Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року                                                             Справа№200/6410/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; юридична адреса: 61022, місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, під`їзд 3, поверх 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо припинення з 01.07.2022 виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку;

-  зобов`язати відновити з 01.07.2022 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, та виплатити заборгованість.

В обґрунтування позову посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач страхових виплат, однак відповідач всупереч вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» припинив з 01.07.2022 щомісячні страхові виплати без будь-яких пояснень. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.  

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від  11 листопада 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 11 листопада 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ) відповідно до довідки МСЕК від 08.04.2003 серії НОМЕР_3 є особою з інвалідністю, має другу групу інвалідності безстроково, перебував на обліку як отримувач страхових виплат в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримував страхові виплати.  Відповідно до довідки від 24 листопада 2014 року №6337246646 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач як внутрішньо переміщена особа зареєстрований у місті Ізюм Харківської області.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як вбачається з тексту позовної заяви виплату щомісячних страхових виплат позивачу припинено з 01 липня 2022 року.  

З 01.01.2023 набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Таким чином, з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

Позивач 30.08.2024 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою до відповідача про продовження страхової виплати, яка зареєстрована за №827760.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 05.09.2024 №2000-0315-8/158446 повідомило, що відповідно до положень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами) під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження страхових виплат та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі – ЄІБДВПО) у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством соціальної політики України. Продовження виплати щомісячної страхової виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після звернення внутрішньо переміщеної особи до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення/перерахування/продовження страхових виплат за формою, передбаченою Додатком 1 до Порядку №4-1. Питання продовження виплати щомісячної страхової виплати може бути вирішене у разі особистого звернення з відповідною заявою, у встановленому порядку та після підтвердження відповідним територіальним органом соціального захисту населення інформації про реєстрацію в ЄІБДВПО.

Доказів нарахування та виплати позивачу щомісячної страхової виплати за період з 01 липня 2022 року відповідачем до суду не надано.

Фактично позивачу відмовлено у виплаті страхових виплат за минулий період.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

01.01.2023 набув чинності Закон України від 3 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV), викладений в новій редакції.

Відповідно до ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.

В свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Отже, наразі, належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Спірним питанням даної справи є правомірність припинення позивачу страхових виплат та відмови у їх поновленні за період, починаючи з 01.07.2022.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону №1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (частина четверта, сьома статті 47 Закону №1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18АВ за №029114 від 08 квітня 2003 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат. Вказане жодним чином не спростовується відповідачем.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що ненарахування та невиплата належних позивачу страхових виплат є протиправними, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не здійснивши страхові виплати за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на їх отримання. При цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності  держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті  1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»  передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.09.2018 у справі №243/3505/16-ц, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 №6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі  «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakinav.Georgia, заява №17767/08, пункт 72 рішення) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено ненарахування та невиплату позивачу заборгованості зі страхових виплат, є підстави вважати, що бездіяльність відповідача є протиправною, адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року про відкриття провадження у справі витребувано у відповідача:

- електронну справу ОСОБА_1 про нарахування та виплату щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності;

- інформацію щодо дати припинення нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності та розміру заборгованості зі щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності;

- протокол про призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності;

- рішення про припинення позивачу нарахування та/або виплати щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності;

- довідку про нараховані, однак не виплачені позивачу суми щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності.

Проте відповідач правом на надання відзиву не скористався, витребувані докази до суду не надав.

Отже, матеріали справи не містять доказів припинення нарахування і виплати щомісячних страхових виплат саме з 01.07.2022.  

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що саме бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо нарахування і виплати позивачеві страхових виплат за минулий період була протиправною, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з моменту припинення  та виплатити заборгованість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з наявної в матеріалах справи довідки МСЕК від 08.04.2003 серії ДОН №287273  позивачу встановлено другу група інвалідності довічно, а, отже, в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України він звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                        В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; юридична адреса: 61022, місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, під`їзд 3, поверх 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; юридична адреса: 61022, місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, під`їзд 3, поверх 2) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячних страхових виплат з дати припинення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; юридична адреса: 61022, місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, під`їзд 3, поверх 2) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування і виплату щомісячних страхових виплат з дати припинення та виплатити заборгованість, що виникла.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 6 лютого 2025 року.    

Суддя                                                                                   С.В. Ушенко