Справа № 22 -  204 \11                               Головуючий у 1 інстанції  Степанова С. В.

Категорія  43             Доповідач Кучерява В. Ф.

                        Рішення

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15  березня    2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

    Головуючого  Баркової Л. Л.

      Суддів  Кучерявої В. Ф. Ткаченко Т. Б.

    При секретарі Дерюгіній В. Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом житлово  - комунального підприємства „Житло – центр” ( далі ЖКП „Житло- центр”) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з  надання послуг за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого  районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2010 року

                ВСТАНОВИЛА:

    З таким позовом позивач звернувся до суду . Посилався на те, що відповідачі користуються послугами  позивача, але не оплачують їх. Внаслідок чого утворилась заборгованість  з 01.1.2006 року на 01.05.2010 року у розмірі  3092,71 грн, яку просили стягнути з відповідачів.

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2010 року позов  ЖКП „Житло- центр” задоволено частково.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  на користь ЖКП „Житло – центр” заборгованість за користування житлом в період з 01.08.2007 року по 01.05.2010 року в розмірі 2304 грн.64 коп.  та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22 грн. 36 коп, а всього 2327 грн.

    З рішенням суду не згодна відповідачка, яка просить рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач їй ніяких послуг не надає, договір з ним вона не укладала і вважає, що ніяких сум вона сплачувати не повинна. Крім того, вважає, що вона має пільги як дитина померлого інваліда війни.

    Заслухавши суддю – доповідача, пояснення  апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення  позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що  відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та прописані в ній. ( а.с.3,107)

    ЖКП”Житло- центр” забезпечувало обслуговування  квартири відповідачів та при будинкової території.

За період з 01.01.2006 року  по 01.05.2010 року у відповідачів утворилась заборгованість  за надання послуг у розмірі 3092,71 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.319 ЦК України власність зобов’язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до ст. 322 ЦК України, покладено на власника.

    Згідно до п. 5 ч. 3  ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875- 1У із змінами та доповненнями „Про житлово- комунальні послуги” споживач зобов’язаний сплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги по утриманню будинків та при будинкової території у відповідності  із ст.13 цього Закону відносяться до складу житлово- комунальних послуг.

    Як нормами Закону України „Про житлово- комунальні послуги”, так і п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями” затверджених постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року № 572  передбачений обов’язок власника квартири по оплаті за обслуговування , ремонт будинку та обслуговування при будинкової території

    Розмір плати за  надання послуг за спірний період визначений виходячи з тарифів, затверджених Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.06.2005 року № 211, від 16.08.2006 року № 214 та від 17.09.2008 року № 351/2

    Об’єм виконаних позивачем робіт по утриманню та обслуговуванню житлового будинку підтверджується матеріалами справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не виконує своїх обов’язків по утриманню будинку і при будинкової території безпідставні, оскільки вони ніякими належними та допустимими доказами не підтверджені. Відповідач у встановленому законом порядку не зверталась до позивача, акти – претензії не складались, з вимогою про перерахунок оплати відповідачка не зверталась.

 Оскільки відповідачка отримувала послуги, вона  повинна їх сплачувати, тому що між сторонами склались фактично договірні відносини і відсутність письмового договору між сторонами в даному випадку не має значення.

Сума заборгованості судом стягнута у межах строку позовної давності.

Посилання в апеляції на те, що відповідачка  має право на пільги як дитина інваліда війни суперечать  ст. 10 Закону України ”Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „ № 3551-ХП від 22 жовтня 1993 року, яким не передбачено пільги дітям та онукам померлого ветерана війни.

Колегія суддів вважає, що відповідачі, як власники квартири, повинні нести обов’язок щодо оплати за обслуговування, ремонт будинку і при будинкової території не в солідарному , а в дольовому відношенні, тому рішення суду як в частині солідарного стягнення, та витрат на інформаційно – технічне  забезпечення розгляду справи підлягає зміні.

Керуючись ст. 303.307.309 ЦПК України, колегія суддів

            ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від  22 грудня 2010 року в частині стягнення солідарно суми заборгованості та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи  змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖКП „Житло – центр” заборгованість за надані послуги за період з 01.08.2007 року  по 21.05.2010 року  по 1152,32 грн .(одна тисяча сто п’ятдесят  дві грн. 32 коп.) з кожного та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи по 15 грн. з кожного.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом  двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: