральна ліцензія.
Як вбачається з матеріалів справи, банк має дозвіл і банківську ліцензію на право здійснення валютних операцій. Тому укладення кредитного договору у доларах США не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов’язання.
Тому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідачів у апеляції на скрутний матеріальний стан .
Та обставина, що перед ухваленням рішення та після нього, відповідачка ОСОБА_2 внесла певні суми в рахунок погашення кредиту , не є підставою для зміни рішення суду, а є підставою для перерахунку суми боргу в порядку виконання рішення суду, оскільки в рішенні суду вказана конкретна дата , на яку утворилась заборгованість.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції про неправильність розрахунків заборгованості та пені, оскільки ці доводи на певні конкретні факти не опираються. Як вбачається з наданих до суду розрахунків заборгованості та пені, які суд перевірив, помилки в них не допущено, пеня розрахована за 1 рік і саме ці розрахунки суд прийняв до уваги, коли стягував суму заборгованості. При цьому, як вбачається із розрахунків, банком враховано додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 21 березня 2009 року ( а.с. 45 – 49)
Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання . забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.
Як вбачається з п. 1.2 договору поруки від 21 березня 2006 року поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_2 – 10 000 доларів, які виникають з умов кредитного договору № 014/03/0096 – 103807 від 21 березня 2006 року. в повному обсязі цих зобов’язань (а.с.7)
Строк виконання основного зобов’язання 21.03.2013 року
Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість за кредитним договором і з поручителя у солідарному порядку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його зміни не вбачається.
Керуючись ст. 303.307,308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: