Справа № 2а-2212/07
УКРАЇНА
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 року, м. Харків Справа № 2а-2212/07
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Рудь О.С.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
1-го відповідача: Головко А.І., Демчан А.В.
2-го відповідача: не прибув.
3-го відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_2 до 1. Красноградської МДПІ у Харківської області; 2. Красноградське районне ВДК в Харківської області; 3. Головне управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007р. Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській обл., відшкодувати з Держбюджету України податок на додану вартість у сумі 55 769,00грн., визначений у податковій декларації декларації за квітень 2007р., зобов'язати Головне Управління Державного казначейства України у Харківській обл. та Управління Державного казначейства у Красноградському районі Головного Управління Державного казначейства України у Харківській обл. перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 55 769,00грн. позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_1 в ХГРУ КБ «Приватбанк», МФО 351533 та стягнути з Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській обл. судовий збір (державне мито) у сумі 561,09грн.
Відповідач-1, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області, в запереченнях на позов вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та з дотриманням вимог чинних нормативних актів, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству. Внаслідок цього відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач, Управління Державного казначейства у Красноградському районі Головного Управління Державного казначейства України у Харківській обл., у запереченні на позов зазначив, що права самостійного повернення з Державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів управлінню Державного казначейства не надано.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з таких підстав.
Позивач зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Красноградської районної ради Харківської області від 17.10.2005 р., зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 18.10.2005 р. №НОМЕР_2).
Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Позивач відповідно до п.5.8 Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. подав до відповідача-1 17.05.2007 р. податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007р., де зазначив суму бюджетного відшкодування в розмірі 55 769,00грн., «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Другому відповідачу, Красноградському районному відділенню державного казначейства у Харківській обл., позивач подав копію декларації за квітень 2007 р. для ведення реєстру податкових декларацій по платникам, у відповідності з підпунктом 7.7.4 закону про ПДВ.
Таким чином, відповідно до декларації по ПДВ за квітень 2007 року позивач заявив до відшкодування податку на додану вартість у сумі 55 769,00грн. після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку 100%. Строк відшкодування вказаної суми настав 17.06.2007 р.
27.07.2007 року Відповідачем-1 проведена позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди квітень-травень 2007 р.
На підставі висновків вказаного акту відповідач-1 виніс податкове повідомлення - рішення від 30.05.2007р. № 0000011600/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 55 769,00грн., посилаючись на порушення позивачем підпунктів 7.7.2 та 7.7.4 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) далі по тексту: закон про ПДВ) та ст. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.99р.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до поданої декларації така різниця складає 73 626,00грн. (рядок 18.2 декларації за квітень 2007р.)
Відповідно до п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 р. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до поданого «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» позивачем фактично сплачено 65 284, 00грн.; б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та дорівнює 55 769,00 грн.
Відповідно до ст. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.99р. - суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Таким чином, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.
Суд вважає за необхідне зауважити на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований платником податку на загальних умовах та сплачує податок у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, а отже має право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування.
Позивачем укладено договір купівлі-продажу з ПП «Деметра», відповідно до якого ПП «Деметра» передало позивачу товар, а позивач прийняв його та сплатив їх вартість за договірними цінами з додаванням 20 % податку на додану вартість платіжними дорученнями з свого рахунку у Харківській філії КБ «Приватбанк».
Продавець - ПП «Деметра» м. Донецьк - відповідно до п.7.2., п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", склав податкові накладні у момент виникнення податкових зобов'язань і оригінали податкових накладних надіслав позивачу. Податкові накладні є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Законодавець передбачає обмеження щодо включення будь-яких витрат по сплаті ПДВ, які визначені у п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату за придбаний товар (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, отримавши від продавця товарів ПП «Деметра» податкові накладні № 126 від 23.02. 2007р, № 144 від 01.03. 2007р., № 186 від 15.03.2007р., № 193 від 19.03.2007р., № 218 від 23.03.2007р., № 238 від 30.03. 2007р., № 270 від 17.04.2007р., № 275 від 23.04.2007р. позивач правомірно відніс зазначену в них суму до податкового кредиту.
Зважаючи на те, що у виписаних податкових накладних були допущені неточності., позивач звернувся до ПП «Деметра» з проханням виправити допущені помилки (описку в адресі) та надати позивачеві. Виписуючи податкові накладні, ПП «Деметра» зробив на податкових накладних напис «Дублікат».
Правовий статус дублікату - тотожний оригіналу. Податкові накладні складаються за допомогою персонального комп'ютера, тому всі примірники документів є ідентичними. Внесені уточнення не стосувались: порядкових номерів та дати податкових накладних, назви покупця та продавця, їх індивідуальних податкових номерів, номерів свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ, місцезнаходження, опису товарів, їх кількості, ціни, ставки і суми податку на додану вартість, загальної суми з урахуванням ПДВ; дублікати складені і підписані тією ж уповноваженою особою, завірені належною чином печаткою продавця та відповідають вимогам п.7.2. ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» і є належними податковими документами.
Тому саме дублікати податкових накладних (а не копії) № 126 від 23.02. 2007р, № 144 від 01.03. 2007р., № 186 від 15.03.2007р., № 193 від 19.03.2007р., № 218 від 23.03.2007р., № 238 від 30.03. 2007р., № 270 від 17.04.2007р., № 275 від 23.04.2007р. на підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування було надане позивачем відповідачу-1.
Факт своєчасного складання податкових накладних та факт сплати позивачем належних сум ПДВ підтверджено і відповідачем-1 в Акті № 762/17-013-НОМЕР_3 від 27.07.2007р. «Про результати виїзної позапланової перевірки СПД ФО ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди квітень-травень 2007р.», де зазначено, що в результаті двох зустрічних перевірок ПП «Деметра» щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого ОСОБА_1 за період березень-травень 2007р., порушень не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п.7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість» не має право на отримання бюджетного відшкодування тільки особа, яка:
- зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування;
- не провадила діяльність останні 12 календарних місяців;
- платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату ПДВ у спосіб, відмінний від встановленого за законом про ПДВ або звільнені від такої сплати.
До позивача ні одна з цих підстав не відноситься.
Таким чином, позивачем правила оподаткування дотримані, вимоги закону про ПДВ, в тому числі підпунктів 7.7.2 та 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 виконані, а позивач повністю підтвердив своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.
Посилання відповідача-1 на те, що позивач, будучи платником єдиного податку, не мав права на здійснення зовнішньоекономічних операцій, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не містить заборон та обмежень щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктам малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності.
Враховуючи, що обов'язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем-1 не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а отже його висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ по операції купівлі-продажу з ПП «Деметра» і донарахуванням податкових зобов'язань безпідставні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000011600/0 від 30.05.2007 р. Красноградської МДПІ у Харківської області, визначений у податковій декларації за квітень 2007 р.
Стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування по податку на додану вартість у сумі у сумі 55769,00 грн. на користь СПД ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, рахунок № НОМЕР_1 Відділення ХГРУ КБ «Приватбанк», МФО 351533).
Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ФО ОСОБА_1 судовий збір у сумі 459,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 27.11.2007 р.
Суддя Я.В.П'янова