^УХВАЛА

Іменем України

7 вересня 200б року                                                                    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                   судді ГОШОВСЬКОГО Г.М.

суддів                             КОНДОРА Р.Ю., СТАНА І.В.

за участю прокурора        КУРАХА Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією за­судженого ОСОБА_1. на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпат­ської області від 30 травня 2006 p., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Мука-чева Закарпатської обл., особи без постійного місця проживання, українця, гр-на України, освіта базова загальна середня, неодруженого, не працює, судимого: 1) 24.02.1997 р- Мукачівським міським судом Закарпатської обл. за ст. 81 ч. 1 КК України (1960 р.) до 1-го року позбавлення волі з відстроч­кою на підставі ст. 46¹КК України (1960 р.) виконання вироку на 1 рік; 2) 02.12.1998 р- тим же судом за ст. 140 ч. 2, ст. 17 ч. 2 ст. 81 ч. з, ст. 17 ч. 2 ст. 149 ч.2  КК України (1960 р.) із застосуванням ст. 42 КК України (1960 р.) до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; з) 02.02.2001 р. тим же судом за ст. 140 ч. 2, ст. 2о8 ч. 2 ККУкраїни (1960 р.) із застосуванням ст.ст. 42, 43 КК України (1960 р.) до 4-х років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; 4) 18.04.2005 р. Мука­чівським міськрайонним судом Закарпатської обл. за ст. 185 ч. 2 КК України до 1-го року позбавлення волі,

засуджено за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття засудженому призначено покарання у вигляді 1-го року 1-го місяця позбавлення волі.

Ухвалено: запобіжний захід залишити взяття під варту; в строк відбування пока­рання засудженому зарахувати перебування під вартою з 26.03.2006 p.; речові до­кази повернути потерпілим.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, діючи умисно, тає­мно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, повторно:

08.03.2006 р. близько 1°° к.ч., зайшовши через відчинені ворота у двір буд. № АДРЕСА_1 в м. Мукачеві, через відчинені двері водія викрав з автомобіля ВАЗ-2193, д/н НОМЕР_1, автомобільний програвач „Clarion" вартістю 920,00 грн., чим на цю суму завдав шкоду потерпілому ОСОБА_2.

09.03.2006 р. близько 5¹⁰ к.ч., зайшовши через відчинені ворота у двір буд. № АДРЕСА_2 в м. Мукачеві, через відчинені задні ліві двері намагався

Справа № 11-575/2006 р.

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції ЗАБОРОВСЬКИЙ B.C.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

викрасти з автомобіля ВАЗ-21099, д/н НОМЕР_2, автомобільний CD програвач „Sony" вартістю 582,00 грн., але не зміг цього зробити, оскільки програвач був мі­цно прикріплений, а викрав лише його зйомну панель, що є невід'ємною части­ною програвача, чим на цю суму завдав шкоду потерпілому ОСОБА_3.

Засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи фактичних обставин справи та ви­сновку суду першої інстанції щодо кваліфікації злочину, порушує питання про за­стосування до нього ст.ст. 69, 75 КК України та звільнення від відбування пока­рання з випробуванням. Вказує на пом'якшуючі покарання обставини, а також на свою хворобу та наявність на його утриманні малолітньої доньки, яка проживає з матір'ю, що з нею він перебуває в цивільному шлюбі.

В письмових запереченнях на апеляцію державний обвинувач ст. помічник прокурора м. Мукачева Міцовда К.Д. вказує на законність і обґрунтованість виро­ку.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який вважає вирок закон­ним і обґрунтованим та просить залишити його без зміни, а апеляцію - без задо­волення, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Постановою судді від 24.05.2006 р. кримінальну справу було призначено до судового розгляду на 10⁰⁰ 29.05.2006 р. (а.с. 205). Проте, справу було розглянуто протягом 10⁰°-11⁴⁰  30.05.2006 р. (а.с. 209-211). Протокол судового засідання за 29.05.2006 р. та будь-які дані про відкладення розгляду справи чи призначення такого розгляду на 30.05.2006 р. відсутні.

З протоколу судового засідання вбачається, що потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. участі в судовому засіданні не брали, причина їх неявки до суду не з'ясовувалася, заходи по забезпеченню їх явки в засідання судом не вживалися, даних про повідомлення потерпілих про судовий розгляд справа не містить. Не­зважаючи на це, суд розглянув справу із застосуванням положень ст. 299 КПК України щодо порядку дослідження доказів у ній.

При цьому суд постановив „допитати підсудного, вивчити матеріали кримінальної справи обмежитись його допитом та не вивчати обсяг наявних у справі доказів", з чого неможливо зрозуміти, які саме докази і в якому обсязі ви­рішено дослідити.

Особа підсудного відповідно до протоколу судового засідання була встанов­лена як „ОСОБА_4" (а.с. 210), в той час, органом досудового слідства його особу було встановлено, а вироком засуджено як „ОСОБА_1". В судовому засіданні підсудний дав показання в обсязі 3-х речень, судом були досліджені кілька документів справи, в т.ч. „протокол затримання особи (а.с. 66-88)", „допит обвинуваченого (а.с. 181-183)" (а.с. 210-211). При цьому, документи, що характеризують особу, не досліджувалися, фактично у справі на а.с. 66-88 знаходяться 11 документів включно з протоколом допиту підозрюваного, а як та у зв'язку з чим досліджувався „допит обвинуваченого", у протоколі не за­значено.

Вирок суду від 30.05.2006 р. (а.с. 212-215) за змістом та за обсягом дослі­джених доказів, якими він обґрунтовується, не відповідає протоколу судового за­сідання. Так, зазначені у вироку показання ОСОБА_1. передруковані з обвину­вального висновку, такі за обсягом і змістом показання він суду не давав. Це ж стосується і зазначених у вироку показань потерпілих ОСОБА_3. (з посиланням на а.с. 61, хоча фактично в справі - а.с. 61-62), ОСОБА_2. (а.с. 58, фактично - а.с. 58-59)5 свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., які судом не допиту­валися, їх показання не оголошувалися. Обґрунтовуєтьея^ирокЧ^іротоколами до-

бровільної видачі предметів, з'явленнями із зізнанням, протоколами відтворення обстановки і обставин події, які судом не досліджувалися.

Крім того, прізвище прокурора, який брав участь в судовому розгляді, у ви­року не зазначене, вирок складено машинописним текстом, при цьому, 2-й - 4-й аркуші вироку є першим примірником (оригіналом) тексту вироку, а 1-й аркуш -текстом однієї з копій вироку.

Відповідно до ст.ст. 323-324, 333-335 КПК України, суд, забезпечивши все­бічний, повний і об'єктивний розгляд кримінальної справи, належно встановив­ши, зокрема, особу підсудного, постановляє законний вирок з обґрунтуванням йо­го лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні. За змістом ст.ст. 72, 267, 290, 299 КПК України, потерпілому забезпечується можливість реалізації його прав, судовий розгляд справи в його відсутність після з'ясування причини неявки можливий лише у випадку, якщо ці права, в т.ч. і щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, не будуть порушені, а належне з'ясування обставин справи є можливим. Ст. 365 КПК України передбачає, що вирок переві­ряється апеляційним судом в межах апеляції, а не перевіряються висновки суду лише щодо тих фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст. 299 ч. 1, ст. 301¹КПК України докази не досліджувалися. Разом з тим, самостійними підставами для скасування вироку є такі істотні пору­шення судом першої інстанції кримінально-процесуального закону, які виключа­ли можливість постановлення вироку (ст. 367 ч. 1 п. 3, ст. 370 ч. 1, ст. 374 ч. 2 КПК України).

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд констатує, що хоча фактичні обставини справи й не оспорюються, а тому апе­ляційним судом не перевіряються, проте, судом першої інстанції допущені такі іс­тотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, а постановлений - не може залишатися чинним. Обсяг до­казів, що підлягали дослідженню, належно не визначено, протокол судового засі­дання та вирок не узгоджуються між собою, вирок вимогам закону не відповідає, ґрунтується на доказах, які судом не досліджувалися, а його текст, що знаходиться в справі, не є повним текстом оригіналу вироку, особа засудженого встановлюва­лася по-різному. Судом порушені й права потерпілих на участь в судовому розгля­ді справи. Порушення вимог закону при визначенні обсягу і порядку дослідження доказів, що стосуються прав усіх учасників процесу, унеможливлюють їх дослі­дження і апеляційним судом.

За таких обставин, апеляцію слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Керуючись ст.ст. 365, З66, ст. 367 ч. 1 п. 3, ст. 370 ч. 1, ст. 374 ч. 2 КПК Украї­ни, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково, вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2006 р. щодо нього скасувати, кримінальну справу направити на новий судо­вий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_1. залишити попереднім - взяття під варту.

В решті залишити апеляцію без задоволення