ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03 жовтня 2011 року                                                    Справа № 5023/6177/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., судді Істоміна О,А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 21.06.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю № 7 від 11.04.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4032Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2011 року у справі № 5023/6177/11

за позовом ТОВ "Енергопромсервіс", м. Харків

до  НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ, м. Харків

про стягнення коштів

встановила:

В липні 2011 року ТОВ "Енергопромсервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заборгованості за договором № 21/2010-П від 01.06.10 р. в сумі 63163,80 грн., 3% річних за період з 15.09.10 р. по 17.06.11 р. в сумі 1432,87 грн. та інфляційні за період з 15.09.10 р. по 17.06.11 р. в сумі 6796,42 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №21/2010-П від 01.06.10 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2011р. у справі № 5023/6177/11 (суддя Ольшанченко В.І.) стягнуто з НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ на користь ТОВ "Енергопромсервіс" заборгованість за договором №21/2010-П від 01.06.10 р. в сумі 63163,80 грн., 3% річних за період з 15.09.10 р. по 17.06.11 р. в сумі 1432,87 грн., інфляційні за період з 15.09.10 р. по 17.06.11 р. в сумі 6796,42 грн., державне мито в сумі 713,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 378,99 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2501,219 грн., в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до стягнутої суми. Так відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних, нарахованих позивачем. Оскільки, як зазначає відповідач, строк оплати відповідно до п. 2.3 укладеного між позивачем та відповідачем договору є невизначеним, в зв’язку з тим, що документи, встановлені у п. 2.3 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, які знаходяться у нього, не містять дати їх підписання. Щодо суми основної заборгованості відповідачем заперечень не надано. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 03.10.2011 року та запропоновано надати до суду апеляційної інстанції позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду 26.09.2011 р. за вх. № 9361 надав доповнення до апеляційної скарги, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просить надати відстрочити виконання рішення до 01.12.2011 р.

Представники сторін з’явились в судове засідання та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.10 р. між сторонами був укладений договір №21/2010-П, за яким замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати ремонт футеровки та обмуровки котлів ДКВР №2 і №5.

Відповідно до п. 2.1 даного договору загальна вартість робіт без матеріалів складає - 126550,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 21091,80 грн.

Згідно п. 2.3 договору, оплата по даному договору здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання наданих документів (актів прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-3).

Пунктом 4.1 цього ж договору сторони узгодили, що строк виконання робіт - 2 місяці з дня перерахування попередньої оплати на рахунок підрядника в розмірі 50% від суми договору для придбання матеріалів та відрядження спеціалістів.

Відповідно до п. 5.1.3 вказаного договору підрядник зобов’язується передати замовнику результати виконаних робіт, в обумовлений сторонами строк.

Згідно п. 5.2.2 договору замовник зобов’язується оплатити підряднику роботу в порядку, передбаченому цим договором.

Сторонами була складена та підписана договірна ціна на капітальний ремонт футеровки та обмуровки котлів ДКВР №2 і №5 на Пархомівському сахарному заводі станом на 17.08.10 р. на загальну суму 126550,80 грн.

10.08.10 р. відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату за ремонтні роботи за договором №21/2010-П від 01.06.10 р. в сумі 63275,40 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем повністю виконано передбачені договором роботи, що підтверджується копіями довідок форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. від 31.08.10 р. та актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. форми №КБ-2в №1 від 31.08.10 р. на суму 47781,60 грн. та №2 від 31.08.10 р. на суму 78657,60 грн., а всього на загальну суму 126439,20 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідчені відбитками печаток обох підприємств.

Обсяг виконаних робіт, їх вартість, а також належна якість відповідачем не заперечується.  

В порушення взятих на себе зобов’язань за договором відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання у встановлений п. 2.3 договору строк, і не оплатив виконані роботи на загальну суму 63163,80 грн.

16.11.10 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №72/1 від 15.11.10 р. з вимогою сплатити вартість виконаних робіт по договору №21/2010-П від 01.06.10 р. в сумі 63163,80 грн.

Зазначену претензію відповідач отримав 19.11.10 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6100702227360 та описом вкладення у цінний лист від 16.11.10 р., але не сплатив заборгованість і відповіді не надав.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 63163,80 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 837, 854 ЦК України та ст. 193, 317 ГК України колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 63163,80 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних оскільки у відповідності до п.2.3 договору №21/2010-11 від 01.06.2010 р., укладеного між позивачем та відповідачем, оплата по договору здійснюється протягом 10 банківських днів і моменту підписання наданих документів (актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3).

31.08.2010 р. за результатами виконаних робіт позивачем і відповідачем було складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за серпень 2010 року, а також акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 за серпень 2010 р. Вказані акти та довідки були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками 1 позивача та відповідача. Таким чином, відповідач повинен був здійснити повну оплату за виконані позивачем роботи до 14.09.2010 року включно.

Оскільки відповідач у строк, передбачений п.2.4 договору, не здійснив повну оплату за прийняті ним роботи, то позивачем згідно ч. 1 ст. 530, ст. 625 ЦК України було нараховано 3% річних від простроченої суми за період з 15.09.2010 року по 17.06.2011 року в сумі 1432,87 грн. та інфляційні за період з 15.09.10 року по 17.06.11 року в сумі 6 796,42 грн., яка і була стягнута судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про надання відстрочки та відмовляє у задоволенні клопотання, наданого до суду апеляційної інстанції, оскільки наведені відповідачем в клопотанні обставини не свідчать про неможливість виконання або ускладнення  рішення, а також наявність цих обставин, на які посилається відповідач, не підтверджено документально.  Крім того, посилання відповідача на те, що основним видом його діяльності є виробництво цукру, яке має сезонний характер, а 2010 рік був не врожайним, що негативно вплинуло на діяльність відповідача та ця обставина спричинила скрутне фінансове становище, не ґрунтується на законі. З цього приводу колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що оскільки, як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами приватної форми власності, що несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відповідач, підписуючи з позивачем договір підряду № 21-2010-П  та приймаючи згідно нього виконані позивачем роботи, брав на себе відповідні зобов'язання та всі ризики, з ним пов'язані. Строки оплати за цим зобов'язанням настав у вересні 2010 р., тобто, відповідач вже на дату подачі позовної заяви прострочив сплату заборгованості відповідно на 9-10 місяців. Відстрочення ж виконання ним своїх зобов'язань призведе до затягування оплати за виконані роботи на 15 місяців.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування суми річних та інфляційних. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що строк оплати у відповідності до п. 2.3. договору є невизначеним, оскільки на його примірниках актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт відсутні дати їх підписання. В цій частині колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки: по-перше, згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково; по-друге, відповідно до звичаїв ділового обороту, представник відповідача при підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт зобов'язаний був зазначити дату їх підписання, але через свою необачність або з якихось інших причин цього не зробив.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2011 року у справі № 5023/6177/11 залишити без задоволення.     

Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2011 року у справі № 5023/6177/11  залишити без змін.

     Головуючий суддя                                                                     М.М. Слободін

                                суддя                                                            О.А. Істоміна

                          суддя                                                            Т.В. Гончар

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2011 року